Ухвала суду № 22375497, 21.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.справа № 5/105/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1, дов. від 24.05.11

відповідача:- ОСОБА_2, дов. від 30.11.10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2008 року

у справі № 23/574/07-АП-3/608/07-АП-23/51/08-АП-5/105/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод малогабаритних трансформаторів»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Завод малогабаритних трансформаторів» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.07 № 0005362300/2-12606/10/23, від 27.04.07 № 0005352300/0/6393/10/23, від 17.09.07 № 0000422303/2-12608/10/23.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу під час проведення перевірки позивача та розгляду його скарг в порядку адміністративного узгодження про порушення підприємством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат витрат, понесених у звязку із сплатою контрагентам винагороди за надані агентські послуги згідно укладених угод, а також заниження суми податку, який утримується при виплаті доходів з нерезидентів. Також позивач не згоден із висновком податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість через безпідставне, на думку податкового органу, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість із суми сплачених маркетингових послуг, які не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.04.08 адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу (т.5 а.с.133) в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 27.04.07 № 0005352300/0/6393/10/23, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 145900,65 грн., із яких 48633,55 грн. основний платіж, 97267,10 грн. штрафні (фінансові) санкції;

від 17.09.07 № 0005362300/2-12606/10/23, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 509580,96 грн., із яких 362627,47 грн. основний платіж, 146953,49 грн. штрафні (фінансові) санкції;

від 17.09.07 № 0000422303/2-12608/10/23, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.04.07 № 0005352300/0/6393/10/23 стали висновки, зроблені під час проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05 по 31.12.06 (акт № 573/23/13604900 від 16.04.07).

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.09.07 № 0005362300/2-12606/10/23, № 0000422303/2-12608/10/23 стали висновки, зафіксовані в акті перевірки № 573/23/13604900 від 16.04.07, а також результати розгляду повторних скарг, поданих позивачем в прядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 06.09.07 №3528/10/25-020).

В ході проведеної відповідачем перевірки (акт № 573/23/13604900 від 16.04.07) встановлено порушення підприємством п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат за період 2005 рік та 2006 рік на загальну суму 1450509,87 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 362627,47 грн., внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, сплачених позивачем за агентські послуги, надані субєктами підприємницької діяльності фізичним особами ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) згідно агентських угод, які не пов'язані з продажем товарів та не використовуються у власній господарській діяльності, а також сум витрат, сплачених позивачем ТОВ «Центр ХХІ»за надані маркетингові послуги згідно агентських угод, які не пов'язані з продажем товарів та не використовуються у власній господарській діяльності.

Обставини, за яких відповідач дійшов такого висновку полягають в наступному.

Між позивачем (принципал) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (агент), суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (агент) укладені агентські угоди, предметом яких є здійснення агентом від імені та за дорученням принципала маркетингових досліджень, сприяння укладенню угод на поставку продукції принципала на території Республіки Азербайджан.

Ціни на продукцію, що поставляється на територію Азербайджану, розмір агентської винагороди узгоджені в додатку № 1 (агентському дорученні № 1) до відповідних агентських угод.

Факт виконання агентських угод від 28.02.06 № 1, від 20.04.06 № 1 - укладення за сприянням агентів між позивачем та ТОВ «Азенергострой» (Республіка Азербайджан) контрактів на продаж розподільчих трансформаторів підтверджений складеними належним чином і у відповідності з умовами агентських угод первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи,: актами виконаних робіт із визначенням обсягу та вартості поставленого позивачем за контрактом ТОВ «Азенергострой»товару і суми агентської винагороди, банківськими виписками, а також контрактами ТОВ «Азенергострой»і документами на підтвердження виконання цих контрактів.

Перерахування грошових коштів за виконані агентські послуги здійснено позивачем у безготівковій формі на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на загальну суму 453838,45 грн.; на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на загальну суму 338829,75 грн. Дані витрати віднесені позивачем до валових витрат І півріччя 2006 року.

Між позивачем (принципал) та ТОВ «Центр XXI»(агент) укладені агентські угоди від 11.07.05, від 04.01.06, предметом яких є надання агентом маркетингових послуг, послуг по пошуку партнерів та сприяння укладенню з ними договорів та інших угод принципалом на території України.

Умови оплати та розмір агентської винагороди за цими агентськими угодами узгоджено в додатках до агентських угод від 11.07.05, від 04.01.06.

Факт виконання агентських угод сприяння у виникненні господарських зобовязань позивача з поставки розподільчих трансформаторів на адресу покупців ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ЗАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», м. Дніпропетровськ, ТОВ «Енерго-імпекс-софт», ВАТ «Запоріжжяобленерго» за укладеними з означеними особами договорами, рахунками також підтверджений належним чином складеними первинними документами: актами виконаних робіт із зазначенням в них підстав, обсягу поставленого позивачем товару і вартості належної агенту винагороди, банківськими виписками, а також відповідними договорами поставки, рахунками, транспортними накладними, видатковими накладними, платіжними документами.

Загальна вартість винагороди, сплачена позивачем за надані ТОВ «Центр XXI» маркетингові послуги за угодами від 11.07.05 та від 04.01.06, підтверджена первинними документами, складає суму 789410.00 грн., в т.ч. ПДВ -131568,33 грн. До складу валових витрат у відповідних звітних періодах позивачем віднесена загальна сума 657841,67 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на тому, що всі акти виконаних робіт до агентських угод від 28.02.06 № 1, від 20.04.06 № 1 мають одне і теж місце складання м. Запоріжжя; відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку контрагентів позивача - субєктів господарської діяльності фізичних осіб ОСОБА_3 ОСОБА_4 місцем здійснення їх діяльності є Україна, що в сукупності свідчить про неможливість вказаних агентів надавати агентські послуги, а саме: сприяти укладенню контрактів з нерезидентом ТОВ «Азенергострой»(Республіка Азербайджан).

Стосовно контрагента позивача ТОВ «Центр ХХІ»відповідачем зазначено, що всі акти виконаних робіт до агентських угод від 11.07.05, від 04.01.06 мають одне і теж місце складання м. Запоріжжя, тоді як відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо не неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обовязкові реквізити, одним з яких є дата та місце складання. .

Виходячи з норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність доводів відповідача.

Поняття господарської діяльності наведено п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Агентські відносини у сфері господарювання врегульовані, зокрема, главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до якої агентська діяльність здійснюється комерційним агентом шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє. Предметом агентського договору, в тому числі, є діяльність комерційного агента в сприянні укладенню угод від імені довірителя. При цьому діючим законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо надання маркетингових послуг та послуг по пошуку контрагентів, не встановлено конкретних вимог до документів для підтвердження витрат на агентську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наведені відповідачем обставини, виходячи з суті послуг, які надавались позивачеві в межах укладених ним агентських угод, не позбавляють складені позивачем з його контрагентами акти виконаних робіт статусу первинних в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчать про недійсність актів виконаних робіт

В даному випадку акти виконаних робіт містять усі необхідні реквізити і в сукупності з іншим зазначеними вище документами є доказами здійснення позивачем відповідних господарських операцій.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону).

На підставі викладеного, враховуючи те, що предметом агентських угод є надання послуг по сприянню укладенню договорів на продаж продукції позивача, тобто, послуги, передбачені агентськими угодами, пов'язані з продажем продукції позивача та стосуються продукції (товару), виробництво і реалізація якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести вартість цих послуг до складу його валових витрат, віднесення витрат позивача за отриманні послуги за укладеними агентськими угодами до складу валових витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, висновки відповідача у акті перевірки про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1450509,87 грн. суперечать фактичним обставинам справи, наявним доказам у справі та вимогам норм чинного законодавства.

Стосовно виявленого відповідачем факту порушення п.13.1 (з), п.13.2 ст.13, п.20.1 ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження суми податку, яки утримується при виплаті доходів з нерезидентів за період, що перевірявся, на загальну суму 48633,55 грн., колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як принципалом укладені агентські угоди, предметом яких є проведення агентом за дорученням принципала маркетингових досліджень, сприяння укладанню угод на поставку продукції принципала на території Азербайджану, з нерезидентами: угода від 04.07.05 з компанією LIMITED», Belize USA (агент), угоди від 30.09.05 та від 17.05.06 з компанією Solutions LLC», USA (агент), угода від 08.11.06 з компанією raft Managment Limited», New Zeland.

Зобовязання по цих угодах з укладення відповідних зовнішньоекономічних контрактів на продаж розподільчих трансформаторів від імені принципала визначені в додатку № 1 до угод.

Факт виконання означених угод сприяння в укладенні позивачем зовнішньоекономічних контрактів з поставки розподільчих трансформаторів на адресу покупців нерезидентів ТОВ «Електромонтажник», м. Нахічевань, Управління енергетики Нахічеванської автономної республіки м. Нахічевань Азербайджанська Республіка, підтверджений актами виконаних робіт, із зазначенням в них підстав, вартості належної агенту винагороди, платіжними документами, а також відповідними зовнішньоекономічними контрактами, транспортними накладними, вантажними митними деклараціями, платіжними документами.

Загальна вартість винагороди, сплаченої позивачем компаніям нерезидентам, за період, що перевірявся, склала у гривневому еквіваленті 324233,44 грн.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що виплата вказаної агентської винагороди підлягає оподаткуванню як доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України відповідно до пп.13.1 «з» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, всі акти виконаних робіт до агентських угод, які за правилами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», складаються під час здійснення господарської операції (а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення), мають одне і теж місце складання м. Запоріжжя, Україна, внаслідок чого виходячи з даних первинних документів, нерезиденти надавали послуги на користь резидента на території України. Також відповідачем зазначено, що всі агентські угоди, зовнішньоекономічні контракти на постачання розподільчих трансформаторів мають також одне і теж місце складання м. Запоріжжя. Таким чином, позивачем занижено суму податку, який утримується при виплаті доходів з нерезидентів, за період з 01.10.05 по 31.12.06 на суму 48633,55 грн.

З огляду на фактичні обставин справи, подані сторонами докази, виходячи з суті укладених позивачем агентських угод, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що такі висновки відповідача є помилковими, надання вказаними вище контрагентами позивача послуг по агентським угодам фактично відбувалося за межами митної території України.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

Згідно з п.1.21 ст.1 вказаного Закону під доходами з джерелом їх походження з України визначено будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

З правового аналізу зазначених правових норм вбачається обовязок платника податків застосовувати приписи п.13.2 ст.13 наведеного вище Закону відносно утримання з доходів, визначених у п.13.1 згаданої статті, виплачених на користь нерезидента, податку за ставкою 15% від суми таких доходів, виключно у випадку отримання доходів від резидента України за провадження господарської діяльності на території України.

Зважаючи на викладене висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.07 № 0005352300/0/6393/10/23 є обґрунтованим.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 17.09.07 № 0000422303/2- 12608/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством у жовтні-листопаді 2005 року та березні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2006 року завищено податковий кредит на загальну суму 131568,33 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, наданих ТОВ «Центр XXI»за сплачені маркетингові послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідач при цьому виходив з того, що в межах укладених позивачем з ТОВ «Центр XXI»(агент) агентських угод від 11.07.05, від 04.01.06, позивачеві надані маркетингові послуги, послуги по пошуку партнерів та сприяння укладенню з ними договорів та інших угод принципалом на території України, які фактично не повязані з з господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як зазначено вище, позивачем в результаті реалізації означених вище агентських угод здійснено продаж власної продукції відповідно до господарських зобовязань, які виникли у позивача за сприянням ТОВ «Центр XXI», що підтверджено належним чином складеними первинними документами і дає підстави вважати агентські послуги такими, що безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Центр XXI»у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про правомірність віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів, висновки відповідача в акті перевірки з цього приводу суперечать фактичним обставинам справи, наявним доказам у справі та вимогам норм чинного законодавства.

Також є безпідставним донарахування відповідачем податкових зобов'язань на суму 7602,00 грн. у серпні 2006 року та 5097,17 грн. у грудні 2006 року, оскільки підтверджені належним чином складеними первинними документами послуги, які надані позивачу за межами митної території України нерезидентами, що не мають представництва на митній території України, не підпадають під об'єкт оподаткування відповідно до ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128629,83 грн. з відповідними наслідками.

З огляду на вищенаведене, під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення

Постанову господарського суду Запорізької області у справі № 23/574/07-АП-3/608/07-АП-23/51/08-АП-5/105/08-АП від 04 квітня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко