Ухвала суду № 22375490, 15.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.справа № 2а-7574/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Лозовій О.А.

за участю представників:

позивача:                    - не з’явився

відповідача:                    - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.08

у справі № 2-а-7574/2008

за позовом Приватного підприємства фірми «Євролюкс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство фірма «Євролюкс»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.11.07 № 0000672303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно на підставі отриманої від продавця - ТОВ «Екстраполіс-7»податкової накладної № 10/4-2 від 10.04.07 віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 98190,00 грн., у зв’язку з чим висновки відповідача про порушення позивачем п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними. Факт порушення 31.07.07 справи про банкрутство ТОВ «Екстраполіс-7»не може бути підтвердженням порушення з боку позивача норм вказаного Закону в частині нарахування податкового кредиту, право на який у нього виникло в результаті діяльності з контрагентом за період до порушення відносно цього контрагента справи про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.08 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.62), в якій з урахуванням письмових доповнень до апеляційної скарги (а.с.71) просить оскаржувану постанову скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач зазначає, що судом неповно досліджені усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, порушено норми процесуального і матеріального права. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: судом першої інстанції не прийнято до уваги, що до позовної заяви долучено довіреність на ім’я представника ОСОБА_1, термін дії якої скінчився на момент подання до суду позову. Щодо порушення судом норм матеріального права відповідач посилається на те, що судом прийнято до уваги тільки наявність у позивача при формуванні податкового кредиту у червні 2007 року з операцій по придбанню товару у ТОВ «Екстраполіс-7»належним чином оформленої податкової накладної, видаткової накладної. Проте судом не враховано, що за результатами зустрічної перевірки контрагент позивача ТОВ «Екстраполіс-7»за квітень 2007 року податкову декларацію з податку на додану вартість не подавав, тобто не здійснив утримання та внесення до бюджету суми податку на додану вартість по податковій накладній від 10.04.07 № 10/4-2 у розмірі 98247,16 грн. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.07 у справі № Б15/149-07 ТОВ «Екстраполіс-7»визнано банкрутом, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.07 ТОВ «Екстраполіс-7»ліквідовано, 23.10.07 внесено запис до Єдиного державного реєстру щодо припинення державної реєстрації юридичної особи за судовим рішенням у зв’язку з банкрутством.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем –Приватним підприємством фірмою «Євролюкс»подана до суду позовна заява від 06.08.08 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 16.11.07 № 0000672303/0.

Від імені ПП фірми «Євролюкс»означена позовна заява підписана представником ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, виданої директором підприємства 01.07.08 (а.с.28). Із змісту цієї довіреності вбачається, що її видано терміном на один рік, тобто до 30.06.09.

З огляду на викладене, виходячи з приписів ст.ст.56, 58, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права при прийнятті позовної заяви до розгляду, відкритті провадження в даній адміністративній справі. Передбачені ст.155 КАС України наслідки подання позовної заяви від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи, відсутні.

По суті прийнятого судом першої інстанції рішення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою позивачем в порядку пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до відповідача - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування позивачем визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 1344033 грн.

Згідно з даними декларації залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації) складає 1344033 грн.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації) –складає 1888462 грн.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 1344033 грн.

16.11.07 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98190,00 грн. за липень 2007 року.

Підставою для винесення означеного податкового повідомлення-рішення стали результати проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки ПП фірми «Євролюкс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2007 року (акт перевірки від 02.11.07 № 2320/23-3/21861099).

В ході перевірки відповідачем встановлено, що на порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007 року на суму 98190 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що на порушення зазначеної вище правової норми підприємством завищено податковий кредит у червні 2007 року на суму податку на додану вартість 98247,16 грн. внаслідок того, що постачальником підприємства –ТОВ «Екстраполіс-7»не здійснено утримання та внесення до бюджету суми податку на додану вартість по податковій накладній від 10.04.07 №10/4-2 у розмірі 98247,16 грн.

Обставини, за яких відповідач дійшов такого висновку, полягають в наступному.

В межах укладеного позивачем з ТОВ «Екстраполіс-7»договору купівлі-продажу № ЭК/0109 від 01.09.06 позивач придбав підшипники в асортименті на загальну суму 589482,98 грн., в т.ч. ПДВ –98247,16 грн., що підтверджено видатковою накладною від 10.04.07 № 10/4-2. По факту поставки товару постачальником - ТОВ «Екстраполіс-7»видана податкова накладна від 10.04.07 № 10/4-2 на загальну суму 589482,98 грн., в т.ч. ПДВ –98247,16 грн.

Посилаючись в акті перевірки на той          факт, що останній звіт з податку на додану вартість ТОВ «Екстраполіс-7» поданий у травні 2007 року за березень 2007 року, а за квітень 2007 року податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Екстраполіс-7»не надана, відповідачем зазначено, що контрагентом позивача - ТОВ «Екстраполіс-7»не здійснено утримання та внесення до бюджету суми податку на додану вартість по податковій накладній від 10.04.07 № 10/4-2.

Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.07 у справі № Б15/149-07 ТОВ «Екстраполіс-7»визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на один рік. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.07 у справі № Б15/149-07 ТОВ «Екстраполіс-7»ліквідовано. 23.10.07 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 12241170006025889 щодо припинення державної реєстрації юридичної особи за судовим рішенням у зв’язку з банкрутством.

Таким чином спірні правовідносини виникли з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту в червні 2007 року.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача - ТОВ «Екстраполіс-7»в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість станом на момент здійснення спірної господарської операції не надано, податкова накладна від 10.04.07 № 10/4-2 на загальну суму 589482,98 грн., в т.ч. ПДВ –98247,16 грн., на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена продавцем у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкової накладної.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов’язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює зобов’язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця.

Невиконання постачальником товару своїх зобов’язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 98247,16 грн. до складу податкового кредиту, відображення суми, належної до бюджетного відшкодування, в декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 98190,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке відповідає нормам права, встановлені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.08 у справі № 2-а-7574/08 –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко