Постанова № 22373811, 21.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. № 2а-14453/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Гіщинська С.Я.,

за участі представників

позивача Завалишина Ю.О.

відповідача Палій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про скасування податкового повідомлення рішення, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2011 року №0000920804.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив», ПП «Велес ЛВ»за серпень 2011 року, складено Акт №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року, в якому зазначені необгрунтовані висновки про допущені зі сторони позивача порушення вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 30 листопада 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000920804, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 156765,90 грн. за основним платежем та 78382,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит та не занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив», ПП «Велес ЛВ»за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року. Вказує на те, що позивач формував податковий кредит за серпень 2011 р. в розмірі 156765,90 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив», ПП «Велес ЛВ», по яких угоди визнано нікчемними. В ході проведення перевірки встановлено відсутність факту одержання товарів від контрагентів-постачальників. За серпень 2011 року позивачем завищено податковий кредит всього на загальну суму 156765,90 грн. тим самим занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 156765,90 грн. по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Стверджує, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечила просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі службових посвідчень серії УЛВ №084807 та УЛВ №090613, виданих ДПІ ВПП у м.Львові працівниками ДПІ ВПП у м.Львові проведена невиїзна документальна перевірка ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив», ПП «Велес ЛВ»за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, зокрема, що стосується даного позову, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ в розмірі 156765,90 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ «Локомотив»та ПП «Велес ЛВ», тим самим занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 156765,90 грн.

На підставі даного акту перевірки №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року відповідачем 30 листопада 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000920804/23811, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 156765,90 грн. за основним платежем та 78382,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що позивач формував податковий кредит у серпні 2011 року, всього на суму 156765,90 грн. від постачальників ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ «Локомотив»та ПП «Велес ЛВ», по яких угоди його з постачальниками-покупцями не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемних. Так, згідно інформації наявної в податкового органу встановлено відхилення значення податкових зобовязань контрагентів позивача по податку на додану вартість з показниками податкового кредиту позивача. Крім того, зазначає, що у вищенаведених контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, транспортні засоби та в достатній кількості штатні працівники і фахівці, окремі контрагенти позивача станом на час проведення перевірок за зареєстрованими адресами не знаходяться, що вказує на неможливість здійснення такими господарських операцій згідно угод укладених з позивачем. А відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеними субєктами господарювання, на загальну суму 156765,90 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що відсутність в субєкта господарювання виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким субєктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення субєктами господарювання вимог податкового законодавства при заповненні податкових декларацій та несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ТзОВ «Транс-Восток»укладено договори поставки: від 15.02.2011 року №ВЗК-076/11, від 11.03.2011 року №ВЗК-119/11, від 07.06.2011 року №ВЗК-226/11, від 14.07.2011 року №ВЗК-278/11, від 08.08.2011 року №ВЗК-283/11.

Позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно зазначених договорів з ТзОВ «Транс-Восток»представлено суду картку рахунок, платіжні доручення, податкові накладні, накладні на вантаж, декларації про прийняття вантажу, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

В матеріалах справи містяться усі зазначені вище первинні документи, що підтверджують товарність операцій здійснених між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ТзОВ «Транс-Восток».

Також між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ТзОВ «ВКФ «Локомотив»укладено договори поставки: від 18.02.2011 року №ВЗК-090/11, від 16.03.2011 року №ВЗК-203/11, від 16.05.2011 року №ВЗК-201/11, від 18.05.2011 року №ВЗК-206/11, від

25.07.2011 року №ВЗК-272/11, від 27.07.2011 року №ВЗК-274/11, від 27.07.2011 року №ВЗК275/11, від 19.08.2011 року №ВЗК-296/11, від 19.08.2011 року №ВЗК-297/11.

Позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно зазначених договорів з ТзОВ «ВКФ «Локомотив»представлено суду картку рахунок, платіжні доручення, податкові накладні, накладні на вантаж, товарно-транспортні накладні, податкові ордери.

В матеріалах справи містяться усі зазначені вище первинні документи, що підтверджують товарність операцій здійснених між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ТзОВ «ВКФ «Локомотив».

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, вищенаведені встановлені судом обставини ставлять під сумнів та спростовують висновки перевірки в частині встановлених порушень податкового законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданих договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення таких нікчемними.

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсним не визнавалися.

На пропозицію суду відповідач не навів жодних інших обставин на підтвердження своїх тверджень про безтоварність операцій з виконання договорів укладених позивачем.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобовязань позивачем є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ «ВКФ«Локомотив»правомірно за перевірений період сформовано податковий кредит, визначено суми зобовязання з податку на додану вартість.

Крім цього судом встановлено, що між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ПП «Велес ЛВ»укладено договір поставки від 23.08.2011 року №23/08.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Велес ЛВ»з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість у звязку з неподанням у встановлений строк податкової декларації за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.10.2011 року №3920/23-408/36078988. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено відсутність ПП «Велес-ЛВ»за юридичною адресою, відноситься до підприємств з наявними ознаками фіктивності. Декларація ПП «Велес-ЛВ»з ПДВ за серпень 2011 року не підписана відповідними посадовими особами, відповідно не визнана як податкова декларація. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системного автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Велес-ЛВ»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Податкові декларації з ПДВ за період з січня по травень 2011 року подано до ДПІ у Сихівському районі м.Львова з нульовими показниками. Чисельна кількість працюючих за 1 квартал 2011 року 1 чоловік, середня заробітна плата 264,70 грн., за 2 квартал 2011 року звітність не подано.

Суд враховує вищенаведену інформацію, отриману від податкового органу, зібрану за наслідками проведеної перевірки контрагента позивача, як доказ спрямованості умислу позивача на безпідставне формування податкового кредиту, шляхом укладення фіктивної угоди.

Вказане узгоджується з позицією висловленою в пп.7.3 п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», згідно якої доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

На пропозицію суду позивачем не представлено перед судом жодних інших доказів, які б вказували на спрямованість угод, укладених між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та його контрагентом ПП «Велес-ЛВ», на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вищенаведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства щодо податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Велес-ЛВ», а відтак і про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 30 листопада 2011 року №0000920804/23811 в частині суми основного платежу 154365,9 грн. та штрафних санкцій 77182,95 грн.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний тест постанови виготовлено 26.03.2012 року.

ГоловуючийЛанкевич А.З.