Постанова № 22372254, 13.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. № 2а-795/12/1370

о 17 год., 00 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальність виробничо торгівельної фірми «Контех», представник ОСОБА_1 (довіреність № 2 від 20.01.2012 року)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, представник не прибув

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення

Позивач Товариство з обмеженою відповідальність виробничо торгівельної фірми «Контех»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення № 0000132321 від 16.01.2012 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акта № 4364/23-209/13833204 від 29.12.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000132321 від 16.01.2012 року, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 9154,00 грн. (в тому числі за основним платежем 9153,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.).

Заниження податкових зобовязань, як зазначено в акті перевірки, виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту 9153,00 грн. ПДВ за податковими накладними виписаними та виданими позивачу ТОВ «Цайпер-Україна».

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з ТОВ «Цайпер-Україна»є необґрунтованими, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок визначений ст. 228 ЦК України. Усі інші правочини, які спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права не є такими, що порушують публічний порядок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Цайпер-Україна»у січні 2011 року на загальну суму взаєморозрахунків 54920,40 грн. (в тому числі ПДВ на суму 9153,40 грн.) встановлено завищення позивачем податкового кредиту всього на суму 9153,40 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 9153,40 грн. Також в ході проведення перевірки відповідачем використано матеріали документальної перевірки ТОВ «Цайпер-Україна», якими встановлено відсутність поставок, придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників (покупців) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. У звязку з чим, на думку відповідача, укладені позивачем угоди є нікчемними.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

19.05.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, грудень 2010 року, січень 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4364/23-209/13833204.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- ст. 203, ч.1 ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України та п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в січні 2011 року всього на суму 9153,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

В ході проведення перевірки відповідачем використано акти перевірок ТОВ «Цайпер-Україна»проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обовязкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, якими встановлено відсутність поставок/придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників (покупців) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В порушення вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 2015, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини, в тому числі по операціях з продажу/придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Цайпер-України». Перевіркою повноти і своєчасності відображення обліку взаєморозрахунків ТОВ ВТФ «Контех»з ТОВ «Цайпер-Україна»у січні 2011 року на загальну суму взаєморозрахунків 54920,40 грн., в тому числі 9153,40 грн., встановлено завищення ТОВ ВТФ «Контех»податкового кредиту всього на суму 9153,40 грн., в тому за січень 2011 року на суму 9153,40 грн..

16.02.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000132321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 4364/23-209/13833204 від 29.12.2011 року, встановлено порушення ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 ПК України, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 9154,00 грн., в тому числі за основним платежем 9153,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ЦК України, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 цього ж Кодексу, підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 цього ж Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 цього ж Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п. 180.1. ст. 180 ПК України, платником податку є, зокрема: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 201.4. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення

справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо завищення податкового кредиту за жовтень, грудень 2010 року, січень 2011 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, які підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору № 14-2011 на виконання підрядних робіт від 21.01.2011 року, укладеного між позивачем (як замовником) та ТОВ «Цайпер Україна»(як виконавцем), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: прокладання кабельних ліній, монтаж кабель ростів та встановлення кінцевого обладнання; ремонт та обслуговування телекомунікаційного, електричного обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи телекомунікаційного та електричного обладнання, запуск в експлуатацію (п. 1.1.). Виконавець зобовязується виконати роботи по етапу не пізніше 2-х місяців після отримання від замовника технічного завдання на даний етап (п. 2.3.);

- актів виконаних підрядних робіт № 1, № 2 за січень 2011 року, укладених відповідно до договору № 14-2011 від 21.01.2011 року з найменуванням виконаних робіт технічне обслуговування АТС, електромонтажні роботи у Львівській області;

- платіжного доручення № 53 від 09.02.2011 року з призначенням платежу оплата за роботи по договору на виконання підрядних робіт № 14-2011 від 21.01.2011 року (акт №№ 1,2) в сумі 54920,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9153,40 грн.;

- податкових накладних №№ 1310014, 1310015 від 31.12.2011 року виданих позивачу його контрагентом ТОВ «Цайпер-Україна», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року за № 2-1, № 2-2 (форма № КБ-2в), підписаних між замовником (ЛФ ВАТ «Укртелеком») та генпідрядником (ТОВ ВТФ «Контех») з найменуванням виконаних робіт розширення майданчиків мережі ШСД ЛФ ВАТ «Укртелеком»(мережа широмостового доступу АТС смт. Гніздичів Жидачівського району та мережа широмостового доступу АТС с. Братківці Стрийського району);

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (форма № КБ-3), підписаної між замовником (ЛФ ВАТ «Укртелеком») та підрядником (ТОВ ВТФ «Контех») з найменування будівництва та його адреса розширення майданчиків мережі ШСД ЛВ ВАТ «Укртелеком»;

- робочих креслень Роширення мережі ШСД за технологією АDSL 2+ на обладнанні Huawei Smert AX MA 5600Т у 2010 році в Львівській області (АТС в смт. Дашава Стрийський район, АТС с Братківці Стрийський район), виданих Проектно-кошторисним відділом Львівської філії ВАТ «Укртелеком»;

- договору № 01/01-11 на післягарантійне обслуговування АТС типу «Квант», укладеного між ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком»»(як замовником) та позивачем (як виконавцем), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе технологічне обслуговування АТС типу «Квант»на території Львівської області згідно переліку, що додається до вказаного договору (п. 1.1.); Акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (форма № КБ-2в), підписаного між замовником (ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком»») та підрядником (ТОВ ВТФ «Контех»);

- довідки вих. № 150 від 07.03.2012 року, згідно якої АТС типу «Квант-Е»які зазначені у цій довідці знаходиться на балансі ТОВ «Телекомунікаційні системи «Телком»». Ліцензій вказаного підприємства на надання послуг фіксованого місцевого телефонного звязку;

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Цайпер-Україна», довідки про взяття на облік у ДПІ у Галицькому районі м. Львова, Свідоцтва про реєстрацію вказаного товариства платником податку на додану вартість від 20.12.2010 року.

Судом не враховуються пояснення відповідача про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, актів виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), платіжного доручення про оплату за отримані роботи.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Податковий кодекс не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Цайпер України», посилаючись на те, що у згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних послуг, трудові ресурси.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000132321 від 16.01.2012 року у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 9154,00 грн. (в тому числі за основним платежем 9153,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 201.4. ст. 201 ПК України, ч. 1 ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000132321 від 16.01.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність виробничо торгівельної фірми «Контех»(ЄДРПОУ 13833204, вул. І.Франка, 61, м. Львів) 91,54 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 19.03.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.