Постанова № 22372564, 19.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 р. № 2а-525/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Кульчицького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Елада-Т»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Елада-Т» (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, у якому позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягали у викладенні в акті перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/30918998 протиправних висновків про завищення Приватним підприємством «Елада-Т»податкового кредиту в сумі 25668, 99 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072321 від 11.01.2012 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс», є безпідставні, ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента ПП «МКМ-Сервіс», під час якої не здійснювалось дослідження первинних бухгалтерських документів. На підставі таких безпідставних висновків відповідачем прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, в якому був присутнім позов не визнав, письмових заперечень на позов не подав. В усних поясненнях вказав, що податкове повідомлення-рішення № 0000072321 від 11.01.2012 р. прийняте податковою інспекцією правомірно та на підставі висновків, встановлених в акті перевірки підприємства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 19.03.2012 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, письмових клопотань не подав.

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Елада-Т»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового зобовязання на загальну суму 25668,99 грн. в т.ч.: за грудень 2010 року в сумі 17278,73 грн., січень 2011 року в сумі 4229,13 грн. та лютий 2011 р. в сумі 4161,13 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25668,99 грн., що викладено в Акті перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/30918998.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072321 від 11.01.2012 р., яким Підприємству визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 29989,67 грн. в тому числі: основний платіж в сумі 25668,99 грн. та штрафні санкції в сумі 4320,68 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Приватне підприємство «Елада-Т» звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ПП «Елада-Т»та ПП «МКМ-Сервіс»укладено угоду № 01/12 від 01.12.2010 року про співпрацю. Так, між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс»укладено ряд договорів поставки устаткування, приладів, комплектуючих, матеріалів для систем опалення, водопостачання та каналізації. На виконання умов даних договорів виписано наступні податкові накладні: № 1201000008 від 01.12.2010 р. (сума ПДВ 17278,73 грн.), № 1240000008 від 24.01.2011 р. (сума ПДВ 2812,45 грн.), № 1100000002 від 10.01.2011 р. (сума ПДВ 1416,68 грн.), № 2020010 від 02.02.2011 р. (сума ПДВ 4161,13 грн.)

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. встановлено його завищення на 25 668,99 грн. Встановлено, що на формування показників у рядку 10.1 Деклараційза період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. у загальній сумі 25772,00 грн. мало вплив здійснення операцій із придбання товаро-матеріальних цінностей у постачальника ПП «МКМ-Сервіс». ПП «Елада-Т»до перевірки представлено податкові накладні, виписані ПП «МКМ-Сервіс»на загальну суму 25668,99 грн. Оплата проведена на суму 25668,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено суму грошового зобовязання за результатами взаємовідносин з ПП «МКМ-Сервіс»за період грудень 2010 року по лютий 2011 року на підставі Акта перевірки ДПІ у Галицькому районі районі м.Львова від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обовязкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, в якому зазначено, що господарські операції не могли бути вчинені через відсутність у ПП «МКМ-Сервіс»достатньої кількості працівників, транспортних та інших основних засобів, а тому дані операції є нікчемними з огляду на ст.228 ЦК України.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що отриманий Приватним підприємством «Елада-Т» у ПП «МКМ-Сервіс» товар був перевезений на склад Приватного підприємства «Елада-Т» самим Підприємством, у користуванні якого є транспортний засіб, придатний для перевезень, зазначеного у накладних товару, відповідно до технічного паспорта на автомобіль та довіреності на право розпорядження даним автомобілем.

Враховуючи зазначене вище, висновки акта перевірки від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 не можуть вказувати на неможливість реального здійснення господарських операцій між ПП «Елада-Т» та ПП «МКМ-Сервіс».

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Підприємством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця позивача у справі.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-9577/11/1370 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки №1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 р. незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між Приватним підприємством «МКМ-Сервіс»та його контрагентами.

Суд зазначає, що підтвердженням обставин реальності господарських операцій слід вважати господарську діяльність позивача, яка полягала у тому, що товари, придбані у ПП «МКМ-Сервіс»використані для подальшого продажу та отримання доходу, при цьому факт невідображення сум податкових зобовязань за такими операціями в акті перевірки відсутній.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом також досліджено обставини використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ПП «МКМ-Сервіс». Зокрема, в матеріалах справи наявні: договір на поставку матеріалу та виконання монтажних робіт від 03.12.2010 року, кошторис на матеріали для монтажу паливної в адміністративному будинку, акт приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Товар, який був предметом договорів не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Контрагент на момент події продажу товару знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

На підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акта перевірки, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягали у викладенні в акті перевірки від 28.12.2011 р. № 4359/23-209/30918998 протиправних висновків про завищення Приватним підприємством «Елада-Т»податкового кредиту в сумі 25668, 99 грн., то суд не вбачає підстав для визнання таких дій протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно абз. 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказ Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. за №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З вищевикладеного вбачається, що оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформаці, то дії по викладенню певних висновків в такому акті не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними. Висновки, викладені в акті перевірки є предметом судового дослідження при розгляді спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення, а тому в цій частині позов слід задовольнити. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути на користь Приватного підприємства «Елада-Т» з Державного бюджету України 16,50 грн. (шістнадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0000072321 від 11.01.2012 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Елада-Т» з Державного бюджету України 16,50 грн. (шістнадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2012 року.

Суддя Журомська М.В.

Суддя Журомська М.В.