Ухвала суду № 22380149, 29.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року справа №2а-3662/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С. В. , Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011р. у справі № 2а-3662/11/1270 (головуючий І інстанції Коршиков С.К.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332310/0 від 19.04.2011р., яким збільшено (донараховано) суму зобов'язання за грудень 2010 року на суму 192105,0грн., та застосовано штрафні санкції на 48026,0грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011р. у справі № 2а-3662/11/1270 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000332310/0 від 19 квітня 2010 року, яким збільшено (донараховане) суму зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганскшахтострой» з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року на суму 192105,0 грн., та застосовано штрафні санкції на суму 48026,0 грн., а всього на загальну суму 240131,0 грн.

В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового « за грудень 2010р.законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Техкомплект Н7», за результатами якої складений акт від 28.03.2011р. № 040/23/37057801 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011р. № 00004332310/0, яким позивачеві згідно абз.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України було нараховано суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 240131, 00 грн., у тому числі основний платіж 1921054 грн., штрафні (фінансові) санкції 48026 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п.п. 3.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 192105грн., внаслідок укладання з ТОВ «Техкомплект Н7» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 192105,00грн.

Податковий орган вважає, що угоди з ТОВ “Техкомплект-Н-7” були укладені без мети настання реальних наслідків: в ході перевірки не встановлено фактів передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, у підприємства відсутня будь-яка матеріальна база для здійснення господарської діяльності - відсутні складські приміщення, не встановлено наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, згідно пояснень директора ТОВ «Техкомплект-Н7» ОСОБА_2, орендовані приміщення у підприємства відсутні, загальна чисельність працюючих ТОВ «Техкомплект-Н7» згідно податкової звітності вказаного підприємства та пояснень директора - 1 особа.

З огляду на те, що ТОВ «Луганскшахтострой» не надано до перевірки документів на підтвердження здійснення реальної господарської діяльності з ТОВ «Техкомплект-Н7», враховуючи висновки акту перевірки від 28.03.11 № 139/23-36901157, з урахуванням наданих директором ТОВ «Техкомплект-Н7» пояснень Ленінською МДП1 у м. Луганську зроблено висновок про нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «Техкомплект-Н7».

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду , зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначені в акті перевірки податкові накладні, що складені ТОВ “Техкомплект-Н7” відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При здійсненні перевірки було встановлено відображення позивачем спірних податкових накладних у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у грудні 2010р. по даті отримання податкових накладних.

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ “Техкомплект-Н7” підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (акти приймання-передачі обладнання, накладні, товарно-транспортні накладні, талони замовника до подорожнього листа, акти приймання-передачі виконаних транспортних послуг, довіреності на отримання продукції, податкові накладні, платіжні доручення на оплату придбаної продукції), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка директор ТОВ “Техкомплект-Н7” ОСОБА_2 підтвердила, що у неї відсутні приміщення, обладнання, устаткування, складські приміщення, автотранспорт та інше, у звязку з тим, що вони їй не потрібні.

Вид її діяльності складається із торгово-посередницької діяльності. На ринку гірничної продукції вона працює давно, кілька років, її фірма відома. За об'явою у газетах та іншій рекламній продукції вона знаходить тих, кому потрібен товар і тих, хто бажає продати товар. Вона купує товар і продає. Товар вона не вивозить, тримає на складі того, хто продає їй. Той же покупець, що купує в неї приїздить і само вивозом забирає товар. Оплата за товар здійснюється після того, як вона передає його покупцю. Вона дійсно продала позивачеві зазначений у документах товар, виписала податкові накладні. Кримінальну справу проти неї не порушували. Представники позивача самі вивозили товар. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями за першою із подій. Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними . Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано. Посилання відповідача на ті обставини, що первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності угод, укладених з ТОВ “Техкомплект-Н7”, не були надані позивачем під час проведення перевірки, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного. Відповідно до вимог п.п. 16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 03.03.2011р. за №9328/23-223 просив позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010р. Зазначений запит не містив в собі вимоги щодо надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності угод, укладених з ТОВ “Техкомплект-Н7”.

На наведене звернення позивач листом від 18.03.2011р.за №125 надав податкову органу відповідні письмові пояснення з наданням копій декларацій з ПДВ за грудень 2010р., реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010р., податкових накладних, виписаних позивачем за грудень 2010р., уточнюючого реєстру податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010р., копію листа до ДПІ Артемівського району, податкових накладних, які включені до уточнюючого розрахунку, податкових накладних, отриманих в грудні 2010р., та які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010р.

За правилами п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно до вимог п.79.2 ст79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують направлення позивачеві відповідного письмового повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 040/23/37057801 від 28.03.2011р.

Докази, що засвідчують витребування у позивача при проведенні перевірки первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, в матеріалах справи також відсутні.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3, яка проводила перевірку позивача, надала пояснення про те, що вона не витребувала у позивача необхідні документи, їй невідомо, чи направляли позивачеві копію наказу про перевірку чи ні, було йому відомо про час, місце та дату проведення перевірки чи ні, їй невідомо, із представниками позивача вона не розмовляла.

Після отримання примірника акту перевірки акт від 28.03.2011р. позивачем в адресу відповідача за №167 від 07.04.2011р. було направлено заперечення до акту з наданням копій первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ “Техкомплект-Н7”. Зазначені документи були отримані відповідачем 07.04.2011р., що засвідчується відповідним штампом, та не були враховані при прийнятті 19.04.2011р. податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені первинні бухгалтерські документи правомірно було прийнято судом першої інстанції в якості належних доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011р. у справі № 2а-3662/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011р. у справі № 2а-3662/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок