Рішення № 22357700, 02.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р. Справа № 19/089-08

За позовом Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ;

до Макарівської селищної ради Київської області, смт. Макарів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: Макарівського районного споживчого товариства, смт. Макарів;

про визнання права власності

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-01 від 03.01.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 39 від 29.02.2012 р.);

від третьої особи: ОСОБА_3(довіреність № 3-юр від 17.01.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська обласна спілка споживчих товариств (надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, за участю третьої особи Макарівського районного споживчого товариства (надалі третя особа) про визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником нерухомого майна універмагу, що розташований за адресою: смт. Макарів Київської області, по вул. Фрунзе, 52, так як фінансування будівництва зазначеного обєкту нерухомості було здійснено за рахунок коштів Київської обласної спілки споживчих товариств. Однак, відповідач не визнає право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на вказаний обєкт нерухомого майна, оскільки виконавчий комітет Макарівської селищної ради листом від 10.08.2007 р. за № 396 відмовив в оформленні права власності на зазначений обєкт нерухомості.

Ухвалою від 15.02.2008 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/089-08 та призначив розгляд справи на 13.03.2008 р.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

09.04.2008 р. відповідач через канцелярію господарського надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що надані Київською облспоживспілкою документи не підтверджують факт фінансування саме Київською облспоживспілкою спірних обєктів, а свідчать лише про виконання нею своїх статутних повноважень як вищестоящої організації в системі споживчої кооперації, щодо здійснення координації та контролю за споживчими товариствами, які входили до її складу.

Ухвалою від 01.07.2008 р. суд, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у справі № 19/089-08 до розгляду Макарівський районним судом Київської області справи № 2-а-22/2008. Дана ухвала була залишена без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.10.2008 р.

Господарський суд Київської області звернувся з запитом від 20.09.2011 р. до Макарівського районного суду Київської області щодо надання інформації про результати розгляду справи № 2-а-22/2008.

Листом від 14.11.2011 р. за вих. № 16655 Макарівський районний суд Київської області надав відповідь, згідно якої стало відомо про остаточне вирішення справи № 2-а-22/2008.

Ухвалою від 14.11.2011 р., на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, у звязку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, суд поновив провадження у справі № 19/089-08 та призначив судове засідання на 02.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2012 р. розгляд справи було відкладено на 27.02.2012 р., у звязку із неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.

Крім того, під час розгляду справи господарським судом було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про Виконавчий комітет Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області. При цьому, згідно відповіді Головного управління статистики у Київській області в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Київській області за ідентифікаційним кодом 04362183, який зазначений позивачем у позовній заяві, значиться Макарівська селищна рада Київської області.

Отже, господарським судом встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти заміни відповідача не заперечував.

Також, третьою особою в судовому засіданні було надано відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 27.02.2012 р. суд, на підставі ч. 3 ст. 24 ГПК України, замінив неналежного відповідача по справі Виконавчий комітет Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області належним відповідачем Макарівською селищною радою Київської області та відклав розгляд справи на 12.03.2012 р.

Від Макарівської селищної ради 12.03.2012 р. через канцелярію господарського суду надійшло пояснення за вих. № 379 від 12.03.2012 р., в якому остання посилається на те, що виконавчий комітет Макарівської селищної ради не має статусу юридичної особи та утворюється відповідною радою на строк виконання нею своїх повноважень. Також, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та письмове заперечення, в яких останній позов не визнає, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 02.04.2012 р.

13.03.2012 р. через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача документів по справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки дане клопотання не відповідає приписам ст. 38 ГПК України, зокрема, не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази, виходячи зі змісту позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Присутній у судовому засіданні 02.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи підтримував вимоги позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено прийняте рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач у позовній заяві, Київська обласна спілка споживчих товариств є власником нерухомого майна універмагу, що розташований за адресою: смт. Макарів Київської області, по вул. Фрунзе, 52.

На підтвердження набуття права власності на спірний обєкт нерухомості позивач посилається на те, що будівництво універмагу у смт. Макарів, здійснювалосяза рахунок коштів Київської облспоживспілки, що підтверджується наступним: розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 15 січня 1976 р. за № 50 «Про затвердження проектної документації на будівництво універмагу в Макарові Макарівського райСТ»; постановою правління Київської облспоживспілки від 03 березня 1976 р. за № 83 «Про затвердження уточненого плану капвкладень на рік»; планом капітальних вкладень на 1976 рік по системі Київської облспоживспілки; постановою правління Київської облспоживспілки від 01 березня 1977 р. за № 74 «Про затвердження уточненого плану капвкладень на 1977 рік»; планом капітальних вкладень на 1977 рік по системі Київської облспоживспілки; розпорядженням правління Київської облспоживспілки від 30 листопада 1978 р. за № 97 «Про створення робочої комісії по прийманню в експлуатацію універмагу в смт. Макарів»; актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом універмагу на 110 робочих місць, торговою площею 960 кв.м., смт. Макарів, від 29 грудня 1978 p.; рішенням виконавчого комітету Макарівської районної ради народних депутатів від 29.12.1978 р. за № 380 «Про затвердження акту державного приймання в експлуатацію універмагу в смт. Макарів».

Крім того, постановою правління Київської облспоживспілки від 26.12.2002 р. за № 23 «Про основні засоби Макарівського райСТ, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки»було прийнято рішення, яким зобов'язано правління Макарівського районного споживчого товариства передати (повернути) з балансу (з тимчасового користування) Макарівського райСТ на баланс правління облспоживспілки основні засоби, побудовані за рахунок коштів облспоживспілки (п. 3 постанови).

При цьому, передача основних засобів з балансу Макарівського районного споживчого товариства на баланс Київської облспоживспілки здійснювалася згідно з актом передачі-приймання основних засобів від 08.01.2003 р.

В подальшому, листом від 01.08.2007 р. за № 01-308 позивач звернувся до виконавчого комітету Макарівської селищної ради з проханням про оформлення права власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств та видачу рішення про право власності на універмаг, що розташований за адресою: вул. Фрунзе, 52, смт. Макарів, Київська область.

Проте, виконавчий комітет Макарівської селищної ради листом від 10.08.2007 р. за № 396 повідомив позивача, що дане питання розглянуто на засідання виконавчого комітету Макарівської селищної ради 08.08.2007 року і за результатами обговорення даного питання члени виконавчого комітету прийшли до висновку про те, що право власності на вказаний об'єкт можливо оформити за Макарівським споживчим товариством Київської облспоживспілки.

На думку позивача, відмова виконавчого комітету Макарівської селищної ради в оформленні права власності на спірне майно є необґрунтованою, оскільки Київська облспоживспілка надала виконавчому комітету всі необхідні правовстановлювальні документи, згідно вимог розділу 6 п. 6.1. п/п а абз. 12 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 p. № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 66/7387.

Отже, відмова органу місцевого самоврядування в оформленні права власності за наявності правовстановлювальних документів, свідчить про невизнання Макарівською селищною радою права власності Київської облспоживспілки на спірний об'єкт нерухомого майна.

Приписами чистини першої статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами першою та четвертою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі по тексту Тимчасове положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припиненню речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України та належить фізичним і юридичним особам, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчим органам міських рад делеговано повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна.

При цьому, пунктом 6.1. Тимчасового положення (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Макарівська селищна рада у правовідносинах, що виникли між сторонами, виступає як орган місцевого самоврядування, який здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, при цьому, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між субєктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 даного Кодексу. При цьому, відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу.

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Таким чином, позивач, предявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, а також докази, що підтверджують його право власності на спірне майно.

Проте, відмова у здійсненні оформлення права власності у разі подання неповного переліку документів не свідчить про оспорення чи невизнання права власності, а свідчить лише про виникнення спірних питань під час оформлення права власності уповноваженим на це органом.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, викладеної у постановах від 12.09.2011 р. по справі № 6/315, від 03.10.2011 р. по справі № 9/127, від 10.10.2011 р. по справі № 30/119 та від 10.10.2011 р. по справі № 11/191.

Отже, позивач мав довести обставини щодо порушення (оспорення або невизнання) його права власності саме відповідачем, проте позивачем не надано у встановленому порядку доказів на підтвердження вищезазначеного порушення, а також доказів набуття права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем відсутній спір про право, оскільки відповідач не оспорює право власності на спірний обєкт нерухомого майна, а також не вчиняє будь-яких дій, які б свідчили про невизнання такого права.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 03.04.2012 р.