Ухвала суду № 22353845, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 березня 2012 року                               м. Київ                                        К/9991/12355/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі –Харцизька МДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-6133/10/1570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Грейн»(далі – Товариство)

до Арцизької МДПІ

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено; визнано неправомірними дії Арцизької МДПІ щодо зменшення Товариству податкового кредиту по податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року на 12145845 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 19.02.2010 №78/15-36354585, та зобов’язано відповідача утриматись від вчинення дій щодо відображення в особовій картці Товариства зазначеного зменшення податкового кредиту.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Арцизька МДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що оспорювані дії податкового органу не породжують для позивача будь-яких правових наслідків, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному процесі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Арцизької МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Харцизькою МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень, серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 01.09.2009. Вказану перевірку оформлено актом від 14.12.2009 №786/23-36354585, в якому вказано про неможливість підтвердити заявлену суму від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту Товариства за перевірений період у розмірі 12145845 грн. Наведене стало підставою для висновку податкового органу, відображеного в акті про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ від 19.02.2010 №78/15-36354585, про зменшення на відповідну суму показника рядка 26 декларації Товариства з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у редакції, що діяла на момент звернення позивача з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач –це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб’єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В даному разі позивачем не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Адже позивач фактично оспорює дії та висновки податкового органу, здійсненні під час проведення перевірки Товариства.

Зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є лише збором доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни, а відтак не породжує для платника настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов’язки, а також не є обов’язковим для виконання.

Таким чином, висновки акта перевірки не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, а власне проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства.

Отже, акт перевірки податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак такий акт не підпадає під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З тих самих підстав не можуть бути предметом спору в адміністративному суді і вимоги щодо зобов’язання податкову інспекцію утриматись від вчинення дій у майбутньому.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у цій справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України                    

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі № 2а-6133/10/1570 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя М.І. Костенко