Ухвала суду № 22353822, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК-12513/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівУсенко Є.А.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009

у справі №18/313

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фіш Трейд»

доДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіш Трейд»(далі по тексту позивач, ТОВ «Фіш Трейд») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі по тексту відповідач, ДПІ у м.Чернігові) від 27.04.2007 №0002312320/0, від 16.06.2007 №0002312320/1, від 06.08.2007 №0002312320/2.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2007 № 394/23-33903942.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006 № 0002312320/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 99451,00 грн.: в тому числі 77625,00 грн. основного платежу та 21826,00 грн. штрафних санкцій.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження до податкових органів вищих рівнів були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 16.06.2007 № 0002312320/1 та від 06.08.2007 № 0002312320/2.

Судами встановлено, що між позивачем та фірмою Моrеу Тrade Ltd. (Великобританія) були укладені контракти від 07.11.2005 № 1 105-UА та від 05.05.2006 № 0505-UK (надалі Контракти), згідно умов яких фірма Моrеу Тrade Ltd. (Продавець) зобов'язалася поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товари в асортименті, по цінам та в кількості, вказаним в інвойсах на колену поставку.

Відповідно до п. 2.1 Контрактів, товар поставляється на умовах поставки СFR. СІF, СІР або СРТ Чернігів (Інкотермс 2000).

Ціна та кількість товару вказуються в інвойсах на кожну поставку. Інвойс являється специфікацією та невід'ємною частиною контракту (п. 1.2 контракту від 05.05.2006 № 0505-UK).

Пунктом 2.7 Контрактів визначено, що сторони домовились про те, що відправниками товару на адресу Покупця можуть бути треті особи за дорученням Продавця.

На виконання умов Контрактів фірмою Моrеу Тrade Ltd. здійснювалися поставки позивачу рибної продукції, про що свідчать імпортні вантажні митні декларації, інвойси та коносаменти (Bill of Lading).

У відповідності до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України), за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Відповідно до ст. 135 КТМ України - правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Згідно з ст. 137 КТМ України - після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі. Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу.Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Як вбачається з коносаментів, які є в матеріалах справи, остаточним місцем доставки та розгрузки товари є морський порт у м. Одеса.

Судами зазначено, що фірма Моrеу Тrade Ltd. листом від 12.04.2007 підтвердила, що при поставці продукції морським транспортом вона помилково вказувала в інвойсах умови поставки СРК-Чернігів та СРТ-Чернігів та просить позивача вважати умовами поставки СРК-Одеса та СРТ-Одеса. згідно змісту коносаментів, в яких чітко вказувалося місце поставки продукції.

Оскільки позивач отримував товар в м. Одеса у нього виникала необхідність транспортування товару до м. Чернігова.

03.01.2006 позивач уклав з ТОВ «Експрес»договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 2006/48/7 згідно умов якого Замовник (позивач) доручає, а Агент (ТОВ «Експрес») приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику комплексу транспортно-експедиційних та організаційних послуг, пов'язаних з супроводжуванням та перевезенням вантажів Замовника за плату та рахунок Замовника.

06.02.2006 позивач уклав з компанією Кraftmar Соmpany Ltd. (Кіпр) договір №0602/2006 про транспортно-експедиційне обслуговування, згідно умов якого Замовник (позивач) доручає, а Експедитор ( Кraftmar Соmpany Ltd.) приймає на себе зобов'язання щодо надання Замовнику послуг з забезпечення автоперевезення вантажів Замовника власним або найманим автотранспортом, а також надання комплексу експедиційних та організаційних послуг пов'язаних з супроводжуванням та транспортуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов'язується оплачувати Експедитору узгоджену винагороду.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами встановлено, що надання транспортно-експедиційних послуг на підставі договорів, укладених позивачем з компанією Кraftmar Соmpany Ltd. (Кіпр), та ТОВ «Експрес», по перевезенню належного позивачеві вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт.

Згідно з абз. 2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним рішень, тому позов задоволено правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Є.А. Усенко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко