Рішення № 22379642, 29.03.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

29.03.2012

Справа № 2/519/1493/12 РІШЕННЯ

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Богуславської І.А., при секретарі Зал Т.І., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору дарування грошових коштів дійсним, з тих підстав, що 10.09.2008р. він передав в дар відповідачу грошові кошти в сумі 16000 гривень, факт передачі коштів підтверджено розпискою від цієї ж дати. Відповідач доводиться йому рідним сином, а грошові кошти йому були необхідні для покупки автомобілю. До теперішнього часу відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, посилаючись на те, що це лише призведе до зайвих витрат, розмір яких приблизно становить 1000 гривень. Тому просить визнати дійсним договір дарування грошових коштів в розмірі 16000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позовних вимог у повному обсязі .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 10.09.2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування в простій письмовій формі, відповідно до якого позивач подарував відповідачу грошові кошти в розмірі 16000 грн. Нотаріально вказаний договір посвідчено не було.

Відповідно до вимог ч.5 ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення. Суди при розгляді цивільних справ повинні належним чином перевіряти, чи має місце спір про право, чи було спірне питання предметом розгляду компетентного державного органу, в даному випадку органу нотаріату, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Тобто законом передбачене визнання дійсним правочину лише за умови, що одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору, й зазначене повинно підтверджуватися певними доказами. Визнання відповідачем позову унеможливлює висновок про визнання дійсним правочину у розумінні вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України. Оскільки при розгляді справи не встановлено ухилення будь-якої сторони від нотаріального посвідчення правочину, у суду не має передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

При наявності відповідних підстав сторони, якщо вони досягли згоди щодо договору дарування грошових коштів, відповідно до зазначених норм Закону, повинні укладати такий договір в нотаріальній конторі. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору дарування свідчить про нікчемність правочину, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України.

Оскільки відсутні підстави, встановлені ч. 2 ст. 220 ЦК України для визнання такого договору дійсним, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60,130, 212, 215 ЦПК України, ст.220, ст.719 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів після отримання копії рішення.

Суддя І.А.Богуславська