Постанова № 22373800, 26.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. № 2а-804/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Гіщинська С.Я.,

за участі представників

позивача Лемішки І.П.

відповідача Антонюка І.Б., Цапа П.-А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000192321 від 19 січня 2012 року.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, складено Акт перевірки №46/23-209/35664357 від 12 січня 2012 року, в якому зазначені необгрунтовані висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК Київбудмонтаж». Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 19 січня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000192321, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 158159 грн. за основним платежем та 39540 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит, а наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення його контрагентом вимог податкового законодавства та несплата ними податку на додану вартість при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Від відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №46/23-209/35664357 від 12 січня 2012 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, пояснює відповідач, перевіркою зроблено висновок про безтоварність операцій по договору, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж». Стверджує, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що у такого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому податкові накладні виписані зазначеним підприємством вважаються недійсними. Вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеним субєктом господарювання, на загальну суму 158158,79 грн. Зазначає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.5, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 05 січня 2012 року по 11 січня 2012 року на підставі направлення № 5 від 12.01.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №46/23-209/35664357 від 12 січня 2012 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобовязання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 158158,79 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 19 січня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000192321, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 158159 грн. за основним платежем та 39540 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладеної між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж», угоди, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемна. Так, згідно представлених для перевірки документів встановлено, що ПП «Грифон-Буд»отримувало будівельні роботи від ТОВ «БК Київбудмонтаж». Проте, ДПІ у Галицькому районі м.Львова встановлено, що у ТОВ «БК Київбудмонтаж»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеними субєктами господарювання, на загальну суму 158158,79 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 ст.186 вищенаведеного Кодексу передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В п.198.1 ст.198 вищенаведного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження господарських операцій проведених позивачем представлено договір підряду №03/08/01 від 03 серпня 2011 року на виконання загально-будівельних, оздоблювальних, сантехнічних та електромонтажних робіт на обєкті багатоквартирний будинок за адресою вул. Дж.Вашингтона, 3 у м.Львові.

Також, позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно укладеного договору представлено суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за серпень 2011 року, Акти приймання виконаних підрядних робіт: №22/08-01 від 22 серпня 2011 року, №25/08-01 від 25 серпня 2011 року, №29/08-01 від 29 серпня 2011 рок, №31/08-09 від 31 серпня 2011 року, податкові накладні: №270 від 25.08.2011 року, №300 від 29.08.2011 року, платіжні доручення: №1022 від 01.09.2011 року, №1122 від 15.09.2011 року, №1123 від 16.09.2011 року, №1133 від 03.10.2011 року.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відтак, факт не декларування контрагентом позивача усіх належних сум зобовязання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобовязань між позивачем та його вищенаведеним контрагентом є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вищенаведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «БК Київбудмонтаж».

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсним не визнавалися.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 19 січня 2012 року №0000192321.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на користь Приватного підприємства «Грифон-Буд»2009 (дві тисячі девять) грн. 18 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2012 року

Головуючий Ланкевич А.З.