Постанова № 22359164, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 12/101

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 19.09.2011року №20/2/16,

від відповідача: особисто ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду містаКиєва від 09.09.2011року

у справі №12/101 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Всеукраїнської громадської організації

«Асоціація платників податків України», м.Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

м.Боярка Києво-Святошинського району Київської області,

про витребування майна з незаконного володіння, -

встановив:

У березні 2011року ВГО«Асоціація платників податків України» (далі позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ФОПОСОБА_3 (далі відповідач) про витребування майна з незаконного володіння, а саме просила суд зобовязати відповідача повернути матеріальні цінності, зазначені в інвентарних описах №1 та №2 до позовної заяви, загальною вартістю 521410,09грн., а також документацію; стягнути з відповідача завдані додаткові витрати (збитки) у розмірі 218000,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в серпні 2008року між позивачем та відповідачем було укладено договір №02/07/08 оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Після закінчення дії даного договору оренди приміщення відповідач самовільно, без участі позивача, опечатав та закрив орендоване приміщення, позбавивши позивача доступу до документації, меблів, обладнання та оргтехніки. З огляду на зазначене, позивач просив суд на підставі витребувати із незаконного володіння відповідача майно загальною вартістю 704820,97грн., а також відшкодувати збитки розмірі 218000,00грн. (загалом 922820,97грн.)

18.05.2011року представником позивача подано суду заяву про уточнення в бік зменшення позовних вимог, в якій остання просила витребувати із чужого незаконного володіння відповідача майно загальною вартістю 521410,09грн. та відшкодувати збитки розмірі 218000,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2011року у справі №12/101 позов задоволено. Зобовязати ФОПОСОБА_3 повернути ВГО «Асоціація платників податків України» матеріальні цінності, зазначені в інвентарних описах №1 та №2 до позовної заяви, загальною вартістю 521410,09грн., а також документацію. Присуджено до стягнення з ФОПОСОБА_3 на користь ВГО«Асоціація платників податків України» завдані додаткові витрати (збитки) у розмірі 218000,00грн. Присуджено до стягнення з ФОПОСОБА_3 на користь ВГО«Асоціація платників податків України» судові витрати, а саме 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7394,00грн. державного мита.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідач незаконно утримує майно позивача, а також своїми неправомірними діями завдав позивачеві збитків у розмірі, заявлено позивачем до стягнення.

Не погодившись із вказаним рішенням, ФОПОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2011року у справі №12/101 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, в якому було прийнято спірне судове рішення, а також на недоведеність позовних вимог та неповне зясування судом першої інстанції всіх обставин справи.

У своєму відзиві, поданому в судовому засіданні 27.03.2012року, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним, просить залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011року у справі №12/101 апеляційну скаргу ФОПОСОБА_3 на рішення господарського суду містаКиєва від 09.09.2011року у справі №12/101 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя АвдеєвП.В., судді Куксов В.В. і Яковлєв М.Л., та призначено її розгляд на 26.01.2012року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012року розгляд справи №12/101 відкладено на 16.02.2012року.

Згідно розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012року було призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №12/101, після проведення якого склад колегії суддів у справі №12/101 змінено на наступний: головуюча суддя АгриковаО.В., судді СуховийВ.Г. і Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012року справу №12/101 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя АгриковаО.В., судді СуховийВ.Г. і Чорногуз М.Г., та призначено її розгляд на 27.03.2012року.

В судовому засіданні 27.03.2012року відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити повністю. Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2012року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2008року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди приміщення №02/07/08 (далі договір), згідно умов якого відповідач передав, а позивач приймав в оренду приміщення площею 90кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Факт виконання відповідачем своїх зобовязань за вказаним договором позивачем не заперечується.

20.04.2010року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору оренди приміщення №02/07/08 від 08.07.2008року з 15.05.2010року у звязку з невиконанням позивачем умов договору та наявністю у останнього заборгованості перед відповідачем у розмірі 15480,00 доларів США. Також згідно п.3 цієї додаткової угоди позивач зобовязався до 14.05.2010року звільнити орендоване приміщення.

Також, факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем за вказаним договором підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2011року у справі №11/382-7/151.

Обґрунтовуючи свої вимоги про витребування майна з володіння відповідача, позивач стверджував, що 21.06.2010року відповідачем самовільно, без участі позивача, було закрито та опечатано, а також змінено замки в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, тим самим позбавивши позивача доступу до робочих місць, документації, меблів, обладнання та оргтехніки.

Як вбачається з матеріалів справи, з липня 2010року позивач звертався до відповідача з вимогою повернути майно (листи №378/1/18 від 23.09.2010року та №4 03/1/18 від 05.11.2010року).

Також, ВГО«Асоціація платників податків України» звернулася до правоохоронних органів із заявою про скоєння ФОПОСОБА_3 злочину, за результатами чого Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві було порушено кримінальну справу №10-24538 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 та ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Часина 1 ст.317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

До предмета доказування за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння входить встановлення обставин належності позивачеві спірного майна на праві власності чи на іншому речовому праві, а також встановлення обставин вибуття майна з володіння власника. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна. При цьому, незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, обєктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.

Позивач, посилаючись на інвентарний опис №1 станом на 07.06.2010року та інвентарний опис №1 станом на 01.01.2010року, договір купівлі-продажу товарів №1-21/05-2008 від 21.05.2008року, квитанцію до прибуткового касового №53 від 21.05.2008року, додаток до договору №1-21/05-2008 від 21.05.2008року, договір оренди обладнання №02-08/07-2008 від 08.07.2008року, акт прийому-передачі від 08.07.2008року, стверджував, що відповідач утримує зазначене майно позивача у замкненому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, колегія суддів відхиляє дані твердження позивача, оскільки інвентарний опис №1 станом на 07.06.2010року та інвентарний опис №1 станом на 01.01.2010року не відповідають Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994року №69, зокрема:

п.11.1. для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником;

п.11.8. При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей:

а) їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого.

При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне приміщення.

При цьому, позивачем не надано суду актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей ВГО«Асоціація платників податків України», а відомості результатів інвентаризації - інвентарний описи №1 станом на 07.06.2010року та інвентарний опис №1 станом на 01.01.2010року, не відповідають, встановленим у додатку №3 до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.

Також, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження виникнення у нього прав на майно, яке він просить витребувати у відповідача.

Посилання позивача в якості підтвердження своїх прав на майно, яке він просить витребувати у відповідача, на договір купівлі-продажу товарів №1-21/05-2008 від 21.05.2008року, квитанцію до прибуткового касового №53 від 21.05.2008року, додаток до договору №1-21/05-2008 від 21.05.2008року, договір оренди обладнання №02-08/07-2008 від 08.07.2008року, акт прийому-передачі від 08.07.2008року колегією суддів не приймають, оскільки вказаними доказами підтверджується лише факт отримання позивачем в оренду від ОСОБА_5 майна, але не підтверджуються факт знаходження цього майна в орендованому у відповідача приміщенні. При цьому, загальна вартість майна, орендованого позивачем у ОСОБА_5, складає 175892,07грн., а у своєму позові ВГО«Асоціація платників податків України» визначає вартість майна у розмірі 521410,09грн.

Крім того, позивачем взагалі не надано суду доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України про знаходження майна позивача саме в приміщенні відповідача, зокрема, в укладеному між сторонами спору договорі оренди, актах, листах тощо вказаних обставин не зазначено.

Поряд із тим, як вбачається з переліку витребуваного майна згідно інвентарних описів, воно не є конкретно визначеним та не містить індивідуальних ознак, зокрема, серійних (заводських) номерів на побутову та компютерну техніку, предмети меблів та іншого устаткування, а містить лише загальну назву майна, що унеможливить виконання судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивачем не доведено в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо належності йому права власності на витребуване майно та володіння цим майном відповідачем. Відтак, рішення суду першої інстанції про задоволення позову про витребування матеріальних цінностей, зазначених в інвентарних описах №1 та №2 до позовної заяви, загальною вартістю 521410,09грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому, відповідачем надано суду апеляційної інстанції копії розписок представника позивача про отримання від СВ ТВМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві 16 мішків документації, меблів та техніки.

Одночасно, колегія суддів вважає неправомірним задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача завданих додаткових витрат (збитків) у розмірі 218000,00грн. з огляду на наступне.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Твердження позивача про заподіяння йому відповідачем збитків в розмірі 218000,00грн. взагалі не підтверджується матеріалами справи, а платіжне доручення від 21.10.2010року №725 про сплату вказаної суми на користь ПП«Нікобуд» за ремонтно-будівельні роботи згідно договору №21/10 від 21.10.2010року не може свідчити про здійснення позивачем ремонту приміщення відповідача, оскільки вказаний договір укладено вже після розірвання договору оренди з відповідачем.

При цьому, статтею 4 договору оренди приміщення №02/07/08 від 08.07.2008року визначено, що позивач має право проводити капітальний ремонт в орендованому приміщенні за згодою відповідача, але матеріали справи як не містять доказів надання відповідачем такої згоди, як і взагалі доказів проведення позивачем ремонту орендованого приміщення.

Крім цього, умовами договору не передбачено відшкодування відповідачем позивачеві вартості ремонтних робіт.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено причинно-наслідкового звязку між діями відповідача щодо закриття, опечатування та заміни замків у власному приміщенні 21.06.2010року та сплатою позивачем 218000,00грн. на користь ПП«Нікобуд» за ремонтно-будівельні роботи згідно договору №21/10 від 21.10.2010року.

Відтак, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача завданих додаткових витрат (збитків) у розмірі 218000,00грн. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає юридичну відповідальність у вигляді відшкодування збитків. За таких обставин, рішення місцевого господарського суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує господарського суду містаКиєва від 09.09.2011року у справі №12/101 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду містаКиєва від 09.09.2011року у справі №12/101 задовольнити повністю.

2.Рішення господарського суду містаКиєва від 09.09.2011року у справі №12/101 скасувати повністю.

3.Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4.Стягнути з Всеукраїнської громадської організації платників податків України» (01001, м.Київ, вул.Михайлівська, 24/11-В, код 21704946) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (08150, АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) 3697,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6.Справу №12/101 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіСуховий В.Г.

Чорногуз М.Г

02.04.12 (відправлено)