Рішення № 22357724, 02.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р. Справа № 17/011-12

За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа”

до Відділу у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради

про стягнення 30419,77грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 15 від 05.01.2012р.);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 1 від 30.03.2012р.).

Обставини справи:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” (далі - позивач) звернулося з позовом до Відділу у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 30419,77грн. заборгованості, з яких: 29632,27грн. основного боргу, 611,61грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2012р. порушено провадження у справі № 17/011-12, розгляд справи призначено на 02.04.2012р.

02.04.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5065 від 02.04.2012р.), згідно якого останній позовну вимогу про стягнення 29632,27грн. основного боргу визнав повністю, а вимоги про стягнення 611,61грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних визнав безпідставними та необґрунтованими, а також просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 611,61грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 02.04.2012р. представник позивача позов підтримав повністю, представник відповідача визнав позов в частині стягнення основного боргу на суму 29632,27грн. та заперечив проти позову в частині стягнення 611,61грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” (Теплопостачальна організація) та Відділом у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради (Споживач) укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 732, згідно якого теплопостачальна організація зобовязалася постачати споживачу теплову енергію, а споживач прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Теплопостачальна організація передає споживачу теплову енергію на межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності. Приймання передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання передачі теплової енергії, рахунокфактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобовязаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку сторін. У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі теплової енергії, акту звірки взаєморозрахунків Теплопостачальній організації в строк передбачений п. 2.3. договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п.п. 2.2., 2.3., 2.4. договору).

Згідно п. 5.1. договору облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України, або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну вуличнику опалювальної площі (додаток № 6), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами, затвердженими Білоцерківським міськвиконкомом та керуючись Будівельними нормами і правилами.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. договору розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. При наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акту про використану теплову енергію згідно з Додатком № 9. Оплата здійснюється через установи банків, касу КП БМР „Білоцерківтепломережа”. Оплата може здійснюватися, як в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Допускаються інші форми проведення розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. При наявності заборгованості за попередні періоди. Проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Пунктом 10.1. договору сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків до повного здійснення останніх.

На виконання п. 1.1. договору на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р. позивач в грудні 2011р. поставив, а відповідач прийняв у позивача теплову енергію на суму на загальну суму 29632,27грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг за грудень 2011р. від 03.02.2012р. на суму 29632,27грн. (а.с. 12), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Також позивачем відповідачу для оплати виставлено рахунок-фактуру на суму 29632,27грн. (а.с. 14-15), який залишився неоплаченим відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п. 6.4. договору на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р. за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою КП БМР „Білоцерківтепломережа” (а.с. 49), підписаною директором, головним бухгалтером і начальником відділу збуту та скріпленою печаткою товариства, а також поясненнями представників сторін, внаслідок чого станом на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за поставлену у грудні 2011р. теплову енергію складає 29632,27грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою КП БМР „Білоцерківтепломережа” (а.с. 49), підписаною директором, головним бухгалтером і начальником відділу збуту та скріпленою печаткою товариства, відзивом на позов (а.с. 22-24), а також поясненнями представників сторін.

Предметом позову є вимога про стягнення 29632,27грн. основного боргу, 611,61грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною шостою ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Основними обовязками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови предявлення відповідного посвідчення при виконанні службових обовязків (ч. 3 ст. 24 Закону України „Про теплопостачання”).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р. в грудні 2011р. поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 29632,27грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг за грудень 2011р. від 03.02.2012р. на суму 29632,27грн. (а.с. 12), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідачв порушення п. 6.4. договору на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р. за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також поясненнями представників сторін, внаслідок чого станом на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за поставлену у грудні 2011р. теплову енергію складає 29632,27грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, відзивом на позов (а.с. 22-24), згідно якого відповідач визнав наявність основного боргу у повному обсязі.

З огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення складає 29632,27грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 29632,27грн. боргу є обґрунтованою.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р., позивачем за період з 15.01.2012р. по 02.03.2012р. нарахована пеня в сумі 611,61грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених в п. 6.4. договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 6.6. договору).

Враховуючи вищевикладене, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.01.2012р. по 02.03.2012р. на суму боргу 29632,27грн. становить 602,36грн. Відтак, вимога про стягнення 611,61грн. пені є обгрунтованою в розмірі 602,36грн. пені.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що відповідач є бюджетним закладом, видатки на утримання якого затверджуються міською радою, Відділ у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради повністю фінансується з міського бюджету і є неприбутковою організацією, що підтверджується новою редакцією положення про Відділ у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради (а.с. 25-28), затвердженою рішенням 16 сесії Білоцерківської міської ради V скликання № 388 від 26.06.2007р.; заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок відсутності бюджетних призначень на 2011р. (а.с. 40-47).

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальним підприємством у соціальній сфері, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені вдвічі до 301,18грн. пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у справі № 15/072-10/17.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 732 від 01.01.2011р., позивачем за період з 15.01.2012р. по 02.03.2012р. нараховано 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.01.2012р. по 02.03.2012р. складає 118,53грн. інфляційних втрат та 116,91грн. 3 % річних. Оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 29632,27грн. основного боргу, 301,18грн. пені, 59,26грн. інфляційних втрат та 116,63грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу у справах сімї та молоді Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, буд. 86; код ЄДРПОУ 22203710) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПОУ 04654336) 29 632 (двадцять девять тисяч шістсот тридцять дві гривні) 27 коп. основного боргу, 301 (триста одну гривню) 18 коп. пені, 59 (пятдесят девять гривень) 26 коп. інфляційних втрат, 116 (сто шістнадцять гривень) 63 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот девять гривень) 01 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.В. Горбасенко

Повне рішення складено: 03.04.2012р.