Ухвала суду № 22354620, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. КиївК-53418/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 р.

у справі №22-а-37780/08 (6/339 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2007 р. №00041211511/0, від 03.09.2007 р. №0004131511/0, від 29.10.2007 р. №0004121511/1, від 29.10.2007 р. №0004131511/1, від 25.12.2007 р. №0004121511/2, від 25.12.2007 р. №0004131511/2, від 06.03.2008р. №0004121511/3, від 06.03.2008 р. №0004131511/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 р., у позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали результати перевірки позивача з питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання, викладені в акті від 17.08.2007 р. №890/1511/30019775.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати рентної плати за природний газ та газовий конденсат на 29 календарних днів. Керуючись приписами пп.17.1.7 п.1.17 cт.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом було нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 59.233,27 грн. та 43.258,29 грн., про що зазначено у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях від 03.09.2007 р. №00041211511/0, від 03.09.2007 р. №0004131511/0, від 29.10.2007 р. №0004121511/1, від 29.10.2007 р. №0004131511/1, від 25.12.2007 р. №0004121511/2, від 25.12.2007 р. №0004131511/2, від 06.03.2008р. №0004121511/3, від 06.03.2008 р. №0004131511/3.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, просив визнати вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, на його думку, наведений Закон не визначає рентну плату за видобутий природний газ і газовий конденсат як податок або збір (обовязковий платіж), а тому вважає нарахування штрафних санкцій за цим Законом є неправомірним.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог зважаючи на таке.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 цього ж Закону податкове зобовязання визначено, як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статтею 1 Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат визначено як загальнодержавні обовязкові платежі, які сплачуються з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих у межах території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 9 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»рентні платежі віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Системний правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат належить до загальнодержавних податків і зборів та сплачується у порядку, встановленому Законом.

За змістом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на встановлення факту сплати позивачем самостійно узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за природний газ і газовий конденсат із порушенням строків, визначених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що у межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 р. у справі №22-а-37780/08 (6/339 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло