Ухвала суду № 22383511, 14.02.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/777/2012

Головуючий по 1-й інстанції Сидоренко Ю.В.

Суддя-доповідач: Буленко О. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення суми вкладу, відсотків та пені за договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 150000,00 гривень в рахунок повернення банківського вкладу по договору на вклад Універсальний ( без пролонгації) № 20/02-02/18 від 26 вересня 2008 року, 9191,10 грн. відсотків по вказаному вкладу та 27375,00 грн. пені за несвоєчасне повернення вкладу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 44100,00 євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.01.2012 року 448118,98 грн. в рахунок повернення банківського вкладу по договору на вклад Універсальний ( без пролонгації) № 20/02-02/19 від 26 вересня 2008 року, 1239,82 євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.01.2012 року 12598,34 грн. відсотків по вказаному вкладу та 8048,25 євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.01.2012 року 81781,71 грн. пені за несвоєчасне повернення вкладу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 4648,00 грн. у відшкодування судових витрат.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

При цьому апелянтом зазначено, що при постановленні рішення, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, за необхідне її відхилити за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що 26 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_2.та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі начальника Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ “Аваль” ОСОБА_5, діючої на підставі наданих їй повноважень, було укладено договір № 20/02-02/18 на вклад Універсальний, відповідно до якого ОСОБА_2 передав готівкою відповідачу суму у розмірі 100000, а 11.11.2008 року позивач поповнив вказаний рахунок на 50000 грн., що підтверджується касовими ордерами № 1 від 26 вересня 2008 року та № 2 від 11.11.2008 року.

Також, 26 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_2.та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі начальника Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ “Аваль” ОСОБА_5, діючої на підставі наданих їй повноважень, було укладено договір № 20/02-02/19 на вклад Універсальний, сума вкладу становила 14100 євро, що підтверджується прибутковим валютним ордером №1 від 26 вересня 2008 року. Відповідно до п.1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 25% річних. 30 жовтня 2008 року позивач поповнив вказаний рахунок на 30000 євро, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 2 від 30.10.2008 року

Даний висновок є правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності та звичаями ділового обороту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірний договір відповідає вимогам названих норм, оскільки має просту письмову форму й містить всі умови, необхідні для договору даного виду: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України визначено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція ( другий примірник прибуткового касового документа ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки ( штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем прибуткові ордери відповідають вказаним вимогам Інструкції, внаслідок чого і підтверджує внесення ОСОБА_2 грошових сум до банку.

Встановивши, що положення вищевказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку, суд дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що ОСОБА_2не може нести відповідальність за порушення працівниками банку положень Інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

Також, судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідно до посадової інструкції начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_5, остання на час укладення договору з позивачем мала право на заміщення будь-якого працівника банку, у тому числі і касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, на підставі діючої на той час довіреності, мала право підписувати від імені ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри ) і одержувати майно.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданої начальнику Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» довіреності, її посадової інструкції та «Процедури щодо надання повноважень на право підпису від імені «Райффайзен Банк Аваль», затвердженої Постановою Правління «Райффайзен Банк Аваль» №П-101/11 від 11.09.2006 року, остання повинна була в своїй діяльності керуватися як діючим законодавством України, так і внутрішніми нормативними документами «Райффайзен Банк Аваль».

З рішення Комітету з управління активами та пасивами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» №080425/РІ/1 від 25.04.2008 року на дату укладення договору № 20/02-02/18 на вклад Універсальний від 26.09.2008 р.за депозитним вкладом на суму 100 000 грн. діяв розмір процентної ставки в розмірі 13,5 % річних, а не 28 % річних, як це зазначено в договорі оскільки стягнення більших відсотків ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст.ст. 5,44 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Також, відповідно до вищевказаного рішення на дату укладення договору № 20/02-02/19 на вклад Універсальний від 26.09.2008 р за депозитними договорами на вклад у євро на строк 6 місяців розмір процентної ставки складав 6,5 % річних, а не 25% річних як вказано у договорі.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, вважає правомірним висновок суду, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу № 20/02-02/18 слід виходити з розміру 13,5% річних, по депозитному вкладу № 20/02-02/19 застосовувати відсоткову ставку у розмірі 6,5 %, оскільки стягнення більших відсотків ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст.ст. 5,44 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобовязання, з урахуванням меж позовної давності.

Висновки суду першої інстанції відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, і закон який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О. О. Буленко

Судді: