Постанова № 22351448, 14.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р. Справа № 2-а-3032/09/1470

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Золотнікова О.С.

судді Осіпова Ю.В.

за участю секретаря Соколовій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»до Спеціалізована державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2009 року ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Спеціалізована державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва, та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 19 червня 2009 року № 00001940/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві від 19 червня 2009 року № 00001940/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Ост-Вест Компані АК»на суму 1590 гривень. В решті позовних вимог відмовлено, а рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві від 19 червня 2009 року № 00001940/0 в цій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва надали апеляційні скарги. ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»в поданій апеляційній скарзі вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Спеціалізована державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєві просять скасувати постанову суду першої інстанції в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 1590,00 гривень, та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволені позову в цій частині, а в іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року до участі у справі ,у якості правонаступника ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»було залучено ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та оргзчи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у тому числі у сферах :

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни .

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

-направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС;

-копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом першої інстанції було встановлено , що Відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 19.08.98 року.

В квітні 2009 року позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень, з сумою ПДВ, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 275199 гривень.

На підставі направлення від 21.05.09 №120/40, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі СДПІ ВПП у м. Миколаєві) головному державному податковому ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості та сільського господарства управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві інспектору податкової служби І рангу ОСОБА_5 згідно зі ст. п.1 ч.І ст.11, п.9 ч.б ст.111 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХИ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 21.05.09 №257, з 22.05.09 до 04.06.09 року було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»(код за ЄДРПОУ 00952114) (скорочена назва підприємства - ВАТ «МКХП») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 275 199 грн. за березень 2009 року, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2008 року та січень - лютий 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіряючи були допущені до перевірки .

За результатами перевірки було складено акт № 603/40/00952114 від 12.06.2009 року, згідно з яким було встановлено ,що на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4., п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «МКХП»по підприємствам ТОВ «Оріон-комплект»та ТОВ «Стандарт Сигма»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі вартості агентських послуг ,яки не використані у господарській діяльності підприємства на суму 42719 грн. та по ПП «Ост-Вест»Компани АК» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів, придбаних у підприємств, угоди з якими є нікчемними на суму 1590,00 грн

В наслідок чого підлягають зменшенню в розмірі 44 309 грн. наступні показники декларації:

Актом було встановлено ,що в січні 2009 між позивачем та ПП «Ост-Вест-Компани АК»було укладено усний договір купівлі-продажу мішків поліпропіленових на загальну суму 9540гривень, у т.ч. ПДВ 1590 гривень

На підставі податкової накладної №291 від 30.01.09 позивач включив суму 1590 гривень до податкового кредиту.

В жовтні-листопаді 2008 року позивачем укладено два агентських договори з ТОВ «Оріон-комплект»№8-63 від 01.10.08 та з ТОВ «Стандарт Сигма»№15/08 від 05.11.08, щодо пошуків агентами потенційних продавців зерна та покупців борошна на території Миколаївської області. Відповідно до звітів агентів ними надано послуги позивачу, які він прийняв та сплатив шляхом укладання договорів з постачальником зерна «Аl Аshar Со»та покупцями борошна ТОВ «Агро-Мир», ПП «Опал», ТОВ «Урожай», ТОВ «Євросвіт»та інші.

При цьому, з усіма постачальниками, з якими укладено договори в січні 2009 року, завдяки агентським послугам ТОВ «Оріон-комплект»та ТОВ «Стандарт Сигма», позивач вже мав договірні відносини з 2008 року

Позивач сплатив ним винагороду на загальну суму 213595 гривень, у тому числі ПДВ 42719 гривень. В податковий кредит позивач включив цю суму на підставі виданих підприємствами податкових накладних

19.06.09 СДПІ ВПП у м. Миколаєві було прийняте податкове повідомлення-рішення №00001940 за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4., п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» про зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 44309 гривень

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: { Абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 } придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).{ Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 } Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). { Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 } У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; { Абзац п'ятий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2642-IV від 03.06.2005 } касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). { Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 644/97-ВР від 19.11.97; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 } Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)). Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобовязань відповідачі були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарське зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків, не зважаючи на те, що позивач на час укладення договорів з ТОВ «Оріон-комплект»та ТОВ «Стандарт Сигма»вже мав коло постачальників зерна та покупців борошна, з якими взаємодіяв певний час, мав усталені договірні стосунки, а агенти не надали жодного нового постачальника ніж ті, з якими у позивача вже були контракти, так як вказані обставини відносяться до ризиків підприємницької діяльності із урахуванням принципу свободи договору та не є свідченнями нікчемності правочину.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає ,що суд 1-ої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, так як у позивача були усі передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підстави для включення витрат по договорах до податкового кредиту, а висновки акту перевірки щодо нікчемності провочинів та застосування до позивача штрафних фінансових санкцій є неправомірним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку, що є підстави для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року та прийняття нової постанови про задоволення позову .

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 254 КАС України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»- задовольнити .

У задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєвавідмовити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасовувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві від 19 червня 2009 року № 00001940/0

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Судді: