Постанова № 22358312, 29.03.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2а-400/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року Соломянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Лазаренко В.В.

при секретарі Подобєд О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності та відмову Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»неправомірними та зобовязати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у звязку з настанням інвалідності, що повязана з виконанням обовязків військової служби в розмірі 48 місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування свої вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років складає 28 років.

27 грудня 2010 року наказом Міністра оборони України № 1528 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30 грудня 2010 року.

З 16.02.2011 року за висновками медико-соціальної експертної комісії мені була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія НОМЕР_1), яка повязана з виконанням обовязків військової служби.

Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач має право на одноразову грошову допомогу в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.

За рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань призначення одноразової грошової допомоги позивач отримав грошові кошти в розмірі 148579,20 грн., однак ця сума є значно меншою ніж та, яку він повинен був отримати відповідно до вищезазначеного Закону.

Позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати роз'яснення з приводу виплати допомоги не в повному обсязі. З листа відповідача вих. № 248/3/6/181 від 01.02.2012 він дізнався, що різниця у сумі виникла через невірне визначення Комісією Міністерства оборони України складових грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги.

Так, при визначені складових грошового забезпечення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, тоді як склад грошового забезпечення визначений ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, зобов?язати Міністерство оборони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Позивач до суду не зявився, від уповноваженого представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач отримав копію ухвали від 20.02.2012 року та копію адміністративного позову з доданими до нього документами. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду належного представника не направив. Про причини неявки представника суд не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років складає 28 років. наказом Міністра оборони України від 27 грудня 2010 року № 1528 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30 грудня 2010 року. З 16.02.2011 року за висновками медико-соціальної експертної комісії мені була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія НОМЕР_1), яка повязана з виконанням обовязків військової служби.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Позивач в підтвердження позовних вимог надав суду витяг з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, звільнених з військової служби №3від 11.07.2011 року.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, одноразова грошова допомога йому була встановлена у розмірі 48-місячного грошового забезпечення та виплачена в сумі 148579,20 грн. виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугою років, що підтверджується протоколом комісії Міністерства оборони України.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини та вимоги чинного законодавства України. Судом встановлено, що позивачеві була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 148579,20 грн.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України вих. № 248/3/6/181 від 01.02.2012, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги, відповідач керувався постановою КМ України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обовязків військової служби, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 цієї постанови грошове забезпечення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Проте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В матеріали справи надана розрахункова книжка позивача, згідно якої розмір грошового забезпечення становив 8127,75 грн та включав наступні види грошового забезпечення:

- оклад за військовим званням - 135 грн.,

- посадовий оклад 2076,00 грн.,

- відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 40 % - 884,40 грн.,

- робота в умовах режимних обмежень 15% - 311,40 грн,

- надбавка за особливо важливі завдання 100% - 3095,40 грн,

- премія 25% - 1625,55 грн.

Всього розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 8127,75 грн. Отже, він повинен був отримати допомогу у розмірі 390132,00 грн. (8127,75 х 48).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні складу грошового забезпечення для встановлення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Статтею 16 вищезазначеного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одноразова грошова допомога повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення та всіх його складових, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та зазначених в розрахунковій книжці позивача.

Виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, стягнути кошти чи прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Оскільки, відповідачем порушено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 41 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п.2 ч.1 ст.3, ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", що також є порушенням ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України»які забороняють обмеження прав військовослужбовців, визначених законодавством, ст.ст. 17, 22, 64 Конституції України права позивача мають бути поновлені шляхом зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача, який був надісланий йому 01.02.2012 року, а звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 15.02.2012 року, тобто в межах встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Збройні Сили України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов?язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: