Ухвала суду № 22349962, 31.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. Справа № 2-а-9650/09/1570

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Алексєєвій Н.М.

за участю представника публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - Зелінко Л.О.

представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) та заявило вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000451610/0 від 10.07.2008 року за платежем податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, та № 0000461610/0 від 10.07.2008 року за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)

Вимоги позивача обґрунтовані доводами позовної заяви.

30.05.2011 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позов задоволено частково та суд постановив:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000461610/0 від 10.07.2008 року;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000451610/0 від 10.07.2008 року .

- В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.3.2, 5.3.8 та 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5, п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 12.1.1 та 12.1.4 п.12.1 ст. 12, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що на підставі направлень від 14.05.2008 року № 153 та від 06.06.2008 року № 180 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складений акт № 267/16-10/05471158/09 від 02.07.2008 року.

Зазначеним актом, окрім іншого, встановлено наступні порушення:

- ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.3.8 п.5.3, п.5.9 ст. 5, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток .

- пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 187 065 гривень, зменшено відємне значення з податку на додану вартість на 234 260 гривень;

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.

Так п. 3.1.1.1 зазначеного ату перевірки встановлено порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки визначено, що сума кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності у розмірі 3 828 427 гривень за надані товари (роботи, послуги) перед юридичними особами, які ліквідовані без правонаступництва повинна бути включена до складу валового доходу, відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як безнадійна заборгованість, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва по факту кредиторської заборгованості за рахунком № 68/5 «Розрахунки з іншими кредиторами»в сумі 3828427 гривень, як борг по банкрутству ТОВ «Теплостанція».

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 256 ЦК України, ст. 11, п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або признання його банкрутом»визнав протиправним оскаржуване рішення в частині визначення податкового зобовязання внаслідок не віднесення кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності у розмірі 3828 427 гривень до складу валового доходу.

Також п 3.1.1.2 зазначеного акту встановлено порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по факту заниження підприємством приросту балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах у результаті чого занижені валові доходи.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції визначив, що записи які використовуються на ремонти основних фондів повинні включатися до складу валових витрат згідно з вимогами пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме у цілях не включення вартості матеріалів до складу валових витрат двічі по рядкам 04.1 та 04.10 декларації з податку на прибуток необхідно вартість таких матеріалів виключити з перерахунку приросту балансової вартості та відобразити у рядку 4 додатку К1/1 декларації з податку на прибуток.

Враховуючи, що податковим органом правомірно завищенні залишки на кінець звітних періодів в частині металобрухту (рахунку 209) одержаного від списання основних засобів та вугілля (рахунку 203) отриманого по даним інвентаризації, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання від неправомірного завищення валових витрат на 83 161 гривню та відповідних штрафних санкцій.

Так п. 3.1.2.1 зазначеного акту встановлено порушення пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при завищені підприємством валових витрат на 11020000 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року на 9500000 грн., за 4 квартал 2007 року 1520000 грн.

Зокрема встановлено, що в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року в рядку 05.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості»наданої ПАТ «Одеська ТЕЦ»зазначено суму 9 500 000 гривень, а в декларації за 2007 рік в тому ж рядку зазначено суму 11 020 000 гривень.

Заборгованість виникла в наслідок невиконання КП «Одеські теплові мережі»договорів на вироблення теплової енергії від 20.11.1998 року, 28.02.2000 року та 20.09.2000 року на вироблення і відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в частині сплати 46 822 292,64 гривень, яка в силу п. 1.25. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дебіторською заборгованістю з строком позовної давності, який минув та щодо якої винесене рішення Арбітражного суду Одеської області від 29.05.2001 року по справі № 17-1-5/01-2411.

Посилаючись на положення пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 257, 264 ЦК України, п.15.3.1. п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд першої інстанції дійшов до висновку, що після спливу нової позовної давності по цьому боргу у ПАТ «Одеська ТЕЦ»є 1095 днів (травень 2008) для віднесення до валових витрат суму безнадійної заборгованості з строком позовної давності, який минув.

Суд не прийняв уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень пп. 5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на внесені зміни 01.07.2004 року посилаючись на Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 18.11.1997 року та від 01.07.2004 року та враховуючи звернення до суду позивача з метою стягнення дебіторської заборгованості та звернення рішення господарського суду до примусового виконання

За такого суд першої інстанції визнав безпідставними доводи щодо порушення позивачем пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останній мав право на валові витрати через 1095 днів (до травня 2008 року), починаючи з 15.05.2005 року (дата закінчення строку позовної давності від прийняття рішення господарським судом Одеської області, яким була надана відстрочка виконання рішення по стягненню боргу з КП «Одеські теплові мережі»до 15.05.2002 року) у сумі 11 020 000 гривень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірне віднесення ПАТ «Одеська ТЕЦ»коштів безнадійної заборгованості в розмірі 11 020 000 гривень до валових витрат та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення відповідного податкового зобовязання та штрафних санкцій.

Також п 3.1.2.2 зазначеного акту встановлено, що в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем фактично не проводилася компенсація за придбаний товар та послуги від підприємства банкрута ТОВ «Теплостанція» у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, в результаті чого підприємству зменшено валові витрати у 4 кварталі 2006 року за вексельною вимогою ТОВ «Теплостанція»(Простий вексель № 753281355383) у розмірі 3 828 427 гривень згідно ухвали господарського суду Одеської області від 22.04.2002 року по справі №17-2-18/01-5010.

Посилаючись на положення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», абз. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та враховуючи, що ТОВ «Теплостанція»нічого не поставляло для ПАТ «Одеська ТЕЦ», в податковому обліку такий контрагент не рахується і валові витрати по ньому не формувалися, отже останні не підлягають зменшенню у 4 кварталі 2006 року на суму 3828 427 гривень.

За такого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання внаслідок безпідставного завищення валових витрат на 3 828 427 гривень визнане протиправним.

Також п. 3.1.2.3 зазначеного акту перевірки встановлено порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищені валові витрати на 1 274 959 грн.

Встановлено, що списання матеріалів на ремонтні роботи (Дт 235 «Ремонти основних засобів»Кт 201 «Запасні частини») по актами списання матеріалів за ф. № СФ-1 не підтверджуються актами виконаних підрядних робот за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, актами передання матеріалів, довіреностями на отримання матеріалів актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів за типовою формою № 03-2.

Вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції посилаючись на положення п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст. 3, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визнав обґрунтованими доводи позивача щодо здійснення списання запасів на проведення ремонтних робіт, оформлених актами на списання, з вказівкою конкретного об'єкту, виду виконаних ремонтних робіт, переліку використаних матеріалів і наявністю дефектної відомості є доказом обґрунтованого віднесення до валових витрат вартості матеріалів і запчастин на проведення ремонтних робіт. Так використовувана підприємством форма відображає всю інформацію, що передбачена формою № 03-2; акти затверджені головою правління та підписами членів комісії, передбачених наказом про облікову політику.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача щодо недотримання позивачем вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, оскільки наявність чи відсутність фактів виписування довіреностей є лише дотриманням чи порушенням тільки вищевказаної інструкції, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства.

За такого, оскаржуване рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та відповідних штрафних санкцій визнане неправомірним.

Також п. 3.1.2.4 зазначеного акту перевірки встановлено порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 5.3.9 п. 85.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством у перевіряємому періоді на валові витрати списані матеріали по актам виконаних робі і ремонтно-будівельного підрозділу за минулі періоди, в результаті чого завищені валові витрати у. 4 квартал 2006 року 3 849 гривень, 1 квартал 2007 року 18 985 гривень, 2 квартал 2007 року 13 966 гривень.

Судом встановлено, що в ході перевірки підприємством надані акти ремонтно-будівельного підрозділу на списання з підзвітної суми ОСОБА_3 матеріалів використаних на виконання ремонтних робіт, в яких чітко вказаний перелік матеріалів і призначення їх використовування. Доцільність проведення ремонтних робіт і перелік необхідних матеріалів для проведення ремонтних робіт зафіксовані в дефектній відомості і підтверджена підписами комісії.

В період відображення на рахунках бухгалтерського обліку списання з підзвітної суми матеріалів на проведення ремонтних робіт основних засобів (Д-т 235 К-т 20), балансова вартість запасів на початок звітного періоду зменшена і не вплинула на убуток запасів, в результаті якої згідно з п.5.9 виникають валові витрати.

При цьому за даними бухгалтерського обліку інформація, що міститься в актах, відображена на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах синтетичного і аналітичного обліку своєчасно, в періоді їх надання, у звязку із чим суд відхиляє доводи представника відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на несвоєчасність систематизації на рахунках обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку інформації, що міститься у прийнятих до обліку документах.

За такого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання внаслідок віднесення до складу валових витрат списані матеріали по актам виконаних робіт ремонтно-будівельного підрозділу за минулі періоди та відповідних штрафних санкцій визнане протиправним.

Також п. 3.1.2.5 зазначеного акту перевірки встановлено, що в порушення пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 та пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесено витрати, які повязані з ремонтом та іншим поліпшенням основних фондів, а саме витрати на оплату праці працівників підприємства, які виконували ремонтні роботи, в результат чого було завищено суму валових витрат.

Посилаючись на положення п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд першої інстанції дійшов до висновку, що до витрат на оплату праці, які підлягають амортизації, та не включаються до валових витрат, відносяться витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів, призначених для власних виробничих потреб. Зазначена норма не розповсюджується на витрати на оплату праці інших працівників, у тому числі тих, що були зайняті на роботах, пов'язаних з ремонтом (іншим поліпшенням) основних фондів і тому такі витрати відносяться до складу валових витрат.

Судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу які ґрунтується на припущеннях, що у ремонті основних фондів приймали участь робітники, які рахуються у інших цехах підприємства.

За такого, суд дійшов висновку щодо неправомірного зняття податковим органом сум з валових витрат та визначення відповідного податкового зобовязання та штрафних санкцій, у звязку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині визнане протиправним.

П. 3.1.2.8 зазначеного акту перевірки встановлено порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так підприємством до складу валових витрат віднесені витрати на проживання співробітників підприємства у готелі без підтвердження відповідними документами оплати такого проживання, чим порушено вимоги, в результаті зазначеного підприємством завищено валові витрати на 5557 гривень, у т.ч. 4 квартал 2006 року 2440 гривень, 1 квартал 2007 року 1800 гривень, 2 квартал 2007 року 570 гривень, 3 квартал 2007 року 747 гривень.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи, що при проведенні перевірки та встановленні вищевказаного порушення податковим органом не взяті до уваги аналітичні дані податкового обліку сум включених у валові витрати по авансових звітах оскільки під час проведення перевірки підприємством не було надано документів підтверджуючих понесені витрати на проживання працівників підприємства в готелі.

За такого суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000451610/0 від 10.07.2008 року в частині визначення підприємству податкового зобовязання в сумі 1389 гривень та відповідних штрафних санкцій є правомірним.

Також п. 3.1.3 зазначеного акту перевірки встановлено, що наказом № 290 від 28.09.2007 року позивачем проведено переоцінку основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює 0,00 гривень; термін виконання 15.10.2007 року. Новостворена вартість основних засобів з залишковою вартістю 0,00 гривень склала 57 131 грн.

Актом перевірки зроблений висновок, що одержувач основних фондів не здійснює витрат з їх безпосереднього придбання або виготовлення, не нараховує у податковому обліку амортизаційні відрахування в результаті чого здійснено безпідставне нарахування амортизації в сумі 57 131 гривень на обєкти основних фондів з залишковою вартість 0,00 гривень.

Судом з даних які містяться на стор. 43 акту перевірки встановлено, що висновок про завищення амортизаційних відрахувань ґрунтується на уточнюючому розрахунку за 2007 рік, а не на декларації за рік.

Так уточнюючим розрахунком за № 2262 від 08.04.2008 року підприємство уточнювало рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів, робіт, послуг», відповідно у податкового органу не було обґрунтованих підстав для висновку про завищення підприємством амортизаційних відрахувань.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що з акту перевірки неможливо встановити, на чому ґрунтується висновок податкового органу щодо неправомірного нарахування амортизації, чим порушено вимоги пп. 2.3.4. п 2.3 ст. 2 «Порядку формування результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного і іншого законодавства».

За такого, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо неправомірного визначення підприємству податкового зобовязання за завищення амортизаційних відрахувань та відповідних штрафних санкцій, у звязку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині визнане протиправним.

Також п. 3.1.5.1 зазначеного акту перевірки встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по факту неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по матеріалам списаним на ремонт основних фондів нь, а також по списаним матеріалам згідно актів виконаних робіт ремонтно-будівельним підрозділом у минулих періодах у розмірі 7 360 гривень. Відповідно позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ вартість та штрафні санкції.

Вирішуючи справу судом встановлено використання матеріалів в господарській діяльності підприємства по зазначеним оподатковуваним операціям при підтверджені сум податкового кредиту з ПДВ. З такого, посилаючись на положення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд встановив право позивача на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно визнав протиправним в цій частині оскаржуване рішення № 0000461610/0 від 10.07.2008 року.

Окрім іншого п. 3.1.5.2 зазначеного акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по факту включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку, які не підтверджуються податковими накладними на суму 157767 грн., у т.ч. за листопад 2007р. 57407 грн. (сума відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2007р. поз. 128 за записом «відновлений податковий кредит за грудень 2004р.), за грудень 2007 р. - 100360 грн. (сума відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2005р).

Податковим органом в акту перевірки зазначається, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Для відображення таких податкових накладних у податковій декларації передбачено рядок 16.2 «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди: інші випадки (п.4.5 сі .4 Закону та інші).

Вирішуючи справу в цій частині судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні від постачальників отримані позивачем і зареєстровані в книзі придбання товарів (робіт, послуг) в грудні 2004 року та січні 2005 року.

Посилаючись на положення пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дослідивши копії податкових накладних за грудень 2004 року, січень 2005 року, копії книги придбання товарів, робіт, послуг за грудень 2004 року, січень 2005 року, копії декларацій по ПДВ за грудень 2004 року, січень 2005 року, копії розрахунків за грудень 2004 року, січень 2005 року, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за листопад 2007р. 57407 грн. (сума відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2007р. поз. 128 за записом «відновлений податковий кредит за грудень 2004р.), за грудень 2007 р. - 100360 грн. (сума відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2005 р).

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача, що податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних, виписаних раніше, ніж в період, коли формування податкового кредиту не є виправданим, не визнається за відсутності інших, ніж визначено пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», умов визначення дати виникнення у платника податку права на податковий кредит.

При цьому суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, а саме відображення виправленої помилки в рядку 16.2. замість 10.1, що не спростовує висновку про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ при вірному відображені загального податкового кредиту.

З такого суд дійшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними в грудні 2004 року та січні 2005 року та визнав протиправним в цій частині рішення № 0000461610/0 від 10.07.2008 року.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Так, податкове повідомлення-рішення від 0000461610/0 від 10.07.2008 року та податкове повідомлення-рішення № 0000451610/0 від 10.07.2008 року в частині визначення податкового зобовязання та штрафних санкцій в розмірі винесене без дотримання вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КА України.

Судом першої інстанції надана вірна правова оцінка доводам податкового органну щодо порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.3.8 п.5.3, п.5.9 ст. 5, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»викладених у пп. 3.1.1.1, 3.1.1.2, 3.1.2.1, 3.1.2.2, 3.1.2.3, 3.1.2.4, 3.1.2.5, 3.1.2.8, 3.1.3, 3.1.5.1 акту перевірки № 267/16-10/05471158/09 від 02.07.2008 року на підставі якого прийняті оскаржувані в частині рішення.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст рішення, в звязку з відпусткою судді, виготовлено та підписано колегією суддів 16 лютого 2012 року.

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.