Ухвала суду № 22351593, 20.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 р. Справа № 2-а-4966/10/2170

Категорія: Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Потапчука В.О.,

Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Тайфун»на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Малого приватного підприємства «Тайфун»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

МПП «Тайфун» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправними дій відповідача про скасування акту перевірки від 29.03.2010 р. № 1451/23-5/14137978 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.; зобовязання переглянути результати перевірки.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: МПП «Тайфун»та ДПІ у м. Херсоні сповіщені згідно поштових повідомлень (а.с.117, 118), представники до суду не прибули, але від МПП «Тайфун»надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ проведено перевірку позивача та встановлено неповне відображення бухгалтерських та інших документів, операцій фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначені обставини відображені в акті перевірки від 29.03.2010 р. № 1451/23-5/14137978 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. Не погодившись із зазначеним актом, позивач оскаржує його в судовому порядку та просив суд зобовязати ДПІ переглянути результати перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив суд відмовляючи у відкритті провадження.

Апелянт в своїх доводах посилається на приписи ст. 17 КАС України, обґрунтовуючи таким чином правомірність оскарження акту перевірки. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та його законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Проаналізувавши викладене можливо дійти висновку, що акт податкової перевірки не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії. Оскаржуваний акт перевірки не є правовстановлюючим документом та не містить будь-яких приписів к виконанню позивачем або спонукання позивача к вчиненню певних дій. Тобто, оскаржуваний акт перевірки є службовим документом органу податкової служби, який фіксує обставини (факти) встановлені відповідною перевіркою та не породжує будь-яких прав або обовязків у позивача за результатами складання цього акту.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 № 02-5/35 зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акти перевірок не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Оскаржуваний позивачем акт перевірки від 29.03.2010 р. № 1451/23-5/14137978 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке підпадає під компетенцію адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а є письмовою фіксацією дій держподатревізорів - інспекторів. Викладені в акті обставини можуть бути лише підставою для вжиття податковим органом відповідних заходів, а саме прийняття рішень про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже не підпадають під судову юрисдикцію.

Враховуючи викладене, вимога позивача стосовно визнання нечинним акту перевірки задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, про при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано процесуальні норми, колегія суддів, згідно з ст.200 КАС України, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись ст.ст.197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Тайфун»на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Малого приватного підприємства «Тайфун»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/