Ухвала суду № 22351441, 15.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р.Справа № 2-а-7854/08/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Обєднання міжрайпостач»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Обєднання міжрайпостач»до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Обєднання міжрайпостач»звернулося до суду з позовом до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області про скасування повідомлення-рішення від 14.02.2008 року № 0000232301/2.

Свої позовні вимоги фермерське господарство ПАТ «Обєднання міжрайпостач» обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року позов ПАТ «Обєднання міжрайпостач» було частково задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області від 14.02.2008 року № 0000232301/2 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 20802,08 грн. та штрафної санкції в сумі 10450,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Обєднання міжрайпостач»просить скасувати вищенаведену постанову в частині не задоволених позовних вимог, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову в зазначеній частині, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.07.2007 року по 27.08.2007 року та в продовження терміну перевірки з 28.08.2007 року по 10.09.2007 року відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт № 2307/23-0/00906166 від 17.09.2007 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 43088 грн. (Т. 1 а.с.16-40).

Не погодившись з актом перевірки позивач надав до відповідача заперечення до акту перевірки від 20.09.2007 року № 240, в якому виклав обставини на підставі яких не визнає результати перевірки (Т.1 а.с.41-49).

Відповідачем надано відповідь на заперечення позивача від 25.09.2007 року, згідно якої встановлені в акті перевірки порушення повністю відповідають дійсності та відображені в акті перевірки з посиланням на первинні документи, а тому задовольнити заперечення позивача не має можливості (Т.1 а.с. 50-54).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2007 року № 0052032301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 65127 грн. з них основного платежу 43088 грн. та штрафних санкцій 22039 грн. (Т.1 а.с.138).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав до відповідача скаргу від 05.10.2007 року № 251 у якій просив визнати недійсними висновки акту документальної перевірки позивача та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2007 року за № 0052022301/0 (Т.1 а.с. 55-63).

Рішенням відповідача від 04.12.2007 року № 21206/10/10-046 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2007 року за № 0052032301/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (Т.1 а.с. 69-78).

На підставі вищевказаного рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 року № 0052032301/1, яким сума податкового зобовязання з ПДВ залишилася у загальному розмірі 65127 грн. з них 43088 грн. основного платежу та 22039 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с. 137).

11.12.2007 року позивач повторно подав скаргу до ДПА в Одеській області за № 300, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги (Т.1 а.с. 80-92).

Рішенням ДПА в Одеській області від 09.02.2008 року № 3812/10/25-0007 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача в частині донарахованого ПДВ на суму 270 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 630 грн., в решті скаргу залишено без задоволення (Т.1 а.с.98-105).

На підставі рішення про результати розгляду повторної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2008 року № 0000232301/2, яким позивачу зменшено податкове зобовязання з податку на додану вартість, яке складає 64277 грн., з них 42818 грн. основного платежу та 21409 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.136).

Не погодившись з результатами розгляду повторної скарги, позивач подав скаргу до ДПА України від 19.02.2008 року № 51, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2008 року № 0000232301/2 (Т.1 а.с.108-121).

Проте, рішенням ДПА України від 22.04.2008 року № 3927/6/25-0115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000232301/2, а скарга - без задоволення (Т.1 а.с.128-131).

Відповідно до ст. 81 КАС України для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 року по справі була призначена судово-економічна експертиза та ухвалою цього ж суду від 07.09.2010 року призначена додаткова судово-економічна експертиза.

На підставі вказаних ухвал до суду надійшли висновок № 9658/9659 судово-економічної експертизи та висновок № 10818/10819 додаткової судово-економічної експертизи (Т.4 а.с.7-15 Т. 5 а.с.49-53).

Актом перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 43088 грн., в тому числі за травень 2006 року на суму 2844 грн., червень 2006 року на суму 39 грн., липень 2006 року на суму 13213 грн., серпень 2006 року на суму 1000 грн., вересень 2006 року на суму 167 грн, жовтень 2006 року на суму 120 грн., грудень 2006 року на суму 94 грн, січень 2007 року на суму 2687 грн., лютий 2007 року на суму 22630 грн та березень 2007 року на суму 294 грн. (Т.1 а.с.25-26).

Як зазначено у акті перевірки заниження податку на додану вартість відбулося внаслідок того, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2006 року на суму 2844 грн., червень 2006 року на суму 39 грн, липень 2006 року на суму 10965 грн, січень 2007 року на суму 2137 грн, лютий 2007 року на суму 22360 грн та березень 2007 року на суму 294 грн. (Т.1 а.с. 32-33).

Як встановлено перевіряючими у акті перевірки суми податку на додану вартість, відображені у податкових накладних за вказані місяці не відносяться до сум податків, що сплачені (нараховані) платником податків у звітних періодах (травень, червень, липень 2006 року та січень, лютий, березень 2007 року), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за перевіряємий період на суму ПДВ 38909 грн.

Відповідно до розшифровки податкових накладних за липень 2006 року, відображених у акті перевірки від 17.09.2007 року та як вбачається з самих цих накладних (Т.1 а.с.147-150) загальна сума ПДВ по цих накладних складає 10695 грн., а не 10965 грн., отже різниця в сумі 270 грн. (10965 - 19695) є арифметичною помилкою відповідача, що допущена ним при складанні акту перевірки.

Крім того, згідно реєстра отриманих податкових накладних позивачем за січень 2007 року (Т.2 а.с.209-211) під порядковим № 60 вказана податкова накладна № 702 від ТОВ «Мавекс плюс»на суму 990 грн., в тому числі ПДВ - 165 грн., а не на суму 1590 грн., в тому числі ПДВ 265 грн., як вказано в акті (Т.1 а.с. 37), отже різниця в сумі 100 грн. (265грн. 165 грн.) є арифметичною помилкою відповідача, що допущена нею при складанні акту перевірки.

Таким чином, з урахуванням викладеного, сума встановленого заниження податку на додану вартість складає вже не 43088 грн., а 42718 грн.

Про наявність арифметичної помилки у розмірі 270 грн. зазначено у рішенні ДПА в Одеській області за результатами розгляду повторної скарги позивача, в наслідок чого, як вже зазначалося вище, оскаржуване податкове повідомлення рішення було скасовано в цій частині.

Наявність вказаних арифметичних помилок підтверджено також висновком судово-економічної експертизи від 29.05.2010 року № 9658/9659 (Т. 4 а.с. 9 зворот).

У акті перевірки зазначено, що заниження позивачем податку на додану вартість відбулося нібито внаслідок порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»та включення до складу податкового кредиту тих сум ПДВ, що не були сплачені позивачем у звітних періодах, а були сплачені в попередніх періодах.

Поняття податку на додану вартість, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно декларації з ПДВ позивача за травень 2006 року, встановлено, що податковий кредит складає 132820 грн (Т. 2 а.с.149-150), що відповідає даним реєстра отриманих податкових накладних позивача за травень 2006 року, де податок на додану вартість, який підлягає включенню до податкового кредиту з ПДВ у травні 2006 року складає 132819,61 грн. (Т. 2 а.с.189-191).

У вказаному реєстрі отриманих податкових накладних позивача під № 66 відображена отримана податкова накладна постачальника ФОП ОСОБА_2 від 11.11.2005 року № 35 по поставці товарів (молока, кефір) на суму 500,26 грн. в т.ч. ПДВ 83,38 грн.

Вказана накладна була отримана позивачем із запізненням, а саме 26.05.2006 року, про що свідчить журнал реєстрації виданих під розпис документів посадовим особам позивача.

Факт отримання вищевказаної податкової накладної із запізненням підтверджується також і тим, що відповідно з даними реєстру отриманих податкових накладних позивача за листопад 2005 року, грудень 2005 року, січень-квітень 2006 року (Т. 2 а.с.178-188) встановлено, що податкова накладна ФОП ОСОБА_2 від 11.11.2005 року № 35 у вказаних реєстрах не відображена.

Таким чином, висновки акту перевірки від 17.09.2007 року в частині завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2006 року на суму 83,38 грн. є хибними, що також підтверджується висновком додаткової судово-економічної експертизи від 31.12.2010 року.

Як зазначається у акті перевірки у липні 2006 року до складу податкового кредиту було виключено наступні податкові накладні: п/н № 11 від 25.06.2004 року, отриману від ТОВ «Антос»на загальну суму 3124,17 грн. в т.ч. ПДВ 520,70 грн., п/н № 10 від 25.06.2004 року, отриману від ТОВ «Антос»на загальну суму 3363,85 грн. в т.ч. ПДВ 560,64 грн., п/н № 12 від 25.06.2004 року, отриману від ТОВ «Антос»на загальну суму 5861,02 в т.ч. ПДВ 976,84 грн., п/н № 13 від 25.06.2004 року, отриману від ТОВ «Антос»на загальну суму 8449,30 грн, в т.ч. ПДВ 1408,21 грн., п/н № 62 від 20.10.2004 року ПВКП «Південьтехенергосервіс»на загальну суму 30326,40 грн. в т.ч. ПДВ 5054,40 грн., № 35 від 23.07.2002 року, отримана від ЗАТ «Великодолинський завод ЗБК»на загальну суму 13045,76 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 2174,28 грн., у яких суми податку на додану вартість не відносяться до сум податків, сплачених у липні 2006 року, отже як вважає відповідач вказані податкові накладні були неправомірно включені до податкового кредиту у липні 2006 року.

Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за липень 2006 року, податкові накладні № 13 від 25.06.2004 року від ТОВ «Антос», № 11 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос», № 10 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос», № 12 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос», № 35 від 23.07.2002 року ЗАТ «ВЗЗБК»та № 62 від 20.10.2004 року від ПВКП «Південтехенергосервіс»не відображені (Т.2 а.с. 195-197).

Проте, як вбачається з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) (Т.2 а.с.240), в рядках 447-450 даної книги зроблені записи по податковим накладним: № 13 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос»на загальну суму 8449,30 грн., з них ПДВ 1408,21 грн., № 12 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос»на загальну суму 5861,02 грн. з них ПДВ 976,84 грн., № 10 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос»на загальну суму 3363,85 грн. з них ПДВ 560,64 грн., № 11 від 25.06.2004 року ТОВ «Антос»на загальну суму 3124,17 грн. з них ПДВ 520,70 грн.

Як вбачається з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача, у липні 2002 року запис по податкові накладній № 35 від 23.07.2002 року ЗАТ «ВЗЗБК»відсутній (Т. 2 а.с.220-221), проте вказана податкова накладна відображена у квітні 2005 року під № 168 (Т.2 а.с.250).

Крім того, з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за жовтень 2004 року (Т.2 а.с.243) вбачається, що запис по податковій накладній № 62 від 20.10.2004 року ПВКП відсутній. Проте, дана податкова накладна зазначена у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за грудень 2004 року. Дані книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за грудень 2004 року відповідають даним податкової декларації з ПДВ позивача за грудень 2004 року (Т.2 а.с.102-104).

Даний факт також підтверджується висновком додаткової судово-економічної експертизи та висновком судово-економічної експертизи від 29.05.2010 року № 9658/9659, відповідно до якого висновки акту перевірки, відносно того, що всі вищеперелічені податкові накладні, суми ПДВ з яких нібито були включені до податкового кредиту в декларації з ПДВ позивача за липень 2006 року не підтверджуються.

Таким чином, суми ПДВ з вищеперелічених накладних не були включені позивачем до складу податкового кредиту у липні 2006 року, а включалися до складу податкових кредитів в минулих податкових періодах, тому висновки відповідача зроблені у акті перевірки стосовно безпідставного включення податкових накладних до складу податкового кредиту за липень 2006 року є неправомірними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Як вбачаться з декларації з ПДВ позивача за січень 2007 року (Т.2 а.с.165-166) податковий кредит складає 97755 грн., що відповідає даним реєстра отриманих податкових накладних позивача за січень 2007 року, де податок на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту з ПДВ також складає 97755, 40 грн (Т.2 а.с.209-211).

Проте, податкова накладна № 182 від 20.12.2005 року від СПД «Бейда»на загальну суму 150 грн. в т.ч. ПДВ 25 грн. відображена в реєстрі отриманих накладних у грудні 2005 року під № 5 (Т.2 а.с.178).

Отже операція по податковій накладній № 182 від 20.12.2005 року на загальну суму 150 грн. двічі відображена в складі податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача, а саме за грудень 2005 року та січень 2006 року.

Дана обставина підтверджується висновком судово-економічної експертизи, відповідно до якої висновки акту від 17.09.2007 року в частині завищення податкового кредиту по ПДВ та заниження податку на додану вартість за січень 2007 року підтверджуються в сумі 25 грн.

Як вбачається з декларації з ПДВ позивача за лютий 2007 року податковий кредит складає 101713 грн. (Т.2 а.с.167-168), що відповідає даним реєстра отриманих податкових накладних позивача, де податок на додану вартість, який підлягає включенню до податкового кредиту з ПДВ у лютому 2007 року також складає 101713,42 грн. (Т.2 а.с.212-213), до якого зараховані ПДВ по податковим накладним № 199 від 26.06.2002 року від ТОВ «Лис-Технологія»на загальну суму 131349 грн., ПДВ 21891,50 грн., по податковій накладній № 879 від 11.11.2005 року від В/Ч А 3926 на загальну суму 3850 грн., ПДВ 641,67 грн., по податковій накладній № 1706 від 30.11.2005 року від ЦЕЗ № 4 Укртелеком на загальну суму 388,55 грн., ПДВ 64,76 грн., по податковій накладній № 1489 від 31.10.2005 року від ЦЕЗ № 4 Укртелеком на загальну суму 195,98 грн., ПДВ 32,66 грн.

Стаття 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначає терміни позовної давності, що застосовуються до порядку визначення податкових зобовязань, а також надмірно сплачених або відшкодованих податків і зборів.

Оскільки з податкової накладної виникають податкові зобовязання з податку на додану вартість, то під час формування податкового кредиту застосовується правила ст. 15 Закону № 2181, тому податкова накладна, отримана після закінчення термінів позовної давності (1095 днів з дня граничного строку подання декларації за той період, коли виписана така податкова накладна) не може бути використана для отримання податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи терміни позовної давності податкова накладна № 199 від 26.06.2002 яка отримана від ТОВ «Лис-Технологія»26.02.2007 року, що підтверджується журналом реєстрації виданих під розпис документів посадовим особам позивача на загальну суму 131349 грн., ПДВ 21891,50 грн. не може бути використана позивачем для отримання податкового кредиту в лютому 2007 року.

Отже в даному випадку, відповідачем правомірно зазначено, що вказана податкова накладна із сумою ПДВ 21891,50 грн. не могла бути включена позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2007 році, аналогічного висновку дійшов і експерт.

За даними реєстрів отриманих податкових накладних позивача за листопад 2005 року, грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень 2007 року (Т. 2 а.с.178-211) судом встановлено, що податкові накладні постачальників ЦЕЗ № 4 № 1706 від 30.11.2005 року на суму 388,55 грн., в т.ч. ПДВ 64,76 грн. та В/ч А 3926 № 879 від 11.11.2005 року на суму 3850 грн., в т.ч. ПДВ 641,67 грн. у вказаних реєстрах не відображені, а відповідно не відображені в податкових деклараціях з ПДВ.

Як вбачається з журналу реєстрації виданих під розпис документів посадовим особам позивача вищевказані податкові накладні від ЦЕЗ № 4 за № 1706 та від В/ч А 3926 за № 879 отримані відповідно 08.02.2007 року та 22.02.2007 року, тому правомірно включені до складу податкового кредиту саме в лютому 2007 року.

Таким чином, дані акту перевірки від 17.09.2007 року в частині завищення ВАТ позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2007 року на суму 706,43 грн. є хибними, що підтверджується також висновками додаткової судово-економічної експертизи від 31.12.2010 року.

Як вбачається з декларації з ПДВ позивача за березень 2007 року встановлено, що податковий кредит складає 218920 грн. (Т. 2 а.с.169-170), що відповідає даним реєстра отриманих податкових накладних позивача за березень 2007 року, де ПДВ, який підлягає включенню до складу податкового кредиту у березні 2007 року складає 218919,73 грн. (Т. 2 а.с.214-217).

У реєстрі отриманих податкових накладних позивача за березень 2007 року відображені отримані в березні 2007 року податкові накладні від «ТехноЮг», а саме п/н № 5283 від 08.11.2005 року на суму 361,09 грн. в т.ч. ПДВ 60,18 грн (Т.1 а.с.168) та п/н № 2531 від 08.11.2005 року на суму 1403,91 грн. в т.ч. ПДВ 233,99 грн.

Факт отримання вказаних податкових накладних у березні 2007 року підтверджується журналом реєстрації виданих під розпис документів посадовим особам позивача, згідно якого податкові накладні під № 5283 та 2531 від ВАТ «ТехноЮг»отримані 27.03.2007 року.

Це також підтверджується тим, що згідно реєстрів отриманих податкових накладних позивачем за листопад, грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року (Т.2 а.с.178-213), вищевказані податкові накладні від ВАТ «ТехноЮг»у цих реєстрах не відображені.

Вищевказані податкові накладні від 08.11.2005 року правомірно відображені у реєстрі отриманих накладних за березень 2007 року та сума ПДВ з цих накладних правомірно включена до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

У висновку за результатами проведення додаткової експертизи експерт також зазначив, що висновки акту перевірки від 17.09.2007 року в частині завищення позивачем податкового кредиту за березень 2007 року на суму 294,17 грн. не підтверджуються (Т. 5 а.с.52 зворот).

Що стосується висновків акту перевірки від 17.09.2007 року, згідно якого до складу податкового кредиту віднесено суму 4179 грн. по податковим накладним на яких відсутні обовязкові реквізити, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено у акті перевірки, позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі наступних податкових накладних: №16 від 14.07.2006 рок, отриману від «Укргазифікація Південь», № 120 від 12.07.2006 року від НВЦ «Екострой», № 150 від 24.07.2006 року від ТОВ «Лис-Технологія», № без номеру від 15.09.2006 року від ПП «Автотрейд», № 279/1 від 14.09.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», № 280/1 від 14.09.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», № 367/1-2 від 18.12.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», № 35 від 13.06.2006 року від ТОВ «Юст-СП».

Податкові накладні № 16 від 14.07.2006 року від «Укргазифікація Південь»на суму 319,50 грн. з них ПДВ 53,25 грн. (Т. 1 а.с.175), п/н № 120 від 12.07.2006 року від НВЦ «Екострой»на суму 13167,91 грн., з них ПДВ 2194,65 грн. (Т.1 а.с.169), п/н 150 від 24.07.2006 року від ТОВ «Лис-Технологія»на суму 6000 грн. з них ПДВ 1000 грн. (Т. 1 а.с.176) містять усі необхідні реквізити, перелічені у п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкова накладна № без номеру від 15.09.2006 року від ПП «Автотрейд»на суму 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн. не містить порядкового номера (Т. 1 а.с.170) а у п/н № 35 від 13.06.2006 року від ТОВ «Юст-СП»на суму 3300 грн., з них ПДВ 550 грн. відсутній запис про місце розташування юридичної особи покупця (Т. 1 а.с.174).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Тобто, як вбачається з вищевказаної норми податкова накладна вважається недійсною тільки у разі, коли вона заповнена особою, яка не зареєстрована платником ПДВ, отже податкова накладна не може вважатися недійсною у випадку, коли у ній відсутні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Оскільки з реквізитів, які містяться у вказаних податкових накладних (назва підприємства, код ЄДРПОУ, код платника ПДВ) можна ідентифікувати особу, яка її виписала та зміст операції, тому вважати її недійсною у відповідача не було підстав.

Що стосується податкових накладних № 279/1 від 14.09.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», № 280/1 від 14.09.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», № 367/1-2 від 18.12.2006 року від ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ», то в акті перевірки зазначено, що у вказаних податкових накладних індивідуальний податковий номер 254809108242 не відповідає платнику податку продавцю (Т.1 а.с. 34).

Проте, згідно свідоцтва про реєстрацію ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівельний завод»в якості платника податку на додану вартість (Т. 3 а.с.20) індивідуальний податковий номер вказаний 254809108242, тобто співпадає з тим номером, що зазначений у відповідних податкових накладних, виписаних його структурним підрозділом ХРПІЗА ЗАТ «ЗАЗ».

Отже твердження перевіряючих відносно неспівпадіння номера спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, а також висновком експерта № 9658/9659 від 29.05.2010 року, у якому зазначено, що висновки акту перевірки від 17.09.2007 року в частині завищення податкового кредиту по ПДВ і заниженні податку на додану вартість позивачем за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року не підтверджується в сумі 4179 грн.

Всі вищевикладені обставини підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи від 29.05.2010 року № 9658/9659, згідно якої висновки акту перевірки позивача від 17.09.2007 року в частині заниження податку на додану вартість у звязку з завищенням податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року підтверджуються в сумі 21916,50 грн. (у тому числі у січні 2007 року 25 грн. та у лютому 2007 року 21891 грн.), не підтверджуються в сумі 10485,43 грн. та у сумі 4179 грн. (Т. 4 а.с.14-15) та висновком додаткової судово-економічної експертизи від 31.12.2010 року № 10818/10819 згідно якого висновки акту перевірки позивача від 17.09.2007 року в частині донарахування ПДВ на загальну суму 6138,37 грн. не підтверджуються.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 14.02.2008 року № 000232301/2 позивачем було нараховано податку на додану вартість у сумі 42818 грн. а штрафних санкцій у сумі 21409 грн.

При проведенні перевірки відповідачем допущена арифметична помилка у розрахунках на суму 100 грн., та з урахуванням того, що ДПА в Одеській області при прийнятті рішення за результатами розгляду повторної скарги позивача, скасувало частково податкове повідомлення-рішення на суму арифметичної помилки у розмірі 270 грн., то відповідно нарахована сума ПДВ зменшується на суму помилок та складає 42718 грн.

Висновки акту перевірки стосовно заниження зобовязання з податку на додану вартість не підтверджуються у сумі 20802,08 грн., а тому нараховане відповідачем податкове зобовязання з ПДВ повинно бути зменшено на вказану суму та з урахуванням арифметичної помилки у розмірі 100 грн. складає 21916,50 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Висновки акту перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість підтвердилися на суму 21916,50 грн., в звязку з цим розмір штрафних санкцій складає 50 % вищевказаної суми, а саме 10958,25 грн.

Таким чином, відповідачем неправомірно здійснено донарахування позивачу сум податку на додану вартість у розмірі 20802,08 грн. та штрафу в сумі 10401 грн. та неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Обєднання міжрайпостач»залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Обєднання міжрайпостач»до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2008 року № 0000232301/2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/