Постанова № 22359152, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 42/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів: Верховця А.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 01.08.2011 року;

від відповідача: не з'явились

розглянув апеляційну скаргу Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011р.

у справі № 42/364 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс"

до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго"

про стягнення боргу.

У судовому засіданні 28.02.2012 року оголошено перерву, тому постанову ухвалено 27.03.2012 року.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Українська національна зовнішньоекономічна корпорація "Важмашімпекс" звернулась до господарського суду міста Києва за позовом до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 397/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладених між позивачем та Підприємством українського союзу промисловців і підприємців “Укрпроменерго” договору про відступлення права вимоги № 16/08/УПТ від 15 липня 2008 р. він набув права вимоги до відповідача у розмірі 368633,59 грн. щодо виконання останнім договору постачання природного газу № 397/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 р. Всупереч умов договору № 397/77/П(р)-07 від 27 червня 2007 р. відповідач на суму попередньої оплати природний газ не поставив, у зв'язку з чим позивач просить стягнувши з останнього на свою користь попередню оплату у розмірі 368 633,59 грн., борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 118700,02 грн., три проценти річних з простроченої суми 31934,78 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. у задоволенні позову Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що за умова договору поставки природного газу виникнення у відповідача обов'язку передати первісному кредитору природний газ в наступному місяці залежить від укладення між сторонами додаткових угод. Позивачем недоведено обставин укладення таких правочинів, та як наслідок, порушення відповідачем обов'язку передати газ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Українська національна зовнішньоекономічна корпорація "Важмашімпекс" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір уступки права вимоги є одночасно договором про новацію та зміною сторони (кредитора) у зобовязанні. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не ставилось питання про наявність чи відсутність укладених додаткових договорів. Такі документи не були надані позивачем, оскільки за умовами договору цесії відповідач, підписавши його, погодився з наявністю у нього боргу в сумі 368 633,59 грн., а тому, за доводами позивача, була відсутня необхідність в доведенні безспірного боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. апеляційну скаргу Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" прийнято до провадження, її розгляд було призначено на 28.02.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 27.02.2012р. № 01-22/1/6 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Іоннікова І.А., Верховець А.А. Вказаний склад колегії розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та ухвалив постанову.

В судовому засіданні 28.02.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.03.2012 року, про що сторони повідомлені під розписку. Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2012 року не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 28.02.2012 року.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що сторона була присутня в судовому засіданні 28.02.2012 року та надавала пояснення, а наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників ЗАТ "Укргаз-енерго".

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Також представником позивача надано письмові пояснення, в яких з посиланням на акти приймання-передачі природного газу та проведених первісним кредитором авансованих проплат вирахувано загальну заборгованість за договором поставки в сумі 823540,92 грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно зясовано місцевим господарським судом, 27 червня 2007 р. між Підприємством «Укрпроменерго» УСПП (далі - первісний кредитор) та відповідачем укладено договір поставки природного газу № 397/77/П(р)-07, за умовами якого відповідач зобовязався постачати підприємству протягом 1 липня - 30 вересня 2007 років імпортований за зовнішньоекономічними контрактами природний газ в обсязі до 25000000 м3 за цінами, визначеними додатковими угодами, які є невідємними частинами договору, а останній прийняти та оплатити його вартість на умовах попередньої оплати.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктами 2.1., 2.1.1 договору сторони погодили, що обсяг газу, що планується поставити за даним договором протягом липня-вересня 2007 року складає 25000000 м3. Обсяги газу, які плануються поставити за даним договором у липні, серпні та вересні 2007 році узгоджується сторонами шляхом підписання, відповідних додаткових угод до договору.

Незалежно від вищезазначеного правила сторони в разі необхідності письмово узгоджують зміни планового обсягу поставки до початку кожного місяця поставки. Сторони мають право письмово узгоджувати зміни планового обсягу поставки протягом поточного місяця поставки (п. 2.1.2).

Пунктом 10.12 договору сторони узгодили, що даний договір є укладеним, а зобовязання постачальника щодо постачання планового обсягу поставки на місяць поставки і зобовязання покупця щодо оплати планового обсягу поставки є дійсним лише за умови укладення додаткової угоди до даного договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.1 договору в частині постачання природного газу встановлений з моменту підписання його сторонами до 30 вересня 2007 років включно, а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення, з урахуванням умов п. 10.12 договору.

У відповідності до додаткових угод № 2-12, укладеними в період з 27.07.2007 року по 31.05.2008 року сторонами було пролонговано договір поставки та визначили поставку природного газу, відповідно, у серпні, вересні, жовтні, у листопаді, грудні 2007 року, а також у січні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, червні.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначається місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, належним виконанням продавцем обов'язку щодо поставки природного газу бути вважається його виконання не пізніше останнього дня відповідного календарного місяця.

Згідно наданих на вимогу суду апеляційної інстанції актів приймання-передачі природного газу відповідачем на суму авансованих платежів в розмірі 823540,92 грн. природний газ поставлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму предявлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідні зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

15 липня 2008 року між Підприємством «Укрпроменерго» УСПП (далі - первісний кредитор), позивачем (далі новий кредитор) та відповідачем (далі - боржник) укладено договір уступки права вимоги (далі договір цесії), за яким первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги з боржника суми заборгованості, що виникла в результаті проведених господарських операцій за договором поставки природного газу № 397/77/П(р)-07 від 27.06.2007 року в розмірі 368633,59 грн.

Згідно з п. 1.2 договору сума заборгованості боржника пере первісним кредитором на момент підписання даного правочину підтверджується актами приймання-передачі партії природного газу від 30.04.2008р. та від 30.06.2008р.

В п. 1.4. договору сторони погодили, що з моменту підписання даного договору новий кредитор набуває право вимоги з боржника суми в розмірі 554564,46 грн. (в. т. ч. за договором № 397/77/П(р)-07 від 27.06.2007 року в сумі 368633,59 грн.).

Згідно п. 3.3 договору у випадку порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, на час укладення договору цесії за відповідачем вже рахувалась заборгованість за договором № 397/77/П(р)-07 від 27.06.2007 року в сумі 368633,59 грн., тобто він був обізнаним про те, що строк виконання за умовами п. 2, п. 3 додаткових угод до договору поставки № 397/77/П(р)-07 від 27.06.2007 року вже настав. Тому, з наступного дня після підписання договору цесії у відповідача виник обовязок виконати зобовязання за цим договором.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що оскільки договором цесії не встановлено строк виконання відповідачем зобовязання, позивач з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України повинен був звернутися з вимогою про сплату грошових коштів. Разом з цим, позивачем така вимога відповідачу не направлялась, у зв'язку з чим, за доводами відповідача, право Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" не порушено та в нього не виникло право на позов.

Проте, з наведеними твердженнями суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки частина 2 ст. 530 ЦК України не визначає форму предявлення такої вимоги. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

За наведених обставин, доводи відповідача щодо недотримання, встановленого договором цесії порядку досудового врегулювання спору та приписів ст. ст. 5, 6 ГПК України, судом апеляційної інстанції також відхиляються, як необґрунтовані.

Разом з цим, доводи апелянта про те, що сторонами проведено новацію зобовязань, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Частина 1 та 2 статті 604 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Статтею 204 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Новація це угода сторін, про те, що первісне зобовязання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобовязальне правовідношення.

Як правило, воно відрізняється від попереднього зобовязання за своїм змістом. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобовязання, що діяло, і заміну його новим зобовязанням. Основна особливість новації, що при ній відбувається заміна зобовязання: місце зобовязання, що припинило своє існування, займає нове. Також неодмінна вимога новації збереження субєктного складу зобовязання.

Отже, новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобовязання та щодо умов нового зобовязання; наявність умови про припинення попереднього зобовязання; припинення всіх додаткових зобовязань; виникнення між тими ж особами нового зобовязання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного договір уступки права вимоги не може вважатися правочином про новацію з огляду на відсутність у даному правочині положень щодо припинення обов'язку відповідача, що випливає з договору поставки. У зв'язку з чим, визначена в договорі цесії сума, не може вважатися як зміна зобовязань з поставки газу на заміну грошового зобовязання. Крім того, субєктивний склад договору про уступку права вимоги не відповідає такому складу первісного зобовязання за договором № 397/77/П(р)-07 від 27.06.2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" 368633,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача за період з 01.08.2008 року по 21.06.2011 року інфляційних в сумі 118700,02 грн. та три відсотки річних в сумі 31934,78 грн.

Судом встановлено, що сума, на яку збільшився розмір боргу та 3 % річних за наведений період є більшою. Проте, з врахуванням меж позовних вимог, заявлені позивачем до стягнення суми підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову спростовуються викладеним у даній постанові.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення (п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011р. у справі № 42/364 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі №42/364 скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна 1-3/2; код ЄДРПОУ 34003224) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15; код ЄДРПОУ 23390891) 368633,59 грн. заборгованості, 118700,02 грн. інфляційних, 31934,78 грн. три проценти річних, 5192,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна 1-3/2; код ЄДРПОУ 34003224) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Української національної зовнішньоекономічної корпорації "Важмашімпекс" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15; код ЄДРПОУ 23390891) 5192,68 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи № 42/364 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяКоротун О.М.

СуддіВерховець А.А.

Іоннікова І.А.