Постанова № 22359204, 29.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.12 Справа № 5015/6265/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Данко Л.С.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»№ 8 від 21.12.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2011р. (повний текст рішення складено 19.12.2011р.)

у справі № 5015/6265/11

за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта», м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Львів

про стягнення коштів у сумі 67496,81 грн.

за участю представників:

від позивача - Гедина В.В. –представник;

від відповідача –Пукало О.П. –представник;

від третьої особи –не з’явився.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. у справі № 5015/6265/11 у зв‘язку із задоволенням заяви про самовідвід судді (члена колегії) Дубник О.П., керуючись п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, введено у склад колегії по розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»замість судді Дубник О.П. суддю Данко Л.С.

Представникам позивача та відповідача права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи) та поштового реєстру, які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судових засіданнях були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов’язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи від третьої особи суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року у цій справі, суддя Довга О.І., позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП “Житлово-експлуатаційна контора ВАТ “Львівський ДБК № 2” на користь Українського державного підприємства поштового зв‘язку “Укрпошта” в особі Львівської дирекції УДППЗ “Укрпошта” 67496,81 грн. помилково сплачених коштів, 674,96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у цій справі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що банк згідно умов договору, правил обслуговування поточного рахунку та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»був зобов’язаний провести контроль надходження грошових коштів на рахунок відповідача та перевірити розбіжності. Згідно платіжних доручень, що додані до позовної заяви Позивача №25832 від 13 вересня 2010р. та № 49807 від 21 грудня 2010р., одержувачем грошових коштів був «МЕГАБАНК», тобто банк порушив правила обслуговування поточного рахунку та не перевірив реквізити платіжних документів. Тому відповідач вважає, що грошові кошти на його рахунок були перераховані з вини банку порушника і самого платника: Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта». У вище зазначених платіжних дорученнях платник чітко вказав розрахунковий рахунок 26006610371621 та код ЄДРПОУ 32327736 відповідача.

Скаржник посилається на вимоги п 32.3.1 ЗУ«Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких банки-порушники за рахунок власних коштів зобов’язані повернути неналежно перераховані кошти платнику.

Також, скаржник зазначає, що закінчився податковий звітний період. Його підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах (25% в 2010р) та платниками податку на додану вартість (згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість). Оскільки відповідач надає житлово-комунальні послуги, тому він нараховує податки по касовому методу. Тобто всі грошові кошти, що перераховується на розрахунковий рахунок оподатковуються. З цих помилково перерахованих коштів на суму 67496,81грн. підприємство нарахувало та сплатило 11249,47грн. ПДВ, та 14061,83грн. податку на прибуток. Отримані кошти підприємство було зобов’язане оподаткувати. Якщо ж гроші помилково перерахував контрагент, то доцільно від нього одержати листа із зазначенням того, що гроші перераховані помилково і договірних відносин за цими сумами між зазначеними суб’єктами господарювання немає.

Позивач в порядку ст. 96 ГПК України подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Львівської області у цій справі від 13.12.2011 року залишити без змін.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Відповідно до платіжного доручення № 25832 від 13.09.2010 року кошти у сумі 3 685,40 грн. були перераховані Львівдирекцією УДППЗ Укрпошта (Центр№1) на розрахунковий рахунок № 26006610371621, одержувач «Мегабанк», з призначенням платежу «платежі від населення»(а.с. 15).

Відповідно до платіжного доручення № 49807 від 21.12.2010 року кошти у сумі 63 811,41 грн. були перераховані Львівдирекцією УДППЗ Укрпошта (Центр№1) на розрахунковий рахунок № 26006610371621, одержувач «Мегабанк», з призначенням платежу «платежі від населення»(а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунковий рахунок № 26006610371621 належить Дочірньому підприємству «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2», але одержувачем вказано «Мегабанк», тому є підстави вважати, що зазначені кошти перераховані помилково. Загальна сума перерахованих відповідачу коштів складає 67 496,81 грн., що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

28 січня 2011 року підрозділом позивача було надіслано Дочірньому підприємству «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»лист № 05-13-700 про повернення помилково перерахованих коштів.

27 вересня 2011 року підрозділом позивача також надіслано Дочірньому підприємству «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»лист № 01-08-736 про повернення помилково перерахованих коштів.

04 лютого 2011 року Дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора ВАТ «Львівський ДБК №2»надіслало підрозділу позивача відповідь №01 на лист №05-13-700 від 28.01.2011 року, у якій вказало, що кошти були перераховані 13.09.2010р. та 24.12.2010р., а лист про повернення було відправлено 28 січня 2011 року (отримано04 лютого 2011 року). Тобто, як вказує далі скаржник, позивач вчасно не повідомив банк –порушник, банк - одержувач та дочірнє підприємство про помилково перераховані кошти (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надходження на його рахунок вказаних грошових коштів не спростував, не подав доказів повернення коштів позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, покликання відповідача на відсутність в спірному випадку підстав для стягнення спірних коштів спростовується аналізом ст.1212 ЦК України, положення якої застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З врахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 67496,81 грн.

Щодо інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, нарахованих на вартість неповернутих коштів згідно ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цьому випадку стягнення з відповідача суми помилково перерахованих коштів не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням цих коштів. За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих помилково, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України.

З цих підстав інфляційні нарахування та три відсотки річних судом першої інстанції не стягнуто.

Відповідно до ст.4і ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст. ст. 4і, 32, 33, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2011р. у справі № 5015/6265/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Скрипчук О.С.