Рішення № 22357659, 21.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р. Справа № 9/167-11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМОЛ»

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Фізична особа-підтриємець

ОСОБА_3

Про стягнення 52 726,00 грн. Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_4 (дов. № 117 від 31.01.2011 р.)

Від відповідачане зявився

Третя особа не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМОЛ» про стягнення 52 726,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2011 року порушено провадження у справі № 9/167-11 та призначено розгляд справи на 31.01.2012 року; до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; власне письмове підтвердження того, що у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справ зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на певні норми чинного законодавства України; зобовязати відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; інші докази стосовно заявлених вимог.

24.01.2012 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява від третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 з проханням зарахувати частину боргу в сумі 3726 грн. на його користь та копія мирової угоди укладеної між третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача та позивачем.

25.01.2012 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява від позивача про зміну предмета позову, в якій позивач просить стягнути 13000,00 грн. основної заборгованості, 39000,00 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору та 25000 грн. збитків.

Частиною 3 статті 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про зміну предмету позову була направлена до початку розгляду справи по суті, суд прийняв її до розгляду.

У судове засідання 31.01.2012 р. представник відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача у судове засідання зявився; надав витребувані ухвалою суду від 28.12.2011 року документи; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.01.12 р. розгляд справи відкладено на 21.02.12 р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та третьої особи.

У судове засідання 21.02.2012 р. представник відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача вдруге не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача зявився; надав усні пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 р. між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який є експедитором, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАМОЛ», яке є замовником, укладено договір № 705 на транспортно-експедиторські послуги (договір).

Відповідно до п 1.1. договору замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з організації таких перевезень.

Замовник зобовязується забезпечити своєчасне і правильне оформлення товарно-супровідних документів (міжнародних товарно-транспортних накладних(CMR) книжок МДП (Сarnet TIR) для міжнародних перевезень, ТТН для внутрішніх перевезень, подорожніх листів), гарантійних (у тому числі необхідних при спільній транзитній процедурі) та інших документів, які гарантують безперешкодний рух по території і перетин кордонів країн відправлення, призначення і транзитних (п. 2.1.4 договору); оформити попереднє повідомлення/декларацію і повідомити Експедитору номер попереднього повідомлення/декларації для прибуття автомобіля на митницю України (п. 2.1.9 договору).

Експедитор зобовязується забезпечити виконання всіх послуг, зазначених у підтвердженій Заявці (п. 2.2.2 договору); забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу (п. 2.2.6 договору); повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо) (п. 2.2.7 договору).

Сторони погодили маршрут перевезення Польща (Гданськ) Україна (Київ), найменування і вагу вантажу запчастини до автосигналізації, 2,5 т., 12 м., дату завантаження - 13.04.2011, ціну за перевезення 13000 грн., умови оплати 50% предоплата на момент завантаження, 50 % оплата на момент розвантаження, що підтверджується заявкою № 708, підписаною представниками сторін.

На підставі п. 1.5 договору № 705 від 24.03.2011 р. експедитор залучив до виконання перевезення вантажу Замовника, третю особу Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

11.04.2011 р. між позивачем (експедитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) було укладено договір № 708 на транспортно-експедиторські послуги, відповідно до умов якого Експедитор замовляє, а Виконавець надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів власним автомобільним транспортом.

За ствердженням позивача, в період з 13.04.2011 р. по 18.04.2011 р. позивачем було здійснено організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні за маршрутом м. Гданськ м. Київ на суму 10000,00 грн., доставивши запчастини до автосигналізації в м. Київ на зону митного контролю (відділ митного оформлення № 5), проте, у звязку з неналежним оформленням документів (невідповідності заявленого у вантажно-митній декларації та інших документах вантажу фактично наявному), 18.04.2011 р. автомобіль виконавця було затримано на зоні митного контролю відділу митного оформлення № 5 Київської обласної митниці у звязку з порушенням митних правил.

Цього ж дня автомобіль було розвантажено, затримано до прийняття рішення в кримінальній справі за фактом контрабанди.

06.07.2011 р. автомобіль, як речовий доказ у кримінальній справі, було передано водію виконавця на відповідальне зберігання.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач винний в наднормативному простої автомобіля виконавця, який тривав з 18.04.2011 р. по 06.07.2011 р. та підтверджується листом Київської обласної митниці від 29.06.11 р. № 16-45/29-4817 та постановою про визнання автомобіля речовим доказом у кримінальній справі від 06.07.2011 р., чим порушив умови договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 5.2. договору № 705 від 24.03.2011 року у випадку збільшення терміну, вказаного у п. 2.1.6 (48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні) замовник сплачує штраф за наднормативний простій автомобіля на завантажені/розвантаженні/прикордонній митниці у звязку з неналежним оформленням документів ( у т. ч. внаслідок несвоєчасного або неправильного оформлення Замовником попереднього повідомлення/декларації) у розмірі:

- при міжнародних перевезеннях: 500 грн. за кожен день простою, що включає вихідні,святкові дні, якщо автомобіль було подано за 36 годин до початку таких;

Аналогічний пункт міститься в договорі № 708 від 11.04.2011 р. між експедитором та виконавцем.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.11.2011 р. у справі № 5004/2221/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто з фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 49726,00 грн., з яких 10000,00 грн. основного боргу, 39726,00 грн. штрафу та судові витрати.

У зазначеному рішенні, господарський суд Волинської області встановив, що простій автомобіля становить 78 діб.

Таким чином, встановивши приюдиційний факт, що не потребує додаткового встановлення в даному судовому процесі у розумінні ст. 35 ГПК України.

Сплата штрафу за простій автомобіля є договірним зобовязанням відповідача, оскільки простій стався через невідповідність заявленого вантажу фактично наявному, що підтверджується листом Київської обласної митниці від 29.06.11 р. №16-45/29-4817, а обовязки щодо забезпечення правильно оформлених товарно-супровідних документів покладаються на відповідача, суд дійшов висновку, що простій автомобіля стався через неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань.

До матеріалів справи також долучено мирову угоду, укладену між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з якої вбачається, що сторони дійшли згоди щодо зменшення суми штрафу з 39000,00 грн. до 25000,00 грн., яку фізична особа-підприємець ОСОБА_2 сплатив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.

Платіжне доручення від 05.12.2011 р., що підтверджує сплату 25000 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за умовами даної мирової угоди долучене позивачем до матеріалів справи.

Дослідивши зазначену мирову угоду, судом встановлено, що вона не затверджена судом, а складена у простій письмові формі між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, у звязку з чим не має статусу обовязкового до виконання документа, тому судом до розгляду не приймається.

11.07.2011 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок № 917 на оплату транспортно-експедиційний послуг на суму 13000 грн. та рахунок № 918 на оплату 39000 грн. штрафу за наднормативний простій за міжнародним автомобільним перевезенням.

Відповідач жодних дій щодо виконання зобовязання по оплаті не вчинив.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 13000,00 грн. заборгованості, 39726,00 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору та 25000,00 грн. збитків.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі є договором транспортного експедирування, внаслідок чого до вказаних правовідносин, що виникли в процесі виконання його умов, слід застосувати положення Глави 56 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не зявився; відзив на позовну заяву або інших будь-яких пояснень по суті спору не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13000 грн. заборгованості та 39726,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. збитків, понесених внаслідок сплати їх фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 судом розглянута та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. по справі №6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Зазначена позиція викладена також і у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. по справі №16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006р. по справі №43/543.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.2007 р. № 13/710-06.

Вимога про стягнення з відповідача 39 726,00 грн. за простій автомобіля судом задоволена, оскільки простій стався через невідповідність заявленого вантажу фактично наявному, а обовязок щодо належного оформлення документів, згідно умов договору, був покладений на відповідача.

Сплачені позивачем 25 000,00 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за своєю юридичною природою не можуть вважатися збитками, оскільки є відповідальністю за передбачений п. 5.2 договору № 708 від 11.04.2011 р. ризик понесення збитків за наднормативний простій автомобілю, який в свою чергу, поніс відповідач шляхом задоволення позовної вимоги про стягнення 39726,00 грн. в силу п. 5.2 договору № 705 від 24.03.2011 р.

Враховуючи викладене, відповідач не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача щодо перерахування йому 726,00 грн. та розгляду питання про перерахування йому додаткових 3000,00 грн. до розгляду судом не приймається з підстав необґрунтованості та невідповідності нормами господарського процесуального законодавства щодо прав, наданих третій особі без самостійних вимог на предмет спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 929 ЦК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМОЛ»(07300 Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна,69, код ЄДРПОУ 37335689) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 39726 (тридцять девять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп. штрафу та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 07.03.2012 р.