Ухвала суду № 22353818, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК-36434/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівУсенко Є.А.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009

у справі № 2-а-24866/07

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш»

доДержавної податкової інспекції у м. Житомирі

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Верстатуніверсалмаш»(далі по тексту позивач, ВАТ «Верстатуніверсалмаш») звернулась до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Житомирі) від 18.07.2007 №0004221702/0 та від 14.08.2007 № 0004221702/1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2007 №3934/00222172/13-1/0110.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 4.2.9. ст.4 Закону України «Про порядок доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що стало підставою для донарахування позивачу 1597,70 грн. та 462,16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 18.07.2007 №0004221702/0 про визначення розміру податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6179, 58 грн., із них 2059,86 грн. - основний платіж та 4119,72 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцій зазначив, що вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.07.2007 №0004221702/0 та від 14.08.2007 № 0004221702/1 не підлягають задоволенню, оскільки виявлені відповідачем порушення мали місце з боку позивача, а саме: неправомірне віднесення до складу валових витрат суми витрат, повязаних з виконання працівниками позивача службових обовязків

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на вїзд (віз), обовязкового страхування, інших документально оформлених витрат, повязаних з правилами вїзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у звязку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не повязані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

На підтвердження придбання окремим працівникам ВАТ «Верстатуніверсалмаш»проїзних квитків для проїзду в міському транспорті, позивачем надано наказ від 28.12.2006 №70, згідно якого позивач придбав протягом 2007 року проїзні квитки на всі види міського транспорту в кількості 15 штук; накладні: від 29.11.2004 №141, від 27.10.2007 №98; квитанції прибуткового касового ордеру №32 та №40, касовий звіт від 20.11.2004; платіжну відомість за листопад 2004 року.

Статтею 121 Кодексу законів про працю передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсації у звязку з службовими відрядженнями. При направленні у відрядження їм виплачують: добові за час перебування у відрядженні; вартість проїзду до місця призначення і назад; витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що безоплатне надання позивачем своїм працівникам проїзних квитків або відшкодування вартості проїзду в міському пасажирському транспорті під час виконання працівниками службових обовязків, які вимагають переміщення від одного обєкта до іншого, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Є.А. Усенко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко