Рішення № 22357643, 07.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2012 р. Справа № 9/158-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Житло України»

про стягнення 64 506,19 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 3 від 06.01.2012 р.)

Від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Житло України»про стягнення 64 506,19 грн

Ухвалою суду від 13.12.2011 року порушено провадження у справі № 9/158-11 та призначено розгляд справи на 26.01.2012 р.

26.01.2012 року в судове засідання представник відповідача не зявився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; витребувані ухвалою суду від 13.12.2011 року документи та пояснення не надав; представник позивача зявився; надав витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 26.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 07.02.2012 р.

У судове засідання 07.02.2012 р. представник відповідача вдруге не зявився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача зявився; заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук»та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Житло України»укладено договір оренди нежилого приміщення № 122 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежиле приміщення: кім. № 168 площею 132,8 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10.

Відповідач вступає у строкове платне користування обєктом оренди у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту передачі-приймання (п. 3.1 договору).

Позивач протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання договору передає відповідачу обєкт оренди по акту передачі-приймання (п. 3.2 договору).

Згідно акту передачі-приймання від 01.04.2010р. до договору оренди відповідач прийняв нежиле приміщення кім. № 168 площею 132,8 кв. м, яке розташоване в будівлі за адресою 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10 у оренду, що підтверджується підписаним та скріпленим мокрою печатками сторін Актом.

Відповідно до п.4.1 договору оренди, орендна плата є договірною, визначається за календарний місяць і становить 7304,00 грн., ПДВ 1460,80 грн., разом 8764, 80 грн.

Відповідач зобовязаний щомісячно перераховувати на поточний рахунок позивача орендну плату за звітний місяць у сумі, вказаній у п. 4.1, не пізніше 10-го числа поточного місяця (п. 4.3 договору).

Комунальні послуги, надані відповідачу відшкодовуються останнім на підставі виставлених позивачем рахунків не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем (п. 4.4 договору).

За ствердженням позивача, станом на 07.02.2012 відповідачем не сплачено орендну плату, у порушення розділу 4 договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2011 р. позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату орендних платежів на загальну суму 157 972,66 грн., які відповідачем сплачені частково, на суму 103569,20 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості по орендним платежам складає 54403,46 грн. (деталізований помісячний розрахунок міститься в матеріалах справи).

За комунальні послуги за період з 01.04.20110 р. по 31.07.2011 р. позивачем виставлено рахунки на загальну суму 20709,32 грн., які відповідачем сплачені частково, на суму 14928, 99 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за комунальні послуги складає 5780,33 грн. (деталізований помісячний розрахунок міститься в матеріалах справи).

За ствердженням позивача, під час неодноразових переговорів відповідач не заперечував проти заборгованості, що підтверджується надісланими на адресу позивача листами, а саме лист від 30.06.2011 р., в якому відповідач звертається до позивача проханням розстрочення виплати заборгованості по орендній платі і комунальним послугам на 6 місяців та лист від 15.08.2011 р., в якому відповідач звертається до позивача з пропозицією погашення заборгованості за рахунок матеріальних цінностей залишених в приміщенні.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надіслав; у судове засідання 26.01.2012 р. та 07.02.2012 р. не зявився; про причини неявки суд не повідомив; жодних документів на підтвердження сплати заборгованості по орендній платі та комунальних послугах не надав та не надіслав.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення 54403,46 грн. заборгованості по орендним платежам та 5780, 33 грн. заборгованості за комунальні послуги, що в цілому складає 60183,79 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п.8.4. договору орендна плата та комунальні платежі перераховані несвоєчасно та/або в неповному обсязі підлягають індексації і стягуються на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При цьому орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди, повідомивши про це орендаря листом, який сторони домовляються вважати невідємною частиною договору.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати орендної плати і комунальних послуг на суму 3019,85 грн. за період з 10.02. 2011 по 19.08.2011 р.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 3019,85 грн. за розрахунком позивача.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 698,67 грн. та 3 % річних у сумі 603,88 грн. за період з 10.02.2011 по 19.08.2011 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 698,67 грн. та 3 % річних у сумі 603,88 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 224 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Житло України»(07454, Київська область, Броварський район. с. Требухів, вул. Голосіївська,5, код ЄДРПОУ 35125112) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук»(03113, м. Київ, вул. Дружківська,10, код ЄДРПОУ 01191166) 54403 (пятдесят чотири тисячі чотириста три) грн. 46 коп. заборгованості за орендну плату та 5780 (пять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 33 коп. заборгованості за комунальні послуги; 3019 (три тисячі девятнадцять) грн. 85 коп. - пені; 698 (шістсот девяносто вісім) грн. 67 коп. інфляційних втрат; 603 (шістсот три) грн. 88 коп. - 3 % річних та судовий збір у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 10.02.2012 р.