Ухвала суду № 22353790, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року                               м. Київ                                        К-66/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 13.09.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008

у справі № 11/341-А (22-а-7818/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства “Експериментальний механічний завод” (далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 13.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення віл 29.06.2006 №0000302330/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 204727,50 грн. (у тому числі 136485 грн. за основним платежем та 68242,50 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з правомірності здійсненого позивачем коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту за наслідками зарахування одержаної від його контрагента (товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіл-Моторс», далі –ТОВ «Мобіл-Моторс») авансової оплати за заготовку поршня в рахунок повернення коштів за технічну документацію, попередньо сплачених позивачем, та помилково перерахованого останнім платежу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність підстав, з якими пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»пов’язує можливість коригування платником податкових зобов’язань та податкового кредиту, та про заниження позивачем податкових зобов’язань у грудні 2004 року на 9268 грн.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову комплексу документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, оформлену актом від 16.06.2006 № 78-23/305-00110734. За наслідками цієї перевірки позивачеві було визначено, зокрема, податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 204727,50 грн. (у тому числі 136485 грн. за основним платежем та 68242,50 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. В основу здійсненого донарахування податковим органом було покладено висновок про незаконне коригування позивачем податкових зобов’язань у серпні-вересні 2004 року з підстав зміни назви платежу без наявності документів на підтвердження факту повернення товару чи зміни ціни за розрахунками з контрагентом –ТОВ «Мобіл-Моторс», а також про заниження позивачем податкового зобов’язання з названого податку у грудні 2004 року на 9268 грн.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів (у тому числі і висновку судово-економічної експертизи у справі від 28.03.2007 №12162) судами було встановлено, що за наслідками одержання позивачем від ТОВ «Мобіл-Моторс»у листопаді, грудні 2003 року попередньої оплати за заготовку поршня у сумі 240900грн. та у сумі 355000 грн. Товариством було сформовано податкові зобов’язання; однак в подальшому вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок повернення йому названим контрагентом авансової оплати за виконання робіт з розробки технічної документації за замовленням позивача та в рахунок повернення помилково перерахованих Товариством коштів на користь названого контрагента. У зв’язку з цим позивачем було проведено коригування податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ на відповідні суми. При цьому позивачем невірно було зазначено причину проведених коригувань та неправильно заповнено податкову декларацію, що однак не вплинуло на результат розрахунків з бюджетом. В ході перевірки обсягів операцій з продажу та з придбання товарів (робіт, послуг) у грудні 2004 року на підставі первинних документів Товариства факт заниження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 9268 грн. виявлено не було.

У податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу змін майнового стану її учасників.

В даному разі, як вбачається із встановлених судами обставин справи, підставою для здійснення позивачем оспорюваного коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту у перевірений період став факт повернення позивачеві його контрагентом попередньої оплати за замовлені Товариством роботи та повернення позивачем (як постачальником) авансового платежу за поставку товарно-матеріальних цінностей шляхом зустрічного зарахування перерахованих один одному коштів.

Такі дії платника цілком відповідають вимогам пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

А відтак окремі недоліки у юридичному оформленні вказаних операцій за умови відсутності впливу таких недоліків на порядок розрахунків позивача з бюджетом не можуть бути підставою для донарахування Товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Інші доводи касаційної скарги стосуються фактично оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

З урахуванням викладеного процесуальні підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 13.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 у справі №11/341-А (22-а-7818/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко