Постанова № 22370553, 24.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2012 р. № 2а-13271/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Гаполяка О.В.,

представник відповідача не зявився,

третя особа не зявилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, в якому просить суд визнати незаконними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області та скасувати постанову по поверненню виконавчого документа стягувачеві від 29.10.2011 року ВП № 21085953, зобовязати відповідача відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 18.08.2010 року ОСОБА_4 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У звязку з цим, позивач вважає, що новим іпотекодавцем у звязку із визнанням недійсним договору купівлі продажу та відповідно переходу права власності до іншої особи, повинне бути ТзОВ «Аптека 260». Тому, відповідач повинен був вчинити дії по виконанню виконавчого напису саме ТзОВ «Аптека 260», а не повертати виконавчий документ стягувачеві.

Відповідач заперечень на позовну заяву або заяви про визнання позову не подав.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без участі уповноваженого представника не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Третя особа у судове засідання не зявилась, хоча повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без її участі до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15.02.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, реєстровий номер договору 377, для забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р. позичальником ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Іпотечний договір посвідчений нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до якого накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобовязання перед ОСОБА_5 згідно з умовами кредитного договору № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р., та не заперечив факт отримання ОСОБА_5 кредиту.

31.08.2009р. з метою зменшення фінансового навантаження на боржника (ОСОБА_5.) було укладено додаткову угоду № 2 про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р.

Проте, після укладення додаткової угоди № 2 згідно з узгодженими графіками сплати процентів та погашення кредиту ОСОБА_5 належним чином не виконав та у встановлений кредитним договором строк до 18.08.2010р. не в повному обсязі сплачував чергові платежі.

З огляду на викладене, ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на адресу ОСОБА_5 направив вимоги від 13.05.2010р. № 02-06-02/15-1676, № 02-06-02/15-1677 про усунення порушень (погашення заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.07.2007р. та укладеним у його забезпечення договором іпотеки від 15.02.2007р. № 377), та запропоновано у 30-денний строк з моменту отримання вимоги в повному обсязі виконати свої зобовязання перед позивачем за кредитним договором та укладеним у його забезпечення договором іпотеки, та погасити заборгованість та пеню за несвоєчасне виконання своїх зобовязань.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки від 15.02.2007р. № 377, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя (позивача), що витікають з кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_5, а також додаткових угод щодо нього, що можуть бути укладені в подальшому. За умовами вказаного договору ОСОБА_5 зобовязується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 235000,00 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи за їх наявності), в розмірі, у строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

У відповідності до договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, що передано в іпотеку.

Згідно із п. 6.3 договору іпотеки, іпотекодержатель (позивач) має право вимагати дострокового виконання зобовязання за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позивачем умов іпотечного договору або ОСОБА_5 умов кредитного договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р. за заявою ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18.08.2010р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 15.02.2007р., який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного територіального округу ОСОБА_6, № 377 вчинено виконавчий напис № 1538 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, позначене на плані під літ. «А-5», цегляне, загальною площею 314,9 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзенк Банк Аваль»у розмірі 195529,92 дол. США заборгованості за кредитом, 12037 дол. США заборгованості по відсоткам, 595,20 дол. США пені за несплату кредитних коштів, пені за несплату відсотків - 960, 30 дол. США, всього на загальну суму 209122,53 дол. США, а також 29121 грн. 18 коп. плати за вчинення виконавчого напису.

На підставі виконавчого напису № 1538 державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Краснопольським О.М. 01.09.2010р. відкрито виконавче провадження ВП № 21085953 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.

08.09.2010р. проведено опис майна згідно з договором іпотеки від 15.02.2007р. та його експертну оцінку.

29.10.2010р. в межах виконавчого провадження ВП № 21085953 заступником начальника ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Кушнір С.Т. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого виконавчого напису №1538 встановлено, що згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 2317, виданої Комунальним підприємством «Дрогобицьке МБТІ та ЕО»26.10.2011р. нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 299,9 кв.м., яка зменшилась на 15 кв.м. внаслідок встановлення перегородок та обшивки гіпсокартоном, належить ТзОВ «Аптека 260», код ЄДРПОУ 31416767 на підставі договору купівлі-продажу № 1675 від 12.12.2006р. Отже, у боржника за виконавчим документом ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, відповідач дійшов висновку, про те, що наявні обставини, передбачені п.6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»і виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ поверненню стягувачу.

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вперше було зареєстроване 05.12.2006р. за Територіальною громадою м. Дрогобича Львівської області на підставі свідоцтва про право власності від 05.12.2006р. серії ЯЯЯ № 907640, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області.

04.01.2007р. було зареєстровано перехід права власності нежитлового приміщення за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1 до ТзОВ «Аптека 260»місцезнаходження: Львівська область, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31416767 на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2006р.

05.02.2007р. між ТзОВ «Аптека 260»код ЄДРПОУ 31416767 в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке, в подальшому, передано в іпотеку відповідно до договору.

Відповідно до п. 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі: якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачеві, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із ч. 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 4.11.1 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. № 74/5 затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за № 865/4158 виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо в боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається із довідки КП Львівської обласної ради «Дрогобицького МБТІ та ЕО»№ 358 від 24.01.2012 року 30.03.2011р. запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 було скасовано в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. в справі 10/110, яким було визнано недійсним правовстановлюючий документ ОСОБА_3 договір купівлі продажу від 01.02.2007р. № 48. Таким чином, власником нежитлового приміщення за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1 є ТзОВ «Аптека 260», а не ОСОБА_3

Сам на цій підставі відповідач при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві дійшов висновку, що у боржника у виконавчому провадженні ВП №21085953 ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Наявність цієї обставини, передбаченої п. 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», має наслідком завершення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 1538, вчиненого 18.08.2010р. приватним нотаріусом Дрогобицького районного територіального округу ОСОБА_6, та відповідно повернення виконавчого документа стягувачеві ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а тому дії та постанова відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві є правомірними.

Стосовно тверджень позивача про те, що іпотечне обтяження зберігає свою силу для ТзОВ «Аптека 260», а тому відповідач не мав підстав повертати виконавчий документ стягувачеві, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

На цій підставі, позивач вважає, що новим іпотекодавцем у звязку із визнанням недійсним договору купівлі продажу та відповідно переходу права власності до іншої особи, повинне бути ТзОВ «Аптека 260». За таких умов, відповідач встановивши цю обставину, на думку позивача, повинен був вчинити дії по виконанню виконавчого напису саме ТзОВ «Аптека 260», а не повертати виконавчий документ стягувачеві.

Проте, на думку суду, вказана позиція позивача не узгоджується із положеннями чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.1,2,4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач - ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та боржник ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження»дає підстави стверджувати, що державний виконавець позбавлений можливості давати правову оцінку обставинам щодо переходу іпотечного зобовязання від ОСОБА_3 до ТзОВ «Аптека 260», яке, в свою чергу, не є стороною виконавчого провадження в межах цього спору та продовжувати виконавче провадження у таких випадках. Подальше вчинення виконавчих дій щодо ТзОВ «Аптека 260»суперечило б повноваженням відповідача та самій суті.

При цьому, положення ч.8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", не спростовує наведеного вище висновку суду.

Суд зазначає, що відносини між ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 по виконанню договору іпотеки від 15.02.2007р носять зобовязальний характер. Вирішення питання про перехід іпотечного зобовязання від ОСОБА_3 до ТзОВ «Аптека 260»та подальше виконання останнім зобовязань за вказаним договором може бути предметом розгляду відповідної справи в порядку цивільного чи господарського судочинства із урахуванням способів захисту, визначених ст. 16 Цивільного кодексу України, в разі вичерпання можливостей задоволення вимог позивача як іпотекодержателя в досудовому порядку.

Узагальнюючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно використав надані йому повноваження Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV та Інструкцією про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. № 74/5 щодо винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.10.2011 року ВП № 21085953, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 лютого 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.