Рішення № 22357236, 19.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1452-2012

19.03.12

За позовом

Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс»

про

стягнення 16 051,20 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Калінічук В.В.

від відповідача:

не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(надалі –КП «Спецжитлофонд») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс»(надалі –ТОВ «Алєф-Бейс») про стягнення 16 051,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору оренди №4094 від 01.03.2006 р. передав відповідачу в орендне користування житлове приміщення, проте відповідач свого зобов’язання по сплаті орендних платежів належним чином не виконав, в зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 8 025,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 8 025,60 грн. за неналежне виконання зобов’язання з повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2012 р. порушено провадження у справі №5011-40/1452-2012, розгляд справи призначено на 01.03.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у зв’язку із тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. справу №5011-40/1452-2012 передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5011-40/1452-2012 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 19.03.2012 р.

В судове засідання 19.03.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.03.2012 р. не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 01.03.2012 р., яка надіслана за адресами вказаними в позовній заяві.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2006 р. між КП «Спецжитлофонд»(орендодавець) та ТОВ «Алєф-Бейс»(орендар) укладено договір оренди житлового приміщення №4094 (надалі –«Договір»).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар, на визначений у п. 5.1 термін передає в орендне користування житлове приміщення: квартира №53 у будинку №10 на вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа –40,1 кв.м., загальна площа –57,8 кв.м.

За користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору на підставі рішення Київради від 27.05.2004 р. №262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 305,18 грн. у тому числі ПДВ 50,86 грн.

Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Пунктом 5.1 Договору встановлено термін дії договору з 01.03.2006 р. по 01.09.2006 р.

На виконання умов договору сторонами було підписано акт прийому-передачі житлового приміщення, відповідно до якого КП «Спецжитлофонд»передало, а ТОВ «Алєф-Бейс»прийняло в користування жиле приміщення загальною площею 57,8 кв.м.

Відповідно до п. 5.2 Договору цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

02.09.2006 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору оренди №4094 від 01.03.2006 р. згідно п. 1 якої договір оренди житлового приміщення від 01.03.2006 р. №4094 продовжено на строк з 02.09.2006 р. по 31.12.2006 р.

23.10.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди №4094 від 01.03.2006 р. згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 2.2 договору, виклавши його в наступній редакції: «2.2 на підставі рішення Київради від 27.05.2004 р. №262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд»та рішення Київради від 28.09.2006 р. №18/75, договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 635,80 грн. у тому числі ПДВ 105,97 грн.»

Згідно п. 2 Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р.

01.10.2007 р. сторонами підписано Додаткову угоду №3 до Договору оренди №4094 від 01.03.2006 р. згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди змінити п.п. 1.2, 2.2 договору, виклавши їх в наступній редакції: «1.2. Жиле приміщення, що надається в оренду, квартира №53 будинку №10 на вул. Борщагівській м. Києва. Загальна площа орендованих приміщень складає 60,8 кв.м.

2.2. на підставі рішення Київради від 27.05.2004 р. №262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд»та рішення Київради від 28.09.2006 р. №18/75, договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 668,80 грн. у тому числі ПДВ 111,46 грн.»

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р.

Згідно Додаткової угоди №4 від 28.11.2007 р. строк дії договору продовжено на строк з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р.

14.08.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду №5 відповідно до умов якої термін дії договору продовжено на строк з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться в ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи інших Додаткових угод які б продовжували термін дії Договору після 31.12.2008 р сторонами підписано не було, жодна із сторін із заявою про припинення строку дії Договору до іншої сторони не зверталась, а тому термін дії Договору було продовжено у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, а саме: з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р., з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.

Позивач вказує, що відповідач своє грошове зобов’язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав внаслідок чого у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. за ним виникла заборгованість у розмірі 8 025,60 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання по сплаті орендної плати.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України термін дії договору було пролонговано до 30.06.2011 р.

06.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву №044/24-2854 в тексті якої КП «Спецжитлофонд»повідомило про припинення дії Договору оренди №4094 від 01.03.2006 р. з 01.07.2011 р. та вказало на необхідність у 5-денний термін з дня отримання даної заяви звільнити орендоване приміщення та погасити існуючу заборгованість по сплаті орендних платежів.

Заява №044/24-2854 від 06.07.2011 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №11567410 отримана відповідачем 18.07.2011 р.

Отже, Договір оренди №4094 від 01.03.2006 р. припинив дію 01.07.2011 р. у зв’язку із закінченням строку на який його було пролонговано.

Спір стосується правомірності нарахування орендної плати з 01.01 по 31.12.2011 р., тобто як під час дії Договору (з 01.01 по 30.06.2011 р.), так і після припинення його дії (з 01.07 по 31.12.2011 р.)

За системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата за договором найму сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі найму положення щодо обов’язку наймача сплачувати наймодавцю орендну плату після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна за актом.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов’язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов’язку сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов’язання наймача по сплаті орендної плати на користь наймодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 08.12.2011 р. у справі №37/121 та від 22.10.2009 р. у справі №26/399.

В той же час, п. 2.8 Договору сторони відступили від загального правила та передбачили обов’язок її сплати за весь час фактичного користування майном (до його повернення незалежно від закінчення строку дії договору), а тому правомірним є нарахування орендної плати після припинення дії Договору та користування ним відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. житловим приміщенням та наявність у нього заборгованості у розмірі 8 025,60 грн. по сплаті орендних платежів у вказаний період.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи пункту 2.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 10-го числа поточного місяця.

Проте відповідач свого обов’язку у встановлений Договором строк не виконав, відповіді на заяву №044/24-2854 від 06.07.2011 р. не надав, доказів погашення заборгованості у розмірі 8 025,60 грн. не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті орендних платежів у розмірі 8 025,60 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов’язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Алєф-Бейс»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги КП «Спецжитлофонд»про стягнення з ТОВ «Алєф-Бейс» заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 8 025,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8 025,60 грн. за неналежне виконання зобов’язання зі звільнення орендованого приміщення за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності з п. 3.2.5 Договору орендар зобов’язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, 5.5 цього договору. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Згідно заяви позивача №044/24-2854 від 06.07.2011 р. Договір припинив свою дію 01.07.2011 р., а тому у відповідача виник обов’язок з повернення майна позивачу.

Актом обстеження житлового приміщення від 04.01.2012 р. підтверджується, що ТОВ «Алєф-Бейс»спірне житлове приміщення не звільнило, а тому з урахуванням ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України вимога про стягнення неустойки у розмірі 8 025,60 грн. (4 012,30х2), нарахованої за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., є правомірною.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги КП «Спецжитлофонд» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 8 кв. 48; ідентифікаційний код 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість у розмірі 8 025 (вісім тисяч двадцять п’ять) грн. 60 коп., неустойку у розмірі 8 025 (вісім тисяч двадцять п’ять) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 26.03.2012 р.