Постанова № 22352070, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 2а-1870/5367/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. по справі

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, дочірнє підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002092306/56961 від 18.07.2011 року; 2) стягнути на користь дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 316 091 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в м. Суми неправомірно оскаржуване податкове повідомлення рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 316 091 грн. Позивач зазначив, що сума податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ „Альфа-Метал-Компані”, ТОВ „НВО Перспектива”, ТОВ „Сумиворметал”, ТОВ „СОТ Плюс” та ТОВ „Метал-Прогрес” була сплачена позивачем постачальникам товарів і підтверджується податковими накладними. На думку позивача, чинне законодавство не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обовязок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, в разі коли такий податок не буде сплачений продавцем.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що наявність у позивача документально обґрунтованого підтвердження розміру податкового кредиту не є достатньою підставою для відшкодування сум податку на додану вартість. Факт сплати контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету за здійснюваними операціями не встановлено, а тому, на думку податкового органу, у позивача не виникло права на податковий кредит та відшкодування цього податку з бюджету.

Також проти позову заперечувало Головне управління Державного казначейства України у Сумській області, яке просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року задоволено позов дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0002092306/56961 від 18.07.2011 року. Зобовязано стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 316 091 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.4.1,п.7.4.1, п.7.4, пп..7.5.1, п.7.5., пп..7.7.1, п.7.7 ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.200.1, 200.3, 200,4,ст.200 Податкового кодексу України, ст. 203, ч.1,2 ст.215, 216 ЦК України.

Відповідач вказує на безпідставність віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування бюджетного відшкодування за господарськими операціями з ТОВ „Альфа-Метал-Компані”, ТОВ „НВО Перспектива”, ТОВ „Сумиворметал”, ТОВ „СОТ Плюс” та ТОВ „Метал-Прогрес” через відсутність їх реального виконання та укладення з метою одержання податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції

та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що дочірнє підприємство „Завод обважених бурильних та ведучих труб” зареєстровано як юридична особа та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, а також копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Крім того, позивач знаходиться на податкову обліку та зареєстрований платником податку на додану вартість.

ДП «Завод ОБ та ВТ» 18 лютого 2011р. подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. (т.1,а.с.208-213). У рядку 25 декларації за січень 2011р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 3211671,00грн. (т.1, а.с.209).

08.07.2011 року на підставі наказу за №3747 від 07.07.2011р. «Про організацію документальної позапланової невиїзної перевірки» (т.1, а.с. 11) службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Завод ОБ та ВТ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за грудень 2010р, за наслідками якої складено акт від 08.07.2011р. №5261/23-620/30991664 (т.1,а.с. 12-24).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем порушено п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на 1316091грн.

За результатами перевірки 18.07.2011р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0002092306/56961 (т.1,а .с.9), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011р. в розмірі 1316091,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1316091 грн.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2010 року позивачем та ТОВ «Сумивторметал» був укладений договір за №79/9-90-10 (т.1,а.с.144-145), відповідно до якого ТОВ «Сумивторметал» (постачальник) зобовязувався передати у власність позивачу продукцію. Кількісні та якісні характеристики продукції визначались в специфікаціях, що є невідємною частиною договору. Зазначені специфікації надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи (т.1,а.с.146-148).

Виконання договору підтверджується видатковими накладними (т.1а.с.149 обор. стор., 150-152), приймально-здавальними актами (т.1а.с.159-163). ТОВ «Сумивторметал» на адресу позивача виписав податкові накладні (т.1а.с.164-166). Отриманий від ТОВ «Сумивторметал» товар було оплачено позивачем у безготівковій формі платіжними дорученнями (т.1 а.с.167-168). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.153-158).

Таким чином, позивачем та його контрагентом - ТОВ «Сумивторметал» виконано умови укладеного між ними договору. Отже, на підставі належних первинних бухгалтерських та податкових документів позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість, сплачені за договором №79/9-90-10 від 10 вересня 2010 року, укладеного з ТОВ «Сумивторметал» до складу податкового кредиту та сформував суму до бюджетного відшокдування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0002092306/56961 від 18.07.2011 року в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 125705,40 грн.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1190385, 60 грн., з огляду на таке.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування у розмірі 1190385, 60 грн. заявлена позивачем в звязку з господарськими операціями з TOB «Альфа-Метал-Компані», TOB «НВО Перспектива», TOB «СОТ Плюс» та TOB «Метал-Прогрес».

Так, позивачем були укладені наступні договори поставки:

-договір №79/9-37-09 від 06.04.2009р. з TOB «Альфа-Метал-Компані» (т.1,а.с.84-85),

-договір №79/9-107-10 від 04.11.2010р. з TOB «НВО «Перспектива» (т.1а.с.135-136) ,

-договір №79/9-55 від 05.05.2010р. з TOB «СОТ Плюс» (т.1,а.с.173-174),

-договір №79/9-29-09 від 10.05.2009р. з TOB «Метал-Прогрес» (т.1,а.с.197-198).

На виконання умов договорів сторонами складено видаткові накладні, рахунки фактури, на адресу позивача його контрагентами виписано податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивачем було віднесено до податкового кредиту та згодом заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідач вважає, що зазначені договори є нікчемними з підстав відсутності реальності господарських операцій між сторонами договору, тобто угоди не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 ЦК України обовязковими умовами договору поставки товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договорів, укладених позивачем з TOB «Альфа-Метал-Компані», TOB«НВО Перспектива», TOB «СОТ Плюс» та TOB «Метал-Прогрес», постачальники зобовязувались передати у власність позивачу продукцію. При цьому сторонами договорів обумовлювалось, що кількісні та якісні характеристики продукції визначаються в специфікаціях, що є невідємною частиною договорів. Зазначені специфікації до перевірки позивачем надані не були.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та TOB «Альфа-Метал-Компані», TOB «НВО Перспектива», TOB «СОТ Плюс» та TOB «Метал-Прогрес» договори не містять найменування, ціни, кількості та умов якості товарів, які є предметом договорів, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоди, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочинів.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач та TOB «Альфа-Метал-Компані», TOB «НВО Перспектива», TOB «СОТ Плюс» та TOB «Метал-Прогрес» ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Між тим, позивач та його контрагенти, укладаючи вищевказані договори, ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції й як наслідок отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що вказані договори суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про реальність виконання договорів, укладених між ДП «Завод ОБ та ВТ» та TOB «Альфа-Метал-Компані», TOB «НВО «Перспектива», TOB «СОТ Плюс» та TOB «Метал Прогрес» та правомірність формування позивачем суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011р. на 1190385, 60 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. по справіскасувати в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0002092306/56961 від 18.07.2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1190385, 60 грн. та стягнення з державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 1190385, 60 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в позові щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0002092306/56961 від 18.07.2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1190385, 60 грн. та стягнення з державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 1190385, 60 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЄмельянова В.І.

Судді Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.