Рішення № 22357691, 22.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р. Справа № 7/006-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства «Северин», Черкаська область, смт. Маньківка,

доТовариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Київська область, Білоцерківський район, м. Узин

простягнення 541 417,20грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дорученням № 15 від 09.08.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 1 від 20.01.2012 року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.М.

Обставини справи:

02.02.2012року Приватне підприємство «Северин»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №137 від 30.01.2012року (вх.№292 від 02.02.2012року) до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»(далі відповідач) про стягнення 541417, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором про надання транспортних послуг №264 від 14.10.2011року, а саме щодо здійснення оплати за надані послуги, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 511020,94грн. основного боргу, 25511,05грн. штрафу, 1023,06грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 3822,15грн. 3% річних, а всього 541417,20грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2012 року порушено провадження у справі № 7/006-12 та призначено розгляд справи на 16.02.2012 року.

16.02.2012 року, до початку судового засідання, від Приватного підприємства «Северин», на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2012 року, надійшли документи із супровідним листом № 145 від 15.02.2012 року (вх. №2403 від 16.02.2012р.), які залучено судом до матеріалів справи.

Представником Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», до початку судового засідання 16.02.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області подано, витребувані ухвалою суду від 02.02.2012 року, документи із супровідним листом (вх. №2406 від 16.02.2012р.), а також клопотання №32 від 15.02.2012 року (вх. № 2397 від 16.02.2012р.) про повернення позовної заяви та відзив на позовну заяву № 33 від 15.02.2012 року (вх.№2399 від 16.02.2012р.), які разом з доданими документами залучено судом до матеріалів справи.

У судове засідання 16.02.2012 року представники сторін по справі зявились, представником Приватного підприємства «Северин»подана заява б/н від 16.02.2012 року (вх. № 2445 від 16.02.2012р.) про уточнення назви відповідача, в якій позивач зазначає, що у позовній заяві ним помилково зазначена невірна назва відповідача та просить суд читати назву відповідача як: Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат». Подана заява прийнята господарським судом до розгляду.

У звязку з необхідністю витребування нових доказів у судовому засіданні 16.02.2012 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77ГПК України господарський суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК на01.03.2012 року.

01.03.2012 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області позивач надав суду витребувані ухвалою від 16.02.2012 року документи із супровідним листом № 249 від 29.02.2012 року (вх. № 3324 від 01.03.2012р.), які залучені судом до матеріалів справи.

Представником відповідача через канцелярію господарського суду Київської області 01.03.2012 року подано письмові пояснення вих. № 41 від 29.02.2012 року (вх. №3327 від 01.03.2012р.), які залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 01.03.2012 року представники сторін зявились, в порядку вимог ч.3 ст. 77 ГПК України господарським судом було оголошено перерву до 22.03.2012року.

22.03.2012 року від позивача, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області надійшли документи із супровідним листом № 369 від 21.03.2012 року (вх. 4605 від 22.03.2012р.), які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.03.2012року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2012року проти позовних вимог заперечував і просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.03.2012року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

14.10.2011року між Приватним підприємством «Северин»(перевізник за договором, позивач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №264 про надання транспортних послуг (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) перевізник надає транспортні послуги по перевезенню цукрових буряків з полів сільгоспвиробників на приймальний пункт замовника.

Згідно п. 2.1.1 договору перевізник зобовязується надавати транспортні послуги по перевезенню цукрових буряків з 14 жовтня 2011 року по 31 листопада 2011 року з полів ТОВ «Дзензелівське»с. Іваньки Маньківського району Черкаської області. ПММ за рахунок перевізника.

Також, перевізник відповідно до п. 2.1.2 договору зобовязується забезпечити своєчасне подання рухомого складу до всіх пунктів, вказаних замовником, в години, зазначені в графіку, та суворо дотримуватись маршруту перевезення ц/б, вказаного замовником .

Замовник згідно п. 2.2.3 договору зобовязується своєчасно оплачувати послуги перевізника згідно з тарифами, які діють на момент здійснення перевезень у додатковій угоді, яка є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2.4. договору замовник зобовязується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надсилати перевізнику підписані акти звірки розрахунків за надані транспортні послуги.

Як визначено п. 3.1. договору, розрахунки між перевізником та замовником здійснюються грошовими коштами, або продукцією власного виробництва відповідно до додаткової угоди, яка є невідємною частиною даного договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобовязань. Дія договору припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Жодних доказів дострокового розірвання договору чи визнання його недійсним, сторонами суду не надано, а відтак договір є чинним на момент розгляду справи у суді.

14 жовтня 2011 року між Приватним підприємством «Северин»та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»було укладено додаткову угоду №1 до договору № 264 від 14 жовтня 2011 року (далі додаткова угода), якою сторони затвердили тариф на перевезення в наступній таблиці:

Відстань, кмВартість 1т/км., грн. з ПДВ

0-301,03

31-501,03

51-701,03

70-1001,03

101-1,03

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач належним чином надав транспортні послуги по перевезенню цукрових буряків в період з 14 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року з полів ТОВ «Дзензелівське»с. Іваньки Маньківського району Черкаської області, загальна вартість яких становить 511020,94 грн.

Даний факт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року №Св-0000929, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін (копія знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Що стосується заперечень відповідача щодо підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Св-0000929 від 31.10.2011 року не уповноваженою особою, суд зазначає наступне.

Враховуючи наявність печатки Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»на вказаному акті, позивач не мав підстав для перевірки повноважень особи, що підписала зазначений акт. (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 20.01.2005 року у справі № 35/163).

У звязку з тим, що підпис представника відповідача засвідчений печаткою ТДВ «Український цукровий комбінат», доказів викрадення (чи вибуття) якої відповідачем суду надано не було, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Св-0000929 від 31.10.2011 року можна вважати належним доказом у справі, що підтверджує факт надання позивачем та прийняття відповідачем наданих послуг.

Крім того, факт надання позивачем транспортних послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на відправку (прийомку) цукрового буряка за період з 14 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року.

Відповідно до акту взаєморозрахунків з контрагентами з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, підписаного уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін, борг ТДВ «Український цукровий комбінат»перед ПП «Северин»становить 511020,94 грн.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про оплату отриманих транспортних послуг відповідачем не надано.

Відтак, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги становить 511020,94 грн.

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом досліджено, що ні в договорі, ні в додатковій угоді до нього, ні в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не було визначено строк оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом встановлено, що позивач звертався до позивача з претензією (вих. № 1516 від 20.12.2011 року) з вимогою терміново провести оплату заборгованої суми в розмірі 511020,94 грн. за надані послуги, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення даної претензії 27.12.2011 року уповноваженому представнику відповідача.

Крім того, відповідачем у відзиві підтверджено одержання зазначеної претензії та, як вбачається з матеріалів справи, надано відповідь (вих. № 16 від 23.01.2012 року), яка одержана уповноваженим представником позивача 25.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У своїй відповіді на вищезазначену претензію відповідач пропонує провести розрахунок за надані позивачем послуги відповідно до п. 3.1. договору продукцією власного виробництва на суму основного боргу. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, на зазначену пропозицію відповідача позивач не погодився.

Посилання відповідача на погодження сторонами розрахунків продукцією власного виробництва, а не грошовими коштами, спростовуються наступним.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунки між перевізником та замовником здійснюються грошовими коштами.

Додатковою угодою №1 від 14.10.2011 року затверджено відповідні тарифи на перевезення, згідно яких замовник зобовязується своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Згідно п. 3.1. договору розрахунки між перевізником та замовником можуть здійснюватися і продукцією власного виробництва відповідно до додаткової угоди, яка є невідємною частиною даного договору.

Однак, як встановлено судом та підтверджено представниками сторін, між позивачем та відповідачем не було укладено іншої додаткової угоди, яка б передбачала порядок розрахунків продукцією власного виробництва.

Додаткова угода № 1 від 14.10.2011 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, не містить положень щодо здійснення розрахунків продукцією власного виробництва, натомість передбачає лише вартість перевезень у гривнях 1 тони вантажу відповідно до відстані у кілометрах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не обґрунтовані і не підтверджені належними та допустимими доказами.

У звязку з зазначеним, відповідач повинен був виконати свій обовязок щодо здійснення оплати за надані йому транспортні послуги у семиденний строк від дня предявлення вимоги, тобто до 03.01.2012 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості наданих транспортних послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Сторонами пунктом 4.2. договору погоджено, що за невиконання чи неналежного виконання п. 2.2.3. цього договору замовник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми зароблених коштів, які вираховуються при проведенні остаточних розрахунків.

На цій підставі позивачем нараховано штраф в розмірі 25 551,05грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 25 551,05грн.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3822,15грн. та збитків, завданих інфляційними процесами у сумі 1 023,06грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період, з якого настало прострочення, а саме з 01.11.2011 року, тобто з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Відтак здійснені позивачем розрахунки вказаних сум є арифметично невірними.

Як було зазначено вище, відповідач на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мав здійснити оплату за надані йому транспортні послуги у семиденний строк від дня предявлення вимоги, тобто до 03.01.2012 року. У звязку з цим, період за який нараховуються інфляційні втрати та 3% річних починається з 04.01.2012 року.

Провівши власні розрахунки сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1022,04грн. інфляційних втрат та 1134,05грн. 3% річних.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими.

Однак, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні періоду нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 538728,08грн., з яких 511020,94 грн. основний борг, 25 551,05грн. штраф, 1022,04грн. інфляційні втрати та 1134,05грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Приватне підприємство «Северин»та Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського,2, код ЄДРПОУ 00372536) на користь Приватного підприємства «Северин»(20100, Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, вул. Леніна, б.171, код ЄДРПОУ 31344923) 511020 (пятсот одинадцять тисяч двадцять)грн. 94 коп. основного боргу, 25 551 (двадцять пять тисяч пятсот пятдесят одну)грн. 05 коп. штрафу, 1 022 (одну тисячу двадцять дві) грн. 04коп. інфляційних втрат, 1 134 (одну тисячу сто тридцять чотири) грн. 05коп. 3% річних та 10774 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 02.04.2012року