Постанова № 22375088, 12.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.справа № 2а-12022/10/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1, дов. від 01.09.10

відповідача:- ОСОБА_2, дов. від 15.11.10, ОСОБА_3, дов. від 10.01.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.10

у справі № 2-а-12022/10/0470

за позовом приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 000182344/0 від 02.09.10 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199256,00 грн. у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача під час перевірки про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі того, що послуги по організації просування товарів не мають відношення до господарської діяльності позивача у звязку з тим, що власником товару, який просувався, вже був покупець товарів ТОВ «Епіцентр К». Як зазначив позивач, договір про надання послуг з організації просування товарів (торговельної марки) укладений позивачем з метою отримання доходу за рахунок збільшення обсягів реалізації в регіонах України продукції власного виробництва та, як наслідок, обсягів виробництва, що відповідає суті господарської діяльності в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.10 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.125), в якій, посилаючись на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, неправильне та неповне дослідження судом доказів та встановлення обставин справи, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. В судовому засідання позивачем подані додаткові документи (копії звітів ТОВ «Епіцентр К»від 21.01.09, 23.04.2010, лазерний лиск), які прийняті апеляційним судом відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, зазначають, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 02.09.2010 Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення-рішення № 000182344/0 від 02.09.10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199256,00 грн. за червень 2010 року.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали результати проведеної 21.08.2010 Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2010 року (акт перевірки від 21.08.2010 № 540/23-4/33184723 -а.с.15).

В ході перевірки встановлено, що згідно з поданою підприємством податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ від 27.07.2010 та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2965684 грн.

В порушення пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 у розмірі 199256 грн.

Перевіряючи показники податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідач зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 03.08.2010 № 507/23-4/33184723, встановлено порушення пп.7.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено відємне значення з податку на додану вартість за травень 2010 на суму 199256,00 грн. та підтверджено правомірність визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 2766428 грн.

Суть порушення, як вказано відповідачем в акті перевірки, полягає в тому, що згідно договору поставки № 1591/60/08 від 24.04.08 та додаткових угод до даного договору підприємство ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»(постачальник) поставляє ТОВ «Епіцентр К»(покупець) товар, а саме: плитку керамічну, який покупець приймає і сплачує за нього певні грошові кошти. За умовами вказаного договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDР склад покупця згідно заявок останнього. Право на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною (товаротранспортною накладною).

Одночасно між тими ж сторонами укладений договір № 497/60/09 від 01.01.09 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки), відповідно до якого ТОВ «Епіцентр К»є виконавцем обумовлених договором послуг, а позивач - замовником.

Предметом цього договору є надання виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) замовника в регіонах України на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 даного договору послуги щодо просування товару (торгової марки) замовника передбачають: розміщення товару замовника на окремих стелажах та площадках виконавця: формування виконавцем споживчого пошуку покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенціальних; інформування щодо залишку товару замовника на стелажах гіпермаркету; надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів виконавця та інформування про зміну попиту на товар, що постачається замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Згідно п. 4 договору № 497/60/09 від 01.01.09 розмір оплати за послуги по організації просування товару (торгової марки) замовника, яку замовник зобовязаний сплатити виконавцеві, складає: в період з 01.01.09 по 28.02.09 3% з урахуванням ПДВ, в період з 01.03.09 по 31.12.09 4% з урахуванням ПДВ від суми реалізованого товару замовника за договором поставки товару № 1591/06/08 від 24.04.08 за кожний квартал.

До складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем на підставі податкових накладних № 0002712/01 від 21.01.10, № 001211801 від 23.04.2010, виписаних ТОВ «Епіцентр К», віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 199256,00 грн. з вартості послуг по організації просування товарів, отриманих від підприємства ТОВ «Епіцентр К»за договором № 497/60/09 від 01.01.09. Факт надання послуг за вказаним договором підтверджений відповідними актами виконання робіт (надання послуг).

Посилаючись на положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначив, що підприємство має право відносити до складу податкового кредиту витрати, які повязані з реалізацією його продукції, а оскільки предметом договору № 497/60/09 від 01.01.09 є просування товару, який вже не є власністю позивача, послуги по просуванню товарів не мають відношення до господарської діяльності позивача. Витрати, повязані з реалізацією товару ТОВ «Епіцентр К»іншим покупцям, є господарською діяльністю ТОВ «Епіцентр К»та, відповідно, не мають відношення до господарської діяльності позивача, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту травня 2010 року суму податку на додану вартість 199256,00 грн. з вартості послуг по просуванню товару, які не повязані з його господарською діяльністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту травня 2010 на суму податку на додану вартість 199256,00 грн., зазначив, що послуги по організації просування товарів згідно договору № 497/60/09 від 01.01.09 не мають відношення до господарської діяльності позивача.

Також судом першої інстанції прийнято до уваги постанови від 25.08.2010 у справах про адміністративне правопорушення № 3-2434/10 та № 3-2436/10, за якими генеральний директор та головний бухгалтер ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-1 КУпАП, а саме в тому, що в порушення вимог пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" повторно на протязі року допустили завищення відємного значення з ПДВ за травень 2010 року на суму ПДВ 199256 грн., та, відповідно, піддані адміністративному стягненню за вчинення зазначеного правопорушення.

Посилання суду першої інстанції в даному випадку на ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає помилковим, оскільки в межах даної справи спірним є питання щодо правомірності віднесення позивачем ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»- юридичною особою до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, і як наслідок, правомірності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року у розмірі 199256 грн., внаслідок чого постанови суду від 25.08.2010 у справах про адміністративне правопорушення № 3-2434/10 та № 3-2436/10 не можуть бути підставами для звільнення від доказування означених вище обставин.

Питання щодо виконання договору № 497/60/09 від 01.01.09, фактичного отримання позивачем послуг по організації просування товарів (торгової марки) за вказаним договором, судом першої інстанції не досліджувалось.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність дій відповідача по зменшенню позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 000182344/0 від 02.09.10 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199256,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Законеу України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Поняття господарської діяльності наведено п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Виходячи з наведених норм, вбачається, що право на формування платником податків валових витрат, податкового кредиту прямо залежить від наявності звязку витрат платника податків з придбання ним послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»є виробництво керамічної плитки, що включає в себе як, власне, діяльність, повязану з випуском продукції, а також реалізацію цієї продукції.

Виходячи із змісту укладеного позивачем з ТОВ «Епіцентр К»договору № 497/60/09 від 01.01.09 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) а.с.63, вбачається, що він укладений позивачем з метою отримання доходу за рахунок збільшення обсягів реалізації в регіонах України продукції власного виробництва та, як наслідок, обсягів виробництва.

Незважаючи на те, що вказаний договір стосується вже переданої позивачем власної продукції ТОВ «Епіцентр К»в межах договору поставки № 1591/60/08 від 24.04.08, обумовлені п.1.2 договору № 497/60/09 від 01.01.09 послуги безпосередньо спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, збільшення обсягів продажу, отже спрямовані на забезпечення отримання позивачем доходів від його виробництва ним продукції.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні положення договору про надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надання послуг позивачеві в межах договору №497/60/09 від 01.01.09, не суперечить чинному законодавству України, меті діяльності позивача, повязано з його господарською діяльністю, отже, вартість таких послуг підлягає віднесенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Складені на підтвердження виконання вказаного договору акти виконаних робіт (надання послуг) № Ком01/-0000835 від 21.01.2010, № Ком/01-0003535 від 23.04.2010, звіти виконавця (ТОВ «Епіцентр К») від 21.01.2010 за четвертий квартал 2009 року, від 23.04.2010 за перший квартал 2010 року відповідають первинним документам в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно якому первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оплата вказані послуги здійснена позивачем в повному обсязі на підставі виставлених ТОВ «Епіцентр К»рахунків, про що свідчать банківські виписки від 21.01.2010, 23.04.2010 (а.с.72, 73). ТОВ «Епіцентр К»по факту оплати виписані податкові накладні від 21.01.2010 № 0002712/01, від 23.04.2010 № 0012118/01 на загальну суму 1195536 грн., в т.ч. ПДВ 199256 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість з вартості послуг, отриманих позивачем в межах договору № №497/60/09 від 01.01.09, до складу податкового кредиту, відповідно, правомірно визначено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року в загальній сумі 2766428 грн. та з дотримання умов, передбачених п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в загальній сумі 2965684 грн. з урахуванням суми 199256 грн., тому висновки, що містяться у акті перевірки від 21.08.2010 № 540/23-4/33184723, є такими, що суперечать чинному законодавству, податкове повідомлення-рішення №№ 000182344/0 від 02.09.10 є протиправним.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.10 у справі № 2-а-12022/10/0470 - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 000182344/0 від 02.09.10.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко