Постанова № 22359148, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 59/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 юрист

Від відповідача: Климов Олексій Юрійович представник

Хлябич Леся Миколаївна представник

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011

у справі № 59/220 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут

містобудування»

про стягнення 70000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про стягнення 70000,00 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 порушено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 15.03.2012.

Представник Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» у судовому засіданні 15.03.2012 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.03.2012 відкладено розгляд справи на 27.03.2012.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

В жовтні 2009 між ТОВ «АТП-13057-7» та Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» укладено усний правочин, відповідно до якого відповідач повинен був виконати комплекс робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський», а позивач оплатити виконання цих робіт.

Позивач 22.10.2009 сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 70000,00 грн. за виконання комплексу проектних робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський».

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ст. ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вище вказаної угоди, відповідач зобовязався виконати комплекс робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський», а позивач повинен був оплатити виконання цих робіт.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що на виконання умов договору ним були виконані та передані, а позивачем прийняті без зауважень роботи з технічного обстеження торгівельно-розважального комплексу «Бережанський» по вул. Бережанська, 15 та переданий Звіт відповідача про проведення технічного обстеження зазначеного об'єкту, що підтверджує часткове виконання відповідачем зобов'язань по виготовленню проектної документації.

Також в апеляційній скарзі скаржник серед іншого посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду № 36/125 від 13.07.2011, в якій встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди (домовленості) щодо виконання робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський», у зв'язку з чим відповідач виставив позивачу до сплати рахунок-фактуру № ГС-0345 від 21.10.2009 на суму 70000,00 грн. авансу за виконання відповідачем комплексу виконання проектних робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський».

В матеріалах справи наявний Звіт відповідача про проведення технічного обстеження торгівельно-розважального комплексу «Бережанський» по вул. Бережанська, 15, що підтверджує часткове виконання відповідачем зобов'язань по виготовленню проектної документації.

Оскільки судом встановлено, що грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача на підставі домовленості про виконання відповідачем робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу «Бережанський» (укладення правочину у спрощений спосіб) і з огляду на відсутність доказів розірвання цієї домовленості (правочину), спірні кошти не можуть бути повернуті. Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Також в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 по справі № 18/391 за позовом ТОВ «АТП-13057-7», відповідно до якого позивачу також відмовлено в задоволенні позову. У вище зазначених рішенням суду № 18/391 та 36/125 встановлені обставини, що мають безпосереднє відношення до даного спору.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Позивач з вимогою (заявою) щодо наступного виконання робіт з виготовлення проектної документації до відповідача не звертався. Стосовно якості робіт виконаних робіт - претензій від позивача також не надходило. Належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання оспорюваного договору, відмови сторін від виконання умов оспорюваного договору або ж визнання договору недійними за рішенням суду в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зі змісту Звіту про проведення технічного обстеження торгівельно-розважального комплексу «Бережанський» вбачається, що він виконується для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідно до листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 № 12/5-126 «Щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію». Відповідно до змісту вказаного листа - проведення оформлення свідоцтва про право власності по об'єктах, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію (які експлуатуються або не експлуатуються) тільки при наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними. По об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі).

В звіті зазначено, що роки зведення будівлі точно не відомі. Таким чином, відповідач стверджує, що будівля (об'єкт обстеження) була зведена ще до 1992 року та потребувала саме оформлення права власності і саме для цього замовником був замовлений а виконавцем складений звіт про технічне обстеження.

Виконавець зобов'язаний був виконати та передати, а замовник прийняти та оплатити комплекс робіт по виготовленню проектної документації по будівництву та введенню в експлуатацію торгівельно-розважального комплексу ТРК «Бережанський». Таким чином, зазначений комплекс робіт складався з виготовлення документації, у тому числі, необхідної для введення об'єкту в експлуатації та оформлення права власності на нього.

Як стверджує відповідач, за умовами вказаного усного договору, оплата за послуг повинна здійснюватися замовником (позивачем) поетапно - частина загальної суми (аванс) за договором протягом 3-х банківських днів з моменту досягнення домовленості між сторонами про укладання договору та наступна частина - після завершення 1-го етапу робіт та до початку 2- го етапу за заявою позивача. Другий етап оплати також мав бути здійснений позивачем наперед, проте позивач не здійснив вказану оплату. Оскільки позивач не оплатив належну з нього частину суми за договором - відповідач не зміг приступити до виконання 2-го етапу робіт. Крім того, замовник (позивач) з заявою щодо виконання наступного етапу робіт з виготовлення проектної документації до відповідача не звертався. Разом з цим, стосовно якості виконаних робіт - претензій від позивача також не надходило.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вище зазначене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 59/220 скасувати.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» (04201, м. Київ, вул. Бережанська, 15, код 30607247) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26 А, код 01422832) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 (сімдесят пять) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 59/220 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіТищенко А.І.

Михальська Ю.Б.