Ухвала суду № 22352161, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7616/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-1670/7616/11

за позовом ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про визнання нечинним скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011року адміністративний позов ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29.06.2011 р. №0000792302/106. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України , отже висновки про завищення позивачем відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за лютий 2011року необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Єристівський ГЗК" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 14.07.2008 р. (ідентифікаційний код 35713283), згідно свідоцтва №100130216 позивач зареєстрований платником ПДВ з 24.07.2008 р. , перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області. До видів діяльності ТОВ "Єристівський ГЗК" за КВЕД входить добування залізних руд, будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність у сфері інжинірингу, оренда будівельних машин та устаткування.

В період з 03.06.2011 р. по 06.06.2011 р. фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Єристівський ГЗК" з питань правильності включення сум до податкового кредиту за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2011 р. №3684/23-309/35713283.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підприємством пп.198.3, пп.198.4, пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 123 678,00 грн. з отримання субпідрядних послуг від ТОВ "Термастіл-Україна" на суму ПДВ - 105 260,79 грн. та ПП "Автобуд" на суму ПДВ - 18 417,20 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. №0000792302/106, яким ТОВ "Єристівський ГЗК" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 123 678,00 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що позивач формує податковий кредит з контрагентами ТОВ "Термастіл-Україна" та ПП "Автобуд", послуги яких відображені в первинних облікових документах - актах виконаних робіт, але з даних документів немає можливості визначити яка саме була проведена робота, її результати, як підприємство може використати результати робіт у своїй господарській діяльності, неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин для здійснення такого виду діяльності як навантаження та вивезення порожньої породи на тимчасовий склад. Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг. Крім того, немає можливості визначити необхідність виробничої потреби ТОВ "Єристівський ГЗК" в отриманні таких робіт та віднесення їх до складу податкового кредиту. Тому , податковий орган вважає, що податкові накладні, отримані від контрагентів постачальників - ТОВ "Термастіл-Україна" та ПП "Автобуд" не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на неналежне оформлення первинної документації, відсутність документів щодо реальності проведених операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ "Термастіл-Україна" та ПП "Автобуд", які є платниками ПДВ згідно свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ №100197893 та ПДВ №100332955 відповідно.

12.05.2010 р. між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ПП "Автобуд" укладено договір підряду №117/05-10/03.

За умовами якого підрядник (ПП "Автобуд") у відповідності до завдання замовника (ТОВ "Єристівський ГЗК") зобов'язується на свій страх і ризик виконати обсяги робіт на об'єкті "Винос автодороги Дмитрівка-Єристівка з будівництвом гідротехнічних споруд".

В підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано графік будівництва об'єкта, договірні ціни на винос автодороги, схема розподілу ділянок робіт підрядних організацій на виносі автодороги, акти приймання виконаних будівельних робіт.

04.01.2011 р. між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ПП "Автобуд" укладено договір підряду №11/50110, за умовами якого підрядник (ТОВ "Автобуд") зобов'язується виконати обсяги робіт на об'єкті Єристівський кар'єр: - розробка та навантаження пустої породи на автосамоскиди; - вивезення пустої породи на проммайданчик на відвал ТОВ "Єристівський ГЗК" (дальність транспортування до 4 км); - планування поверхні після відпрацювання забою.

Згідно умов договору роботи виконуються підрядником власними силами, інструментами та механізмами. Прийом пустої породи на відвалі здійснюється бульдозерною технікою Підрядника.

В підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано акти, якими документувались факти отримання послуг від вищевказаного контрагента, які містять назву послуг, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Оплата за надані послуги ПП "Автобуд" проводилась із розрахункового рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, що не спростовується відповідачем.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

З матеріалів справи вбачається , що необхідність виносу автодороги зумовлена тим, що територією Єристівського кар'єру пролягає дорога загального користування. Згідно проекту ТОВ "Южгіпроруда" 169-01-5430-ПЗ автомобільна дорога О1711147 Дмитрівка-Кобелячок-Кишеньки призначена для руху громадського транспорту, відноситься до доріг загального користування місцевого значення ІV категорії. Ділянка автодороги між селами Дмитрівка і Єристівка розташована в межах земельних відводів Єристівського і Полтавського ГЗК. Винесення ділянки автодороги зумовлено веденням гірничих робіт при розробці Єристівського родовища. На підтвердження обставин щодо залучених трудових ресурсів представник позивача надав списки працівників ПП "Автобуд" направлених для проходження вступного інструктажу в ТОВ "Єристівський ГЗК" згідно договорів №11/50110 від 04.01.2011 р. та №117/05-10/03 від 12.05.2010 р.

Право ПП "Автобуд" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури підтверджується ліцензіями №406904, №576105, які залучені до матеріалів справи.

Послуги з вивезення пустої породи зумовлені видом виробничої діяльності з добування залізних руд, яку здійснює позивач. Позивачем залучено до справи схематичний план земель, що знаходяться в суборенді ТОВ "Єристівський ГЗК" та договір суборенди землі №763/4614 від 15.03.2010 р., укладений з ВАТ "Полтавський ГЗК", з яких вбачається, що перевезення пустої породи на відвал здійснювались в межах орендованої земельної ділянки.

В подальшому придбання послуг від ПП "Автобуд", використане позивачем у господарській діяльності , що підтверджено програмою розвитку підприємства, якою передбачається проведення розкривних робіт з подальшим видобутком залізної руди, будівництво збагачувальної фабрики та допоміжних об'єктів інфраструктури, а в перспективі і фабрики виробництва окатишів,тому на даному етапі комбінат є підприємством, яке розвивається, чим зумовлено створення нових виробничих потужностей.

З матеріалів справи вбачається , що 12.11.2010 р. між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Термастіл-України" укладено договір на виконання проектних робіт №406/11-10/03.

За умовами вказаного договору замовник (ТОВ "Єристівський ГЗК") доручає, а виконавець (ТОВ "Термастіл-Україна") зобов'язується виконати проектні роботи по виготовленню проектної документації тимчасової будівлі для технічного обслуговування гірничої техніки на монтажному майданчику Єристівського кар'єру. Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, яка є предметом договору зазначені в Технічному завданні. Зміст і строки виконання основних етапів робіт визначаються Календарним планом. Технічна документація розробляється на основі: технічного завдання замовника; вихідної та дозвільної документації.

В підтвердження фактичності укладеної угоди позивачем надано протокол погодження договірної ціни на проектні роботи, технічне завдання на розробку проектної документації, календарний план виконання робіт за договором, кошториси на проектні (вишукувальні) роботи, акт здачі-приймання проектної продукції по договору №406/11-10/03 від 12.11.2010 р., рахунок-фактуру №ТУПо-0000013 від 21.02.2011 р., платіжне доручення та податкову накладну №7 від 22.02.2011 р. на суму 20 862,84 грн., у тому числі ПДВ 3 477,14 грн.

26.11.2010 р. між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Термастіл-Україна" укладено договір №422/11-10/03.

Відповідно до умов даного договору замовник (ТОВ "Єристівський ГЗК") доручає, а підрядник (ТОВ "Термастіл-Україна") зобов'язується виконати будівельні та монтажні роботи по зведенню тимчасової споруди для технічного обслуговування гірничої техніки на монтажному майданчику Єристівського карєру згідно розробленої підрядником проектної документації за договором №406/11-10/03 від 12.11.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи в підтвердження факту виконання робіт за даним договором позивачем надано наступні документи : орієнтовну вартість основних будівельних матеріалів та виробів, а також орієнтовну вартість робіт по зведенню тимчасової споруди, календарний план будівництва, технічне завдання, схеми тимчасової споруди, акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні. Готовність зведеного обєкту зафіксована відповідним актом від 27.09.2011 р.

В підтвердження права субпідрядника здійснювати господарську діяльність у сфері будівництва позивач надав суду ліцензію на будівельну діяльність, видану ТОВ "Термастіл-Україна" та довідку Головного управління статистики у Полтавській області з ЄДРПОУ згідно з якою до видів діяльності за КВЕД ТОВ "Термастіл-Україна" відноситься, крім іншого, будівництво будівель, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, виробництво будівельних металевих конструкцій.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

В підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано первинні документи за укладеними договорами з ПП "Автобуд" та ТОВ "Термастіл-Україна", правильність оформлення яких перевіркою під сумнів не ставиться, як і сам факт надання послуг з вивезення пустої породи, розробки проекту та зведення тимчасової споруди. Податковим органом заперечується доцільність виробничої потреби ТОВ "Єристівський ГЗК" в отриманні таких робіт та віднесення їх до складу податкового кредиту.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські позивача ПП "Автобуд" та ТОВ "Термастіл-Україна" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання послуг та розрахунки з постачальниками таких послуг, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Щодо посилання податкового органу на не доцільність виробничої потреби ТОВ "Єристівський ГЗК" в отриманні таких робіт та віднесення їх до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що під час проведення перевірки фактичне виконання сторонами умов договору не перевірялось, в акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача чи його контрагентів.

Відповідно до ст.44 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. №436-IV підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності , вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом , встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику ; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно зі ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Тобто, позивач як самостійний субєкт господарювання, в праві на свій розсуд обирати постачальників послуг (товарів), оцінювати необхідність та доцільність їх отримання, належність наданих послуг (товарів) тощо.

Надання ПП "Автобуд" та ТОВ "Термастіл-Україна" послуг по розробці та навантаженню пустої породи, планування поверхні після відпрацювання забою та винесення автодороги, як і зведення тимчасової споруди не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Аналіз діяльності позивача у сфері добування залізних руд (що є основним видом діяльності), наявність спеціального дозволу №2768 від 27.08.2002 на користування надрами (Єристівського родовища), наявність ліцензії від 04.02.2010 № 501987 на видобування корисних копалин (видобування металічних корисних копалин, видобування залізної руди, гірничі роботи, проходження відкритих гірничих виробок (кар'єри тощо), складання проектів та кошторисів буріння свердловин та промислової розробки родовищ) вказує на повязаність отриманих позивачем послуг з його господарською діяльністю та спрямованість їх на удосконалення форми і методів господарювання, покращення ефективності роботи та використанні позивачем у власній господарській діяльності відповідно до цілей, за для досягнення яких їх замовлено.

Крім того , ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідач не доводив нікчемності укладених правочинів, натомість надав оцінку доцільності їх укладення та отримання, що є беззаперечним правом субєкта господарювання, втручання у господарську діяльність якого заборонено законом.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п. п.198.3, п.п.198.4 п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29.06.2011 р. №0000792302/106 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-1670/7616/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.