Ухвала суду № 22352372, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-7091/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-7091/11/2070

за позовом ТОВ "Енергоінвестпроект"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011року адміністративний позов ТОВ "Енергоінвестпроект" доДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.05.2011 року №0002162305 про донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 324875,00 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає постанову винесеною з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р., прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

ТОВ " Енергоінвестпроект " заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважає прийняте судове рішення законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, отже висновок про заниження позивачем суми податкового кредиту по ПДВ за листопад 2010 року необґрунтований.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.04.2011р. фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Енергоінвестпроект" з питань взаємовідносин з ТОВ "ІЦ "Вірне рішення" за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 1373/2305/34633789.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203 , ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне наслання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Енергоінвестпроект» з ТОП «Іпотечний центр «Вірне рішення», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижена сума податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 259900,00 грн. у тому числі: листопад 2010 занижена сума податку на додану вартість на 259900,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011року №0002162305 про донарахування ТОВ «Енергоінвестпроект» податку на додану вартість на загальну суму 324875,00 грн. (основний платіж 259900,00 грн. та штраф 64975,00 грн.)

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що при співставленні податкового кредиту ТОВ " Енергоінвестпроект " в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” у якого відсутні в необхідному обсязі трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні ресурси, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Крім того, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у звязку з відсутністю актів приймання - передачі товару , видаткових накладних, довіреностей , документів , що засвідчують транспортування , зберігання товарів. Враховуючи вищевикладене, податковий орган вважає , що правочини, укладені між позивачем та ТОП «Іпотечний центр «Вірне рішення» не спричиняють реального настання правових наслідків,тому в розумінні в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними, в зв'язку з чим при проведені операцій з ТОП «Іпотечний центр «Вірне рішення» позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 , 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивач зависив податковий кредит за листопад 2010року у сумі ПДВ 259900,0 грн.

З матеріалів справи вбачається , що 27 липня 2010 року між ТОВ «Енергоінвестпроект» з ТОП «Іпотечний центр «Вірне рішення» укладено договір на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10.

Предметом вказаного договору є зобовязання по здійсненню на користь позивача переговорного процесу зі споживачами, пошуку та переговорів з підприємствами по проведенню аудиту енергетичної діяльності, пошуку покупців електричної енергії за нерегульованим тарифом у ТОВ “Енергоінвестпроект”, надання консультацій з енерго аудиту, та техніко - економічних розрахунків з їх обґрунтуванням.

Додатковою угодою № 1 до договору №07-СД-10 від 27.07.2010 року від 30.07.2010 року передбачено, що ТОВ “Іпотечний центр “Вірне рішення” прийняв на себе зобов'язання по супроводженню вже укладених договорів з споживачами на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, це замовлення і попередня оплата у Державного підприємства “Енергоринок” необхідного обсягу електроенергії, яка має різну вартість у визначені часи доби, і подальший її продаж споживачам. Такий вид діяльності вимагає необхідність мати точні дані щодо погодинного споживання електричної енергії по всім точкам обліку для прогнозування її споживання. Ці дані позивач має можливість отримати за допомогою автоматизованих систем АСКОЕ або ЛУЗОД, встановлених у споживачів. Діяльність вказаних систем регламентована п.1.2. Правил користування електроенергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28. Для здійснення вказаної діяльності потрібно обладнання та кваліфікація працівників, відсутність яких стала підставою для укладення договору про виконання послуг з ТОВ “Іпотечний центр “Вірне рішення”.

Надані до суду позивачем документи містять звіт про виконану ТОВ “Іпотечний центр “Вірне рішення”роботу за вищевказаним договором у жовтні-листопаді з 2010 року.

З наведеного звіту вбачається, що виконавцем за договором у жовтні-листопаді 2010 року надано ТОВ “Енергоінвестпроект” дані погодинного обсягу споживання електроенергії споживачами, що знаходяться на постачанні у ТОВ “Енергоінвестпроект: ПАТ “Полтавський завод медичного скла”, ВАТ “Фірма “Полтавпиво”, ПАТ “Демітекс”, ЗАТ “Полтавська птахофабрика”, ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”, ЗАТ “Кременчуцька кондитерська фабрика “Рошен”, ЗАТ “Полтавський олійноекстакційний завод - Кернел Груп”, ДП “УППДАЗТУ”“Крюківське кар'єроуправління”, ПАТ “Армапром”, ПАТ “Полтавакондитер”, ВАТ “Холдингова компанія “АвтоКрАЗ”, ПАТ “Глобинський маслозавод”, ПАТ “Глобинський м'ясокомбінат”, ЗАТ “Пирятинський сир завод”, ВАТ “Рижевський гранітний кар'єр”, КП “Полтавський м'ясокомбінат”, ЗАТ “Птахофабріка Росія”, ТОВ “Технотрон-плюс”, ДП “Мега Пак”, ТОВ “Клайм”, ВАТ “Охтирський пивоварний завод”. Дані були надані виконавцем із розбивкою по кожній точці обліку.

У вказаний період виконавцем також здійснено розгляд можливості постачання ТОВ “Енергоінвестпроект” електричної енергії на експорт, та порядок участі у аукціонах щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії.

Факт надання та отримання у листопаді 2010 року послуг за вищезазначеним договором підтверджується актом від 30.11.2010 року № 2 здачі-приймання виконаних робіт по договору № 07-СД-10 від 27.07.2010 року на суму 1 559 400,00 грн. у т.ч. ПДВ 259 900,00 грн. та протоколом узгодження договірної ціни № 2 за виконані роботи та послуги по договору № 07-СД-10 від 27.07.2010 року між ТОВ “Енергоінвестпроект”та ТОВ "ІЦ "Вірне рішення" від 30.11.2010 року на суму 1 559 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 259 900,00 грн.

Платіжними дорученнями № 1244 від 01.03.2011р. на суму 600 000,0 грн., № 1266 від 10.03.2011р. на суму 200000,0 грн., № 1292 від 24.03.2011р. на суму 300000,0 грн., № 1307 від 29.03.2011р. на суму 500000,0грн., № 1308 від 29.03.2011р. на суму 100000,0 грн. підтверджує факт сплати позивачем отриманих від контрагента послуг.

Отже, на дату проведення перевірки позивача відповідачем заборгованість позивача перед ТОВ “Іпотечний центр “Вірне рішення”за актом від 30.11.2010 року № 2 здачі-приймання виконаних робіт по договору № 07-СД-10 від 27.07.2010 року відсутня. Зобов'язання сторін за вищезазначеним актом виконані у повному обсязі.

Виконавцем ТОВ “Іпотечний центр “Вірне рішення” позивачу видано відповідні податкові накладні № 10810 від 08.10.10р та № 53011 від 30.11.10р. щодо сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у звязку з поставкою послуг на підставі договору на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10 від 27.07.2010 року.

Колегія суддів зазначає , що реальність (фактичність) виконання вищевказаних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи наступними документами : копія договору №07-СД-10 від 27.07.2010 р. , додаткова угода №1 від 30.07.2010 року до договору №07-СД-10 від 27.07.10 р., протокол узгодження договірної ціни №2 за виконані роботи та послуги по договору №07- СД-10 від 27.07.10 р. "На інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства" від 30.11.2010 р. , акт №2 здачі - приймання виконаних робіт від 30.11.2010 р. до Договору №07-СД-10 від 27.07.10 р. "На інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства" , податкова накладна №53011 від 30.11.2012 р. , платіжні доручення №1244 від 01.03.2011 року , №1266 від 10.03.2011 року , №1292 від 24.03.2011 року , №1308 від 29.03.2011 року та №1307 від 29.03.2011 року , податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року , розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року , розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2010 року , реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року , звіти ТОВ "Іпотечний центр "Вірне рішення" за жовтень-листопад 2010 року тощо.

По взаємовідносинам з даним підприємцем, ТОВ " Енергоінвестпроект " згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 259900,0 грн.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкова накладна оформлена належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції ТОВ " Енергоінвестпроект " з ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання робіт (послуг) та розрахунки з постачальником таких робіт (послуг), таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Зауваження щодо використання отриманих послуг в господарській діяльності, реальності операції, повноти або змісту наведених первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції, не прийнявши до уваги твердження відповідача щодо нікчемності правочинів, вчинених з ТОВ " Енергоінвестпроект " з ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” , дійшов висновку про правомірність та у відповідність до вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів сум ПДВ по спірному договору.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог колегія суддів зазначає, що в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такий, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між ТОВ " Енергоінвестпроект " з ТОВ “ІЦ “Вірне рішення” не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано послуги та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаним договором позивач фактично сплатив своєму контрагенту грошові суми, що і було одним з передбачених договорів наслідків (оплата). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних послуг, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

У звязку з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, що податкові та видаткові накладні, підписані уповноваженими особами та є первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є законним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-7091/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.