Рішення № 22384413, 12.03.2012, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2030/2-670/11

провадження № 2/2030/75/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" березня 2012 р.                                                                                м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Библів С.В. при секретарях Циганок Т.В. та Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайському Харківської області цивільну справу за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору неукладеним,-

ВСТАНОВИВ:

          Представник позивача звернувся до суду з позовом та просить його задовольнити, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір № б/н від 24.01.2006 року про отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Банк надав відповідачці платіжну картку з відповідною сумою на рахунку, ознайомив з Правилами та Умовами, а відповідачка написала заяву та користувалася кредитним лімітом, проте свої зобов’язання в обговорений термін не виконала і не виконує на даний час, допускаючи прострочення платежів, у зв’язку з чим, станом на 28.02.2011 року за нею числиться заборгованість за вище зазначеним договором про відкриття картрахунку та обслуговування кредитної карти від 24.01.2006 року у розмірі 11396,49 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 7894,90 грн.; заборгованості за процентами в сумі 3501,59 грн. Крім того, відповідно до Умов відповідачка має сплатити судовий штраф в сумі 1069,82 грн. Просить також стягнути всі понесені судові витрати на користь Банку.

          В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

          Відповідачка та її представник у судовому засіданні повністю заперечували проти заявлених вимог та просили у їх задоволенні відмовити, та у своєму зустрічному позові просили визнати договір № б/н від 24.01.2006 року неукладеним посилаючись на таке: 21.01.2006 року ОСОБА_1 зверталася до позивача за отриманням споживчого кредиту у сумі 2000 грн., при цьому була оформлена заява. Отримавши від Банку досудове повідомлення, дізналася про наявну заборгованість, проте за яким кредитом їй було нараховано борг не відомо. Вона зверталася неодноразово до Банку про роз’яснення виниклої заборгованості та отримання копії договору кредиту. Відповіді не надано, а також не надано копії договору, хоча на підставі п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України саме договори є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків. Оскільки ті суми, які надавалися Банком, нею виплачені, а також у зв’язку з тим, що договір не укладався, вважає, що має підстави суд просити визнати цей факт та факт відсутності будь-яких зобов’язань перед ПАТ «ПриватБанк».

          Представник ПАТ «ПриватБанк» у судовому засіданні повністю не визнав позовні вимоги по зустрічному позову та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що домовленість між сторонами про надання та одержання кредитного ліміту була, а сама заява з додатками і є договором, про що зазначено у підписаній власноруч ОСОБА_1 заяві. Така форма договору не суперечить законодавству, бо сторони самі її визначили і вона письмова, виконання договору відбулося, тобто Банком кредитні кошти надані, а ОСОБА_1 ними користувалася, проте допустила прострочення платежів. Крім того, в матеріалах кредитної справи міститься заява ОСОБА_1 про збільшення кредитного ліміту, що само по собі свідчить про дійсність договору, його укладення та прийняття Умов та Правил, встановлених Банком.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи окремо та у сукупності з іншими доказами, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

24.01.2006 року ОСОБА_1 звернулася до ПАО КБ «ПриватБанк» у м. Первомайський Харківської області за отриманням кредиту у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, про що оформила відповідну заяву (а.с.12). У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася на Умови надання банківських послуг; Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. Вона надала згоду, що ця Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ст. 205 вказує на те, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Ч.2 ст. 207 Кодексу свідчить, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Ст. 208 вказує на обов’язковість письмової форми правочину, укладеному між фізичною та юридичною особою.

Таким чином, з огляду на волевиявлення і волю сторін, а також досягнення цілей угоди, угода про надання кредитного ліміту між сторонами у справі є укладеною та дійсною по її формі, бо такі складові як заява, підписана обома сторонами, Правила користування платіжною карткою і Тарифи банку і є самою кредитною угодою. Крім того, як вбачається з оглянутої у судовому засіданні кредитної справи, копія якої є у справі, ОСОБА_1 зверталася до Банку з заявою про збільшення кредитного ліміту через недостатність коштів. Тому, з цих підстав вважати спірну угоду неукладеною суд не може, як і не може визнати її недійсною у світлі ст. 203 ЦК України, бо всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є у наявності. З цих підстав ОСОБА_1 необхідно відмовити у задоволенні її зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банком грошові кошти на картку ОСОБА_1 надані і вона цими коштами користувалася, тобто з боку Банку виконано всі умови, натомість ОСОБА_1 своїх зобов’язань повністю не виконала, знімаючи кошти з карткового рахунку та не повертаючи їх і не сплачуючи всіх необхідних сум за комісією та простроченням повернення коштів на рахунок, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.6-11). Згідно вказаного розрахунку станом на 28.02.2011 року наявна заборгованість перед Банком у сумі 11396,49 грн. плюс штраф – 1069,82 грн. Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, первісний позов обгрунтований, законний та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В порядку ст. 88 ч.1 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 124,66 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., сплачені позивачем при подачі позову до суду. Всі понесені ОСОБА_1 судові витрати залишити за нею.

          Керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 208, 215, 526, 610-612, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.11, 58-60, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, жительки згідно реєстрації м. Первомайського Харківської області, ? м-н.АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50, заборгованість за кредитним договором б/н від 24 січня 2006 року у сумі 12466 грн. 31 коп., яка складається з : заборгованості за кредитом в сумі 7894,90 грн.; заборгованості за процентами в сумі 3501,59 грн.; заборгованості по судовому штрафу сумі 1069 грн. 82 коп., в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 29092829003111.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 124,66 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., сплачені позивачем при подачі позову до суду в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 64993919400001.

Всього з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнути 12710 грн. 97 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору неукладеним – залишити без задоволення. Всі понесені судові витрати ОСОБА_1 залишити за нею.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя:ОСОБА_2