Ухвала суду № 22375131, 10.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.справа № 13/521/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Лозовій О.А.

за участю представників:

позивача:                    - не з’явився

відповідача:                    - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 03 лютого 2009 року

у справі № 13/521/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтекс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових)санкцій № 0005312302/0 від 13.12.07, № 0005312302/1 від 26.12.07, № 0005312302/2 від 27.02.08, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілтекс»звернулося до господарського суду Запорізької області до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005312302/0 від 13.12.07, № 0005312302/1 від 26.12.07, № 0005312302/2 від 27.02.08, відповідно до яких до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11521,41 грн. –пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позов обґрунтовано тим, що затримка оформлення митної декларації сталася з вини митного органу, оскільки позивачем за зовнішньоекономічним контрактом фактично отримано товар 08.08.07 в межах 90 календарних днів з дня його оплати, що підтверджується тимчасовою митною декларацією, але митна декларація (тип ІМ-40) оформлена митницею лише 30.11.07.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.02.09 позов задоволено. Визнано нечинними рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005312302/0 від 13.12.07, № 0005312302/1 від 26.12.07, № 0005312302/2 від 27.02.08.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу (а.с.54), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Висновок суду, що позивачем вжито всіх заходів до своєчасного розмитнення товару, який надійшов на його адресу, порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД сталися з вини Запорізької митниці, є помилковим. Відповідач зазначає, що позивачем під час перевірки не надано доказів щодо законодавчих підстав для відстрочення проведення розрахунків в іноземній валюті протягом 90 календарних днів та не нарахування пені відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 10.12.07 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Мілтекс», за результатами якої складений акт від 10.12.07 № 188/23-2/31001952.

В ході перевірки встановлено порушення підприємством ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом №1/565 від 23.07.07.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що позивачем на виконання зовнішньоекономічного контракту №1/565, укладеного 25.05.07 між позивачем (покупцем) та компанією ert-Com QU», Естонія (продавцем), здійснено попередню оплату за обумовлений контрактом товар (випалений молібденовий концентрат): 23.07.07 - у розмірі 17814,70 доларів США, 23.08.07 –у розмірі 5322,36 доларів США, проте товар отримано позивачем з порушенням термінів розрахунків –30.11.07 згідно вантажної митної декларації № 014858 на суму 25449,60 доларів США. Граничний термін надходження товару на суму 17817,70 доларів США –21.10.07, на суму 5322,36 доларів США –21.11.07.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005312302/0 від 13.12.07, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11521,41 грн. –пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податковим органом подані скарги позивача залишені без задоволення, означене вище рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –без змін.

За результатами розгляду скарг позивача відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005312302/1 від 26.12.07, № 0005312302/2 від 27.02.08 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 11521,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вжито всіх заходів до своєчасного розмитнення товару, який надійшов на його адресу. До порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності призвели дії Запорізької митниці, що підтверджено постановою господарського суду Запорізької області у справі № 5/98/08-АП.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Застосовуючи до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у вигляді передбаченої вказаною нормою пені, відповідачем не прийнято до уваги той факт, що товар за контрактом №1/565 від 25.05.07 фактично надійшов на територію України 06.08.07, про що свідчить відмітка митного органу на тимчасовій митній декларація (тип ІМ-40 ТД) № 008807 «Під митним контролем». Запорізькою митницею тимчасова вантажна митна декларація оформлена 08.08.07 (а.с.9).

Подана 17.08.07 позивачем митному органу вантажна митна декларація (тип ІМ-40) відповідачем оформлена 30.11.07, у зв’язку з проведенням експертиз щодо хімічного складу продукції.

Статтею 82 Митного кодексу України встановлено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України, такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов’язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше, ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Крім того, із змісту ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»вбачається, що обов’язковість отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентом ставиться у залежність від факту здійснення імпортних операцій з перевищенням відстрочення поставки більш як на 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (або виставлення векселя) на користь постачальника продукції, що імпортується.

Отже, передбачена ст.4 вказаного Закону пеня підлягає стягненню саме за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, тобто вказаним Законом встановлена відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст.1 цього ж Закону.

Це підтверджується і положеннями Митного кодексу України, у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

Правовідносини, які виникають під час експортно-імпортних операцій резидентів, врегульовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Відповідно до ст.1 цього Закону імпорт товарів - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 цього ж Закону визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під ввезенням в Україну та вивезенням з України розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України –ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою вантажною митною декларацією.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Приймаючи до уваги факт поставки на митну територію України за укладеним позивачем зовнішньоекономічним контрактом товару в кількості, що відповідає сплаченим позивачем авансовим платежам, в строки, що не перевищують 90 календарних днів з моменту здійснення авансових платежів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підставою для нарахування позивачу пені в сфері зовнішньоекономічної діяльності стали неправомірні дії Запорізької митниці, тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення закону, яке сталося в результаті дій відповідного державного органу.

Суд першої інстанції повно з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 03.02.09 у справі № 13/521/08-АП –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко