Ухвала суду № 22353834, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК/9991/1658/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівУсенко Є.А.

Федорова М.О.

при секретаріШкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивачаПічули В.Л.

відповідачаКеміня В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 2-а-18050/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів»

до1.Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

2.Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів»(далі по тексту позивач, ТОВ «Завод метизних виробів») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту відповідач 1, Макіївська ОДПІ у Донецькій області), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ в Донецькій області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 №0000011530/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.2009 позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року за №9002365297 з розрахунком суми бюджетного відшкодування за №900236500 та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3600000,00 грн. на рахунок платника податків в банківській установі за №9002365310.

28.12.2009 у відповідності до приписів пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем у п'ятиденний строк надано до органу казначейства копію декларації з додатками, з відміткою податкового органу про її прийняття.

Відповідачем 1 в період з 11.01.2010 по 15.01.2010 було проведено перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 3600000,00 грн., за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2010 №101/15/31313921.

В акті перевірки зазначено, що протягом попередніх дванадцяти місяців підприємство здійснювало господарську діяльність та надавало податкову звітність з порушенням граничних строків її надання. Так, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року позивачем надана до Макіївської ОДПІ у Донецькій області 26.11.2009 за №9002045790, прийнята податковим органом до відома, внаслідок порушення Наказу Державної податкової інспекції України від 30.05.1997 за №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення», підприємству було направлено повідомлення та запропоновано надати нову декларацію з виправленими помилками. Станом на початок перевірки позивача нова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року до податкового органу надана не була. Таким чином, сума від'ємного значення за жовтень 2009 року в сумі 4206471,00 грн. підприємством фактично у податковій звітності не заявлена та не може бути використана у податковій звітності наступного звітного періоду.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 №0000011530/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 3600000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Судами також встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 по справі №2а-1063/10/0570, яка набрала законної сили, дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції щодо неприйняття та невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2009 року визнані неправомірними.

Ухвалою від 20.08.2010 судом було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи підтверджується первинними документами висновки акту перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 №101/15/31313921, з урахуванням судового рішення по справі №2а-1063/10/0570.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 10.09.2010 №256/24 по адміністративній справі №2а-18050/10/0570, висновки акту перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 №101/15/31313921, з урахуванням судового рішення по справі №2а-1063/10/0570 не підтверджуються.

Експертом зазначено, що згідно наданих первинних документів позивача вбачається, що згідно п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»максимальна сума бюджетного відшкодування на яку має право позивач у листопаді 2009 року, яка встановлюється як сума платежів податку на додану вартість, здійснювана у попередніх податкових періодах (жовтні 2009 року) складає 4203416,04 грн.

Фактично, згідно наданих експерту документів - податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року - сума, що заявлена підприємством до відшкодування складає 3600000,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заявлена до бюджетного відшкодування позивачем сума податку на додану вартість в розмірі 3600000,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, є обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Є.А. Усенко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко