Ухвала суду № 22375584, 01.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.справа № 2-а-6779/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Руденко М.А.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 31.05.2010 року

у справі № 2а-6779/09/0470

за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація

№45»

до відповідача Центральної міжрайонної державної податкової інспекцій у

м. Кривому Розі

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановили: В травні 2009 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року №0000011502/0 Центральної міжрайонної податкової інспекції у м. Кривому Розі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року (суддя Олійник В.М.) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 13 січня 2009 року № 0000011502/0 на суму 364065,21 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що дії податкового органу щодо зарахування платежів у рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість шляхом змінення призначення платежів, визначених платником податку у платіжних документах, є неправомірним, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 364065,21 грн. є незаконним. Разом з тим в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 10 відсотків від суми ПДВ в 3220 грн., яку було сплачено з затримкою до 30 календарних днів, вказав на те, що Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі правомірно нарахувала штрафні санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.10 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ від 13.01.2009 року № 0000011502/0 на суму 364065, 21 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги вказали на те, що за порушення КП «ЖЕО №45»термінів сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим органом на виконання п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків на суму 364387,21 грн.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в який просив відмовити Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 року №2а-6779/09/0470 без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи, в силу ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вказав на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, в межах апеляційної скарги, знаходить скаргу такою, що задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 19 грудня 2008 року уповноваженими фахівцями контролюючого органу була проведена документальна невиїзна перевірка Комунального житлового підприємства № 45 (код ЄДРПОУ 20244448) з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість за період 2006, 2007 та 2008 роки.

За результатами перевірки складений акт від 19 грудня 2008 року № 4655/4745/1640/20244 448 (а.с.21). Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки встановлено, що позивачем в порушення абзацу 1, п. п. 5.3.1, п. 5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181 несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість визначене самостійно платником податків в деклараціях з податку на додану вартість за 2006, 2007 та 2008 роки.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу 13 січня 2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011502/0 (а.с.4).

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, за затримку сплати на 267 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 728774,42 грн., Комунальне житлове підприємство №45 зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 відсотків у сумі 364380, 21 грн.

Скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011502/0 від 13.01.2009р. є предметом даного спору.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що дії податкового органу щодо зарахування платежів у рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ шляхом змінення призначення платежів, визначених платником податку у платіжних документах є неправомірними, а відтак застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобовязань з ПДВ у сумі 364065,21 грн. є незаконним. Щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 10 відсотків від суми ПДВ в розмірі 3220 грн. вказав на те, що позивачем несвоєчасно сплачено з затримкою до 30 календарних днів, а відтак позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 322 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Стосовно фактичних обставин справи спору між сторонами немає.

Контролюючим органом, як встановлено в ході судового розгляду шляхом співставлення платіжних документів та розрахунку штрафних санкцій, для погашення податкового боргу, який виник в результаті несплати угоджених податкових зобовязань, використані здійснені позивачем платежі за платіжними дорученнями, в яких було визначене інше призначення платежу. Тобто, відповідач при зарахуванні платежів у рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ за період з жовтня 2006 року по лютий 208 року змінював призначення платежів, які було визначено платником податку у платіжних документах.

Податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно, на суми погашеного податкового боргу контролюючим органом застосовані санкції, у відсотках в залежності від затримки граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За змістом статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»N2346-III від 05.04.2001р. платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності з п. 30.1 ст. 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, Позивач, перерахувавши суми податку, виконав свої зобовязання зі сплати вказаного податку за періодами, визначеними ним у платіжному дорученні.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. І серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Позиція органу стягнення щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання, є помилковою.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі № 2а-6779/09/0470 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2011 року.

Головуючий:М.А. Руденко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:Л.М. Нагорна