Постанова № 22374055, 21.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. № 2а-333/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

секретар судового засіданняГіщинська С.Я.

за участі представників

позивачаБорщевського О.А., Міллер Г.О.

відповідачаОртинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Кан-Транс»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій та недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить визнати протиправними (неправомірними, незаконними) дії ДПІ у Сихівському районі м.Львова з приводу встановлення порушень ПП «Кан-Транс»пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України та недійсним (незаконним, нечинним), скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 грудня 2011 року №0003452321.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВТ-Техбуд», складено Акт №4864/23-209/33981575 від 14 грудня 2011 року, в якому зазначені необгрунтовані висновки про допущення зі сторони позивача порушення вимог п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 28 грудня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0003452321, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 209655 грн. Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит, у податковій звітності позивача відображені господарські операції, які фактично відбувались, які створюють правові наслідки і зміст яких відображений у первинних документах.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена планова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВТ-Техбуд», за результатами якої складено Акт перевірки №4864/23-209/33981575 від 14 грудня 2011 року. Вказує на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену від вартості отриманих послуг згідно договору укладеного з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ-Техбуд». Вважає, що такий правочин є удаваним та укладеним без мети реального настання правових наслідків. Зазначає, що у котрагента відсутні основні фонди та виробничі потужності. Посилається на те, що позивачем на час перевірки не представлено усіх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій за участі вказаних контрагентів. Стверджує, що ним правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 01 грудня 2011 року №1128 виданого Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова, працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Кан-Транс»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВТ-Техбуд», за результатами якої складено Акт перевірки №4864/23-209/33981575 від 14 грудня 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, зокрема, що стосується даного позову, відповідачем встановлено порушення зі сторони ПП «Кан-Транс»вимог п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, у звязку з чим занижено зобовязання по податку на додану вартість в сумі 139770 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладеного між позивачем та його контрагентом ТзОВ «ВТ-Техбуд»угоди, яка не була спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто фіктивна. Так, за результатами проведеної перевірки вказаного контрагента позивача, відсутні виробничі потужності, основні фонди, зокрема складські приміщення, транспортні засоби та в достатній кількості штатні працівники і фахівці, за зареєстрованою адресою не знаходиться, що вказує на неможливість здійснення таким господарських операцій згідно угоди укладеної з позивачем. А відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угоди з вищенаведеним субєктом господарювання.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003452321 від 28 грудня 2011 року, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 209655 грн., з яких 139770 грн. за основним платежем та 69885 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем з метою спростування тверджень відповідача представлено суду копію договору, укладеного з ТзОВ «ВТ-Техбуд»№30/10/10-1 від 30 жовтня 2010 року, копії актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/, банківські виписки щодо руху коштів по рахунку позивача.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ-Техбуд»№158/23-118/36873235 від 01 березня 2011 року яким встановлено наступне. На момент виходу за юридичною та фактичною адресою псадові особи платника податків відсутні. Для здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВТ-Техбуд»не мало виробничих потужностей, власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, який поданий з нульовими показниками. Також ТзОВ «ВТ-Техбуд»не мало достатньої кількості трудових ресурсів. Згідно даних поданого до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року загальна чисельність працюючих у ТзОВ «ВТ-Техбуд»в квартал становить 8 людей. Амортизаційні відрахування відсутні. Декларація з податку на прибуток за 2010 рік ТзОВ «ВТ-Техбуд»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не подана. Встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд враховує вищенаведену інформацію, отриману від податкового органу, зібрану за наслідками проведеної перевірки контрагента позивача, як доказ спрямованості умислу позивача на безпідставне формування податкового кредиту, шляхом укладення фіктивної угоди.

Вказане узгоджується з позицією висловленою в пп.7.3 п.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», згідно якої доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

На пропозицію суду позивачем не представлено перед судом жодних інших доказів, які б вказували на спрямованість угод, укладених між Приватним підприємством «Кан-Транс»та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ-Техбуд», на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вищенаведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства щодо податку на додану вартість, а відтак і про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень та яким не представлено жодного документального підтвердження понесення таким витрат повязаних із залучення свідків і проведенням судових експертиз, жодні судові витрати не підлягають до відшкодування сторонам.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В позові Приватного підприємства «Кан-Транс»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій та недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 року №0003452321 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2012 року.

ГоловуючийЛанкевич А.З.