Ухвала суду № 22354660, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. КиївК/9991/3574/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Шкляр А.В.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Шилова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р.

у справі № 2а-0870/105/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р., задоволено у повному обсязі позов Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі відповідач). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкової інспекції від 29.09.2010 р. №0000900802/0, від 20.10.2010 р. №0000900802/1, від 21.12.2010 р. №0000900802/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову мотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на включення сплаченої у звязку з придбанням товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми вказаного податку постачальниками у ланцюгу поставок товару.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу податкової інспекції, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Представниками контролюючого органу було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промконтракт»за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої складено акт від 16.09.2010 №287/08-02/14307794.

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р., а саме безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на загальну суму 2.869.078,00 грн. по операціям з придбання чавуну переробного легованого від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобовязання та які не знаходяться за місцем реєстрації.

На підставі зазначеної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 р. №000900802/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на 2.869.078,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатом чого були прийняті нові податкові повідомлення-рішення: від 20.10.2010р. №0000900802/1 та від 21.12.2010 р. №0000900802/2 аналогічні за змістом.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування відємного значення сум податку на додану вартість у звязку з непідтвердженням зустрічними перевірками включення відповідних сум податку на додану вартість до податкових зобовязань контрагентами позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (надалі Закон України №168/97-ВР), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість стало проведення податковою інспекцією співставлення задекларованих позивачем податкового кредиту та податкових зобовязань його контрагентами, та встановлення невідображення ТОВ «Промконтракт», ТОВ «Квірта груп», ТОВ «Компанія «Металобудстандарт», ПП «Ведесс-Лайт», ПП «Дімкобуд», ТОВ «Торгівельний дім «ФОРТЕ-С», ТОВ «Айрон Д»податкових зобовязань у відповідному розмірі.

Податкова інспекція вказує, що Закон України №168/97-ВР обовязковою підставою для формування складу податкового кредиту визначає фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету, а не сам факт існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

У той же час, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Крім того, проведеною податковим органом перевіркою не встановлено порушень підприємством вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р. у справі №2а-0870/105/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г. Суддя