Ухвала суду № 22353793, 14.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2012 р. м. КиївК-7400/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 12.03.2012

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. №49700 від 08.09.2011

ОСОБА_3, дов. №12913/10 від 06.03.2012

від відповідача 2: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 року у справі № 2-а-7955/08 (№ 22-а-34457/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 13.06.20008 №0000612330/0 та від 13.06.2008 №0000602330/0; визнано протиправною дію Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року на 16712713,00грн.; визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновку про відшкодування з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»903318,00грн. бюджетного відшкодування за березень 2008 року; визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»на отримання суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, у розмірі 20902499,00грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 17616031,00грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009, у звязку з відкликанням позивачем позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2008 №0000602330/0 в частині суми 1892079,00грн.; визнання протиправними дій ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання ГУДКУ У Вінницькій області висновку про відшкодування з Державного бюджету України 903318,00грн. бюджетного відшкодування за березень 2008 року; визнання права позивача на отримання суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року в розмірі 6081865,00грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 2795397,00грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. державного мита, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року визнано нечинною та закрито провадження у справі в зазначеній частині закрито.

В іншій частині позовних вимог постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 10.02.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.02.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3 ч.1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159, затвердженого Міністерством юстиції України 19.03.2008 року за №224/14915 про затвердження змін до форми податкової декларації та порядку її заповнення, ст. 193, ч. 1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.03.2008 позивач подав до ДПІ у м.Вінниці декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року, в якій відображено суму податку, належного до відшкодування у розмірі 4525634,00грн., а 21.04.2008 позивач подав декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, в якій відображено суму податку, належного до відшкодування у розмірі 20902499,00грн. вказані декларації було складено позивачем у відповідності з діючими на той момент формами податкової декларації з податку на додану вартість.

ДПІ у м.Вінниці проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача в період з 01.02.2008 по 01.04.2008, за результатами якої складено акт №1195/2330/34004579 від 05.06.2008 року.

За змістом вказаного акту, податковими органом було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2008 року на 14820634,00 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року на 16712713,00грн.; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року) на 1841404,00грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.06.2008 №0000602330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року на 16712713,00грн.; №0000612330/0, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року на 14820634,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для бюджетного відшкодування посилаючись на відсутність сплати податку грошовими коштами.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Під час здійснення імпортних операцій отримувач товарів (послуг) не сплачує податок на додану вартість постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до вимог п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.7 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»податок на додану вартість при імпорті товарів сплачується до бюджету через митні органи, які не є постачальниками товарів (послуг).

Так, згідно п.11.5 ст.11 вказаного Закону платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобовязання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Погашення податкового векселя за рахунок підтвердженої суми бюджетного відшкодування є погашенням податкового зобовязання, а отже і фактичною сплатою податку на додану вартість відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Такого принципу щодо бюджетного відшкодування відємного значення, яка дорівнює сумі податку, сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) виключно грошовими коштами Закон України «Про податок на додану вартість»не містить.

Отже, за встановлених обставин виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом щодо сплати сум податку на додану вартість, останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване, або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 року скасувати, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв