Постанова № 22359203, 26.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.12 Справа № 5008/1744/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Гриців В.М.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача –Вавринчук О.Б.

від відповідача-1 –Ільтьо І.І.

від відповідача-2 –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж», б/н та б/д

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2012 року (підписане 25.01.2012 року), суддя Швед С.Б.

у справі № 5008/1744/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж», м.Новояворівськ, Львівська область

до відповідача-1 Відділу капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому, м.Мукачево

до відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 197136,52 грн.

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Західенергомонтаж»звернулось до господарського суду Закарпатської області із позовом про стягнення з Відділу капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому 141990 грн. –заборгованості за виконані підрядні роботи та 55146,52 грн. –пені.

Судом ухвалою від 23.11.2011 року порушено провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача-2 Головне управління Державного казначейства у Закарпатській області.

В ході розгляду справи позивачем 17.01.2012 року до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій ТзОВ «Західенергомонтаж»просить стягнути з відповідача-1 - 141990 грн. –заборгованості за виконані підрядні роботи, 55146,52 грн. –пені, 9390, 64 грн. –3% річних та 165451,87 грн. –інфляційних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.01.2012 року по справі №5008/1744/2011 позов ТзОВ «Західенергомонтаж»задоволено частково, стягнено з Відділу капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому на користь ТзОВ «Західенергомонтаж»: 141990 грн. –заборгованості за виконані підрядні роботи. В стягненні пені в сумі 55146,52 грн. –відмовлено. Заяву ТзОВ «Західенергомонтаж» від 17.01.2012 року про збільшення позовних вимог повернено без розгляду. В позові стосовно Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області правонаступником якого є Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за виконані роботи в розмірі 141990 грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 837 ЦК України та умови договору підряду №15-01 від 15.01.2009 року. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.258 ЦК України, п.6 ст.232 ГК України, п.7.4 договору підряду та те, що позивачем не було застосовано спеціальної позовної давності для стягнення неустойки, а також не враховано строку нарахування, відмовив у стягненні пені в сумі 55146,52 грн. Посилаючись на положення п.п.2,3 ст.57, п.п.4,6 ст.63 ГПК України, суд повернув без розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 17.01.2012 року, в якій позивач, крім заявленої до стягнення суми боргу та пені просить стягнути 3% річних та інфляційні, з огляду на те, що заявником не додано до вказаної заяви належних доказів сплати судового збору в частині збільшення позовних вимог (оригіналу) та доказів надсилання копії заяви відповідачам. Разом з тим, судом відзначено, що такі вимоги не були заявлені при подачі позовної заяви.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Західенергомонтаж»подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2012 року по справі №5008/1744/2011, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення з Відділу капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому на користь ТзОВ «Західенергомонтаж»55146,52 грн. - пені, 9390,62 грн. - 3% річних, 165451,87 грн. –інфляційних та судовий збір, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, суд відмовляючи у стягненні пені не взяв до уваги п.7.4 договору підряду №15-01 від 15.01.2009 року, яким передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки, але не більше 20 % від загальної суми цього договору та п.6 ст.232 ГК України, ст.267 ЦК України. Поряд з цим, апелянт вважає безпідставним повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, зазначаючи, що ним подано доказ сплати судового збору в оригіналі. Крім того, апелянт зазначає, що судом не здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, звертав увагу суду на те, що судом правомірно відмовлено у стягненні пені та повернено без розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

15.01.2009 року між Відділом капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому (в тексті договору - замовник) та ТзОВ „Західенергомонтаж” (в тексті договору - генпідрядник) укладено договір підряду №15-01, відповідно до умов якого, а саме п.1.1, в порядку та умовах, визначених договором, генпідрядник (позивач) своїми силами і засобами, за завданням замовника (відповідача-1), зобов’язується виконати роботи, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи. У пункті 1.2 договору зазначено, характеристика робіт –реконструкція котельні (пусконалагоджувальні роботи) за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Окружна,1.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Фактичне виконання робіт та їх вартість підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за №1 від 06.04.2009 року та № 2 від 17.12.2009 року, які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток підрядника та замовника (арк. справи 12-19). Поряд з цим, до матеріалів справи долучено довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за квітень 2009 року та грудень 2009 року, зведений кошторисний розрахунок вартості пусконалагоджувальних робіт, складений в поточних цінах станом на 15.01.2009 року.

Підпунктом 3.2. п.3 договору підряду №15-01 від 15.01.2009 року передбачено, що розрахунок між генпідрядником (позивачем) та замовником (відповідачем-1) здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт.

Згідно із п.п.4.2.1 п.4.2 замовник (відповідач-1) зобов’язаний приймати та оплачувати роботи виконані генпідрядником (позивачем), відповідно до наданих форм КБ-2в, КБ-3 та строків передбачених договором.

Оплату за виконані підрядні роботи на суму 141990 грн. відповідачем-1 не проведено, що не заперечується останнім.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 141990 грн. –основної заборгованості.

Стосовно відмови у стягненні пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з вимогами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Разом з тим, частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із пунктом 7.4 договору підряду №15-01 від 15.01.2009 року, у випадку прострочення терміну оплати платежу вказаного в п.3.2 даного договору (розрахунок за виконані роботи), замовник (відповідач-1) зобов’язується сплатити генпідряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки, але не більше 20 % від загальної суми цього договору.

Як встановлено судом, позивачем нараховано до стягнення з відповідача-1 пеню за період з 21.04.2009 року по 11.11.2011 року в розмірі 55146,52 грн. (розрахунок наведений у позовній заяві (арк. справи 3-4).

З огляду на наведене, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що позивачем не було застосовано спеціальної позовної давності для стягнення неустойки, а також не враховано строку нарахування штрафних санкцій, а відтак місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові щодо стягнення пені.

Щодо посилань апелянта (позивача) на безпідставне повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 17.01.2012 року, колегією суддів відзначено наступне:

22.11.2011 року ТзОВ «Західенергомонтаж»подано до господарського суду Закарпатської області позовну заяву (арк. справи 2 –4) про стягнення з Відділу капітального будівництва Мукачівського міськвиконкому: 141990 грн. –основної заборгованості за виконані підрядні роботи та пені в сумі 55146,52 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.11.2011 року прийнято вказану позовну заяву, справу призначено до розгляду на 30.11.2011 року. Ухвалами суду від 30.11.2011 року та 14.12.2011 року розгляд справи відкладався.

17.01.2012 року на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (арк. справи 58 -59 (копія)), в якій відповідач, крім стягнення основної заборгованості в сумі 141990 грн. та пені в розмірі 55146,52 грн. просить стягнути з відповідача-1 9390,64 грн. 3% річних та 23461,87 –інфляційних.

Згідно із положеннями ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Із змісту пунктів 3.10., 3.11 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. При цьому, позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, недотримання яких тягне процесуальні наслідки, передбачені ГПК України. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Пунктом 3.12 вказаної постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Судом першої інстанції відзначено, що заява про збільшення позовних вимог, подана суду 17.01.2012 року стосується збільшення кількісних показників( інфляційні, річні), які не були предметом заявленого позову. Разом з тим, судом відзначено, що заявником (позивачем), в порушення пунктів 2,3 ст.57 ГПК України, не додано до заяви доказів про сплату судового збору в частині збільшених позовних вимог, а додана копія квитанції банку від 16.01.2012 р. № 16/1 не є належним доказом та не подано доказів надсилання копії вказаної заяви відповідачу-1 та відповідачу-2, що є підставою для повернення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду відповідно до пунктів 4,6 частини першої статті 63 ГПК України.

Таким чином, посилання скаржника на неправомірність повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог є необґрунтованими.

Колегією суддів відзначено, що у відповідності до ч.4 ст.63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Відповідно ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в суді першої інстанції сторонами заявлялось клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Не заслуговує на увагу також посилання скаржника на те, що судове засідання проводилось без участі секретаря судового засідання, оскільки у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи №5008/1744/2011.

Поряд з цим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові щодо Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області правонаступником якого є Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2012 року по справі №5008/1744/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергомонтаж»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Гриців В.М.