Ухвала суду № 22353763, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р.                               м. Київ                                        К-7195/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 року по справі №9/64-2А за позовом Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

          На розгляд суду передано вимоги Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000842301/0 від 20.06.2007, яким позивачу було визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28288,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Господарського суду Волинської області від 31.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000842301/0 від 20.06.2007 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 27684,50грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що згідно із положеннями додаткових угод №2 від 30.08.2005 року та №3 від 31.08.2005, укладених між ДП «Укррезерв»та ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»до договору комісії віл 19.08.2005 №1474 контрагентами було погоджено перехід із правовідносин на умовах комісійної торгівлі до правовідносин на умовах купівлі-продажу, що не суперечить вимогам ст.ст. 626, 627, 651, 653 ЦК України та було відображено у бухгалтерському обліку позивача, проте не взято до уваги відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Луцька ОДПІ 08.05.2008 року звернувся з касаційною скаргою, який своєю ухвалою від 25.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №117/2301/00953065 від 08.06.2005, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»з питань правовідносин з ДП «Укррезерв»за період з 01.01.2005 по 21.12.2006, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842301/0 від 20.06.2007, яким позивачу було визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28288,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

          Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2005 року на 1208,00грн., за вересень 2005 року на 55368,00грн., та завищено податок на додану вартість за жовтень 2005 року на 1333,00грн., за листопад 2005 року на 833,00грн., за грудень 2005 року на 3333,00грн., січень 2006 року на 51078,00грн.

          При цьому, контролюючий орган виходив з того, що взаємовідносини контрагентів ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»та ДП «Укррезерв» обумовлені договором комісії від 19.08.2005 №1474 та додатковою угодою до нього від 23.08.2005.

          За результатом розгляду справи встановлено, що між ДП «Укррезерв» та ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»19.08.2005 було укладено договір комісії №1474, додаткову угоду до вказаного договору від 23.08.2005 та додаткову угоду №2 від 30.08.2005 до цього ж договору, відповідно до умов яких комітент ДП «Укррезерв» доручив комісіонерові ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»за винагороду забезпечити реалізацію переданого цукрі-піску. Отриманий цукор позивачем було реалізовано у серпні-вересні 2005 року.

          Пунктом 2.8. договору комісії №1474 від 19.08.2005 було передбачено після закінчення терміну дії договору подання комісіонером комітентові звіту про виконання цього договору, а пункт 4.1 вказаного договору передбачав складання акту виконаних робіт, пункт 4.2. –виплату комісіонеру винагороди у розмірі 3% від вартості реалізованого останнім цукру шляхом залишення ним у себе передбаченої договором суми коштів.

          Відповідно до п. 4.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії чи інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі—комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі —комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

          Пунктом 16 наказу ДПА України №165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»передбачено, що у разі передачі товарів у межах договорів комісії чи інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на такі товари іншій особі й уповноважують таку особу (далі —комісіонер) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі—комітент), податкова накладна в момент передачі таких товарів не складається.

          Разом із тим, відповідно до наявної у матеріалах справи копії додаткової угоди № 3 до договору комісії №1474 від 19.08.2005 (арк.спр. 17) ДП «Укррезерв»та ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»домовилися про те, що договір комісії №1474 про реалізацію цукру від 19.08.2005 слід вважати договором реалізації цукру, а назви сторін у договорі змінити з «комітент»та «комісіонер»на «продавець»та «покупець». При цьому пунктом 2.9. було передбачено перехід права власності на цукор, проданий покупцю, з часу його отримання, а пунктом 4.2. договору передбачено надання продавцем покупцю торгівельної знижки у розмірі 3 % від вартості реалізованого цукру шляхом її вирахування із сум, що підлягають перерахуванню продавцю.

          Судами встановлено складання ДП «Укррезерв»податкових накладних, що є характериним для договору купівлі-продажу товарів та не встановлено наявності актів виконаних робіт та звіту комісіонера про виконання договору, передбачених п.4 та п.2.8 договору №1474 від 19.08.2005.

          Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій надали правильну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Господарського суду Волинської області від 31.10.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Л.І. Бившева

____А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна