Рішення № 22357641, 06.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 9/162-11

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансаерохендлінг»

Про стягнення 331 046,38 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 35-30-7 від 03.01.2012 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. б/н від 13.02.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансаерохендлінг»про стягнення 331 046,38 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2011 року порушено провадження у справі № 9/162-11 та призначено розгляд справи на 31.01.2012 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; власне письмове підтвердження того, що у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справ зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; деталізований розрахунок основної суи заборгованості у сумі 299474, 40 грн.; обґрунтувати дату з якої починається нарахування пені; письмові пояснення, в яких зазначити: сума заборгованості 299474, 40 грн є квартальною винагородою чи загальною; обґрунтувати дату з якої у відповідача виникло зобовязання по оплаті 299474, 40 грн.; зобовязати відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; інші докази стосовно заявлених вимог.

30.01.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання від представника відповідача з проханням відкласти розгляд справи.

У судове засідання 31.01.2012 р. представник позивача зявився; надав усні пояснення по суті позовних вимог та витребувані ухвалою суду від 21.12.2011 р. документи; представник відповідача не зявився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 31.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 14.02.2012 р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судове засідання 14.02.2012 р. представники сторін зявилися; надали усні пояснення по суті спору

Для всебічного та обєктивного розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено; представник позивача проти продовження строків розгляду справи не заперечував, у звязку з чим у судовому засіданні 14.02.2012 р. оголошено перерву на 28.02.2012.

У судове засідання 28.02.2012 р представники сторін зявилися; представник позивача заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі; надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом; представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, зазначених у відзиві; заявив клопотання про долучення документів, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 28.02.2012 року оголошено перерву на 06.03.2012 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових документів; представника відповідача зобовязано надати належним чином завірену копію річного звіту до ДПІ та статистики з відміткою про їх прийняття для доручення до матеріалів справи та оригінали даних документів (для огляду).

У судове засідання 06.03.2012 року представники сторін зявилися; представник позивача заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі; представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, з підстав зазначених у відзиві; витребуваних судом документів не надав та не надіслав.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2009 між позивачем - Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(Аеропорт) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансаерохендлінг»(Агент) була укладена Генеральна Угода № 02.1.1-23.30-67 про комерційне виконання послуг з забезпечення спецтранспортом та засобами механізації (Угода).

Відповідно до п. 1.1. Угода встановлює порядок надання Агентом послуг Перевізникам з комплексу заходів з виконання наземних транспортних послуг, необхідних для авіаційної діяльності, а саме із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації в аеропорту (послуги). Перелік послуг передбачено в Додатку № 1 до цієї Угоди.

Відповідно до п 5.1 Угоди за користування інфраструктурою Аеропорту Агент сплачує на користь Аеропорту винагороду, яка базується на проценті від річного валового доходу, зазначеного Агентом в звіті про фінансові результати (форма 2) або іншому документі згідно з чинним законодавством України на момент проведення розрахунку. Розмір річної винагороди розраховується наступним чином:

2009 рік 1 %

2010 рік 2 %

Нарахування податку на додану вартість здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Підрахунок щоквартальної суми винагороди здійснюється Агентом та з усіма необхідними документами (звіт про фінансові результати або інший документ) передається до бухгалтерії Аеропорту не пізніше, ніж за 7 календарних днів перед датою сплати, яка визначається в п. 5.3 угоди. Аеропорт зобовязаний протягом пяти календарних днів після отримання цих документів виписати Агенту відповідний рахунок (п. 5.2 угоди)

Винагорода повинна сплачуватись поквартально до 30 квітня, 30 липня, 30 жовтня та 30 січня кожного року. Перший платіж буде зроблено 30 жовтня 2009 року, останній платіж 30 січня 2011 року (п. 5.3 угоди).

За ствердженням сторін, сторони своїми діями фактично змінили порядок розрахунків, у звязку з чим розрахунок річної винагороди, яка базується на проценті від річного валового доходу, за 2010 р. була здійснена позивачем не щоквартально, а одноразово, на підставі річного звіту відповідача про фінансові результати за 2010 рік (форма 2)

Як вбачається зі змісту Звіту відповідача про фінансові результати за 2010 рік (форма 2), наданого відповідачем, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг за 2010 рік складає 15264200,00 грн.

На підставі цього Звіту позивачем здійснено розрахунок річної винагороди, яка базується на проценті від річного валового доходу, за 2010 р. на суму 305290,00 грн. (15264200,00 грн. * 2 %).

Водночас, за результатами діяльності в першому півріччі 2010 року відповідачем було виставлено позивачу звіт за перше півріччя 2010 року, на підставі якого відповідачу було нараховано суму винагороди у розмірі 55728,00 грн.

Оплата відповідачем суми винагороди у розмірі 55728,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2 від 05.01.2011 р. на суму 66873,60 грн.(55728,00 грн. заборгованість + 11145,60 грн. ПДВ).

Таким чином, розрахунок річної суми винагороди зменшено на суму сплаченої винагороди (305 290,00 грн. 55 728,00 грн.), у звязку з чим сума річної винагороди становить 249562,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 5.1 Угоди та Закону України «Про податок на додану вартість»на суму річної винагороди нараховано суму податку на додану вартість у розмірі 49912,40 грн., у звязку з чим остаточна, заявлена до сплати сума річної винагороди становить 299 474,40 грн.

У квітні 2011 р. позивачем складено та направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № 171/103 від 26 квітня 2011 року за надані послуги за користування інфраструктурою аеропорту у розмірі 2 % від річного валового доходу (2010 рік) відповідно до генеральної угоди № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р. на суму 299474,00 грн. та акт приймання-здачі виконання послуг згідно договору № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р.

За ствердженням позивача, відповідач свої зобовязання по оплаті за надані послуги не виконав; Акт не підписав та не направив позивачу.

Пунктом 5.7 Угоди встановлено, що разом з рахунками відповідач отримує Акти. Підписані акти відповідач зобовязаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5 банківських днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання актів не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують Акти. Якщо протягом 5 банківських днів з дня одержання Акт не буде повернуто Аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Таким чином, враховуючи умови п. 5.7 Угоди, акт приймання-здачі виконання послуг згідно договору № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р. вважається підписаним.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що у звіті про фінансові результати за 2010 рік (форма 2) наданого позивачу, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг у сумі 15264200,00 грн. за звітний період 2010 року зазначений помилково, водночас жодних в обґрунтування останнього суду не надав; контррозрахунку або інших заперечень щодо нарахованих позивачем сум відповідачем також не надано.

Судом, з метою перевірки зазначених відповідачем посилань, у судовому засіданні 28.02.2012 р. представника відповідача було зобовязано надати в наступне судове засідання (13.03.2012 р.) належним чином завірену копію річного звіту до ДПІ та статистики з відміткою про їх прийняття для доручення до матеріалів справи та оригінали даних документів (для огляду).

В судове засідання 13.03.2012 р. представник відповідача зявився належним чином завіреної копії річного звіту до ДПІ та статистики з відміткою про їх прийняття для долучення до матеріалів справи та оригіналів даних документів суду не надано.

В якості обґрунтування причини ненадання зазначених документів, відповідач зазначив перебування бухгалтера товариства у декретній відпустці без долучення доказів, що не може вважатися належною та допустимою причиною ненадання витребуваних судом документів, оскільки ні керівник товариства, ні будь-яка інша уповноважена ним особа не позбавлені права ознайомитися з власною бухгалтерською документацією або звертатися до органів державної податкової служби з метою отримання відповідних довідок на вимогу суду в обґрунтування своєї правової позиції.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, а також відкладення розгляду справи саме з метою подання відповідачем необхідних документів, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позовні вимоги позивача необґрунтовані.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача по оплаті за отримані ним послуги доведена матеріалами справи, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 299474,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 5.8 Угоди, у випадку несвоєчасної оплати рахунків Агент виплачує Аеропорту за кожен день прострочення платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла у той період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 5.8 Угоди позивачем нарахована пеня у розмірі 26452,20 грн. за період з 01.05.2011 р. по 24.11.2011 р., тобто за 6 місяців та 23 дні.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись п. 6.8 Договору, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ на строк у шість місяців у сумі 23527,20 грн. за період з 01.05.2011 р. по 01.11.2011 р.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Позивачем заявлено у позовній заяві про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 5119,78 грн. (за період з 01.05.2011 р. по 24.11.2011 р.).

Після перевірки рахунку господарським судом розміру 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнуту 5119,78 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 551, 909 ЦК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансаерохендлінг»(08307, Київська область, м. Бориспіль, код ЄДРПОУ 35602840) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 299474 (двісті девяносто девять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 40 коп. основної заборгованості, 23527 (двадцять три тисячі пятсот двадцять сім) грн. 20 коп. пені, 5119 (пять тисяч сто девятнадцять) грн. 78 коп. 3 % річних та суму судового збору у розмірі 6562 (шість тисяч пятсот шістдесят дві) грн. 42 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 15.03.2012 р.