Рішення № 22357642, 22.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2012 р. Справа № 9/156-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»

Про стягнення 38 226,38 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (угода-дор. від 16.12.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. б/н від 29.19.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»про стягнення 38 226,38 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2011 року порушено провадження у справі № 9/156-11 та призначено розгляд справи на 20.12.2011 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; власне письмове підтвердження того, що у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справ зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; зобовязати відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; інші докази стосовно заявлених вимог.

20.12.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла телеграма від представника відповідача з проханням відкласти розгляд справи.

У судове засідання 20.12.2011 р. представник позивача зявився; надав усні пояснення по суті позовних вимог та витребувані ухвалою суду від 06.12.2011 р. документи; представник відповідача в судове засідання не зявився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у звязку з чим ухвалою суду від 20.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2012 р.

У судове засідання 31.01.2012 р. представник позивача зявився; надав витребувані ухвалою суду від 06.12.2011 р. документи; представник відповідача зявився; надав відзив на позов, з якого вбачається, що він заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та інші витребувані ухвалою суду від 06.12.2011 р. документи.

Для всебічного та обєктивного розгляду справи позивачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, яке судом розглянуто та задоволено; представник відповідача не заперечував, у звязку з чим у судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошено перерву до 14.02.2012.

У судове засідання 14.02.2012 р. представники сторін зявилися; надали усні пояснення по суті спору.

Водночас у звязку з необхідністю отримання інформації від курєрської служби доставки у судовому засіданні 14.02.2012 р. оголошено перерву до 22.02.2012 р.; направлено

судовий запит до курєрської служби доставки.

У судове засідання 22.02.2012 р представники сторін зявилися; представник позивача заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечує.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

28.03.2011 р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд»(Перевізником) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»(Замовником) укладено договір № 114/11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (договір).

Відповідно до п 1.1. договору замовник доручає, а перевізник бере на себе зобовязання за рахунок замовника виконати послуги по перевезенню вантажів по території України.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту та вартість послуг перевізника, а також інші умови, повязані з виконанням даного договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу які є його невідємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1.8 договору перевізник зобовязаний надати замовнику за фактом виконання доручення оригінали рахунку на сплату суми доручення, оригінал акту виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригінал картки простою, якщо такий мав місце.

Замовник зобовязаний своєчасно (не менше ніж за 24 години до початку планового перевезення) надавати перевізнику у письмовій формі заявки на перевезення (п. 2.3.1 договору); своєчасно сплачувати послуги перевізнику за тарифами встановленими за згодою сторін (п. 2.3.4 договору).

Відповідно до п. 3.2 вартість послуг перевізника, що надаються вказується в заявці на перевезення.

Відповідні заявки на перевезення вантажів відповідно до договору №114/11 від 28.03.2011 р. долучені позивачем до матеріалів справи, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.

За ствердженням позивача, у серпні 2011 р. відповідачем було надано заявки на перевезення (загальна вартість перевезення 33700,00 грн.), в яких сторони погодили маршрут перевезення, найменування вантажу, вагу, дату завантаження, реквізити завантаження та розвантаження, дату доставки та вартість перевезення, за якими позивач виконав свої зобовязання з перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом по території України, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи відповідні акти здачі-прийняття робіт, замовлення та заявки:

КонтрагентСума операціїЗамовлення по РахункуАкт приймання-передачі №, датаЗаявка на перевезення вантажу, Тур №--

«Ренус Ревайвел», ТзОВ7600,00№СФ-0000032 від 09.08.2011р.№ОУ-0000032 від 09.08.2011р.Тур №018178 від 07.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4600,00№СФ-0000037 від 08.08.2011р.№ОУ-0000037 від 08.08.2011р.Тур №018166 від 07.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4250,00№СФ-0000054 від 11.08.2011р.№ОУ-0000054 від 11.08.2011р.Тур №018251 від 10.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4250,00№СФ-0000055 від 11.08.2011р.№ОУ-0000055 від 11.08.2011р.Тур №018250 від 10.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4350,00№СФ-0000056 від 10.08.2011р.№ОУ-0000056 від 10.08.2011р.Тур №018248 від 10.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4350,00№СФ-0000057 від 10.08.2011р.№ОУ-0000057 від 10.08.2011р.Тур №018247 від 10.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ4300,00№СФ-0000058 від 11.08.2011р.№ОУ-0000058 від 11.08.2011р.Тур №018249 від 10.08.2011р.

«Ренус Ревайвел», ТзОВ3600,00 Тур №018289 від 14.08.2011р. Пунктом 3.5. договору передбачено, що рахунки перевізника передаються замовнику за допомогою поштового (або курєрського) звязку.

Відповідно до п. 3.6 договору всі рахунки перевізника замовник зобовязаний сплатити протягом 15-ти банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених у п. 2.1.8 договору.

Згідно з п. 2.1.8 договору перевізник зобовязаний надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на сплату суми доручення, оригінал акту виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригінал картки простою автомобіля, якщо такий мав місце.

В якості доказу направлення відповідачу документів, зазначених у п. 2.1.8 договору, позивачем долучено до матеріалів справи запит до курєрської служби «КСД», декларацію «Автолюкс»№ 9659125 та лист-відповідь на запит позивача від 03.02.2012 р. № 1.

Зі змісту листа вбачається, що 12.08.2011 р. ТОВ «Транслойд»через курєрську службу «КСД»було скеровано лист № 3680826 на адресу ТОВ «Ренус Ревайвел», який отримано представником відповідача, фізичною особою Ханенко, особисто, 15 серпня 2011 р. о 13:20.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2012 р. надав суду пояснення, в яких стверджує, що ТОВ «Ренус Ревайвел»не отримувало від ТОВ «Транслойд»жодних документів, окрім оригіналів актів виконаних робіт, у звязку з чим у відповідача не виникло зобовязання по оплаті отриманих послуг перевезення з посиланням на невиконання позивачем п. 2.1.8 договору.

На адресу курєрської служби «КСД»було направлено судовий запит від 14.02.2012 р. з проханням надати суду інформаційну довідку з долученням підтверджуючих документів про дату, час, місце та особу отримувача за документом КСД № 3680826, а також надати суду підтверджуючі докази щодо переліку переданих документів.

Відповіді на зазначений запит до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Пунктом 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, а також той факт, що судом було надано достатньо часу сторонам у справі подати до суду належні та допустимі докази, в обґрунтування власної правової позиції та направлення судом, за власною ініціативою, судового запиту до центрального офісу курєрської служби «КСД» з метою перевірки фактів, встановлених у листі курєрської служби «КСД Херсон»від 03.02.2012 р. № 1, розгляд справи господарським судом здійснюється виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, позивачем в якості доказу направлення відповідачу документів, зазначених у п. 2.1.8 договору, долучено до матеріалів справи запит до курєрської служби «КСД», декларацію «Автолюкс»№ 9659125 та лист-відповідь на запит позивача від 03.02.2012 р. № 1 та Акти здачі-прийняття робіт, які підписані та скріплені мокрою печаткою директора ТОВ «Ренус Ревайвел».

У долучених до матеріалів справи Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Представник відповідача проти отримання від позивача та підписання директором ТОВ «Ренус Ревайвел»Актів здачі-прийняття робіт не заперечує; пояснень щодо підписання даних актів без оригіналів документів не подав та не надіслав.

Суд проаналізував умови договору в частині розрахунків між сторонами та встановив, що розрахунки між сторонами здійснюються на підставі оригіналів рахунків, актів виконаних робіт та інших документів, зазначених у п. 2.1.8 договору (п. 3.5, п. 3.6, п. 2.1.8 договору).

Акт здачі-прийняття робіт є документом, який встановлює факт виконання зобовязання однією стороною та прийняття (погодження) наданої послуги іншою стороною, який підписується між двома сторонами у двох екземплярах та відповідно зберігається у кожного з них.

Підписання директором ТОВ «Ренус Ревайвел» направлених позивачем Актів здачі-прийняття робіт та отримання їх підписаних екземплярів без жодних зауважень та претензій свідчить про погодження та прийняття відповідачем здійснених позивачем послуг перевезення.

Рахунки на оплату отриманих послуг є документами, які містять лише платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти і їх відсутність не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України і не звільняє відповідача від обовязку оплатити отримані послуги.

Крім того, 30.09.2011 року позивачем направлено претензію № 09-1 на адресу відповідача з обґрунтуванням суми заборгованості в 37300 грн., відповіді на яку від відповідача також не надійшло.

В судовому засіданні 22.02.2012 р. судом встановлено, що протягом всього часу існування договірних відносин та станом на 22.02.2012 р. від відповідача будь-яких листів, претензій або інших доказів направлення позивачу повідомлень про відсутність у відповідача необхідних оригіналів рахунків на сплату суми заборгованості (оригіналів товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригіналів карток простою автомобіля, якщо такий мав місце), відповідачем позивачу не направлено.

Будь-яких доказів відсутності повного пакету документів в порушення п. 2.1.8 договору при розкритті отриманого відповідачем пакунку з документами, які, за ствердженням відповідача, містили тільки акти виконаних робіт, відповідачем також до суду не надано.

Підстави погодження, підписання та направлення позивачу підписаних Актів здачі-прийняття робіт без зазначення претензій до позивача щодо відсутності переліку отриманих документів відповідачем також не обґрунтовано.

Таким чином, в якості підстави своїх посилань відповідачем надано суду лише усні пояснення, які не ґрунтуються на письмових доказах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.09 р.

Таким чином, враховуючи підписані між сторонами акти прийому-передачі робіт, суд не вбачає обґрунтованих та належним чином доведених підстав, які звільняють відповідача від зобовязання оплатити отримані від позивача послуги перевезення.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу відсутності у нього оригіналів рахунків на сплату суми доручення, оригіналів товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригіналів карток простою автомобіля (якщо такий мав місце), у звязку з чим посилання відповідача на відсутність у нього зобовязання по оплаті отриманих послуг, судом до розгляду не приймається.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі є договором перевезення, внаслідок чого до вказаних правовідносин, що виникли в процесі виконання його умов, слід застосувати положення Глави 64 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не заперечує проти виконання позивачем своїх зобовязань за договором перевезення, що також підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами без зауважень у кількості 7 штук на суму 33 700,00 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача 37300,00 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 33 700,00 грн. без врахування акту здачі-прийняття робіт від 14.08.2011 р.

Оскільки акт здачі-прийняття робіт від 14.08.2011р. на суму 3600,00 грн. позивачем до матеріалів справи не долучений та, за ствердженням сторін, на даний час не підписаний, то у суду відсутня можливість дослідити та встановити існування заборгованості за даним актом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 776,14 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Оскільки зобовязання між сторонами здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 року та додаткової угоди до Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 березня 2011 року, яким для Замовника транспортних послуг не передбачено такого виду відповідальності як пеня, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 776,14 грн. пені задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція щодо відмови в задоволенні пені на підставі того, що договором нарахування пені, як виду забезпечення зобовязання не передбачено, викладена в постанові Вищого господарського суду України № 16/253 від 26.03.2008 р.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Крім того, зазначена позиція підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року, в яких зазначено, що порядок застосування індексів інфляції при розгляді справ повинен обраховуватись за весь час прострочення.

Позивачем заявлено у позовній заяві про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 150,22 грн., нарахованих за період з 10.11.2011 р. по 28.11.2011 р.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру 3% річних, нарахованих позивачем за вказаний період, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично невірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню частково, на суму 58,25 грн. (за розрахунком суду).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 551, 909 ЦК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»(08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова,18, код ЄДРПОУ 24893416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»(73000, м. Херсон, вул. Ушакова, 73, код ЄДРПОУ 37238384) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 58 (пятдесят вісім) грн. 25 коп. 3 % річних та судові витрати у сумі 1279 (одна тисяча двісті сімдесят девять) грн. 75 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 03.03.2012 р.