Ухвала суду № 22343262, 09.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.справа № 2а-8678/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по справі №2а-8678/10/0870 за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №2»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 11.06.2010р. року №0002782302/0, яким донараховано податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 48584,70 грн., №0002792302/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5536 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2768,00 грн. №0000781702/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 429920,77грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 859841,54 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено. Постанова суду мотивована невідповідністю висновків перевіряючих осіб вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними у зв’язку з чим підлягають скасуванню.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Вимоги апеляційної скарги фактично обґрунтовані висновками перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку КП «ВРЕЖО№2» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р..

За результатами перевірки складено Акт № 85/23-2/05448685 від 01.06.2010 р. в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено валовий дохід на суму оприбуткованих, але не оплачених протягом строку позовної давності робіт за Договорами на виконання будівельно-монтажних робіт №166 від 17.09.2004р. та №198 від 09.09.2005р. (укладеними платником податку з ТОВ «КОНСАНТА»), у розмірі 232364,40 грн. (за 1 квартал 2008р. на суму 33003,60 грн., за 2008 рік на суму 232364,40грн);

- абз.9 пп.7.3.9 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на 5536 грн. за період з 01.01.2008 по 31.12.2009р.;

- ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таких висновків податковий орган дійшов з таких підстав:

Щодо порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем (замовником) було укладено Договори з ТОВ "КОНСТАНТА" (яке виступало підрядником) на виконання будівельно-монтажних робіт № 166 від 17.09.2004, строк виконання робіт по якому до 01.12.2004, та № 198 від 09.09.2005, строк виконання робіт по якому до 31.10.2005. Роботи підрядником виконані, що підтверджують акти приймання-передачі робіт за договором № 166 від 17.09.2004 на загальну суму 33003 грн. 60 коп., за договором № 198 від 09.09.2005 на загальну суму 199360 грн. 80 коп., зобов'язання з оплати замовником не виконані. Строк позовної давності за договором № 166 від 17.09.2004 закінчився у листопаді 2007 року, за договором № 198 від 09.09.2005 закінчився у грудні 2008 року. Згідно з листом СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя № 7470/7/08-03 від 26.05.2010, ТОВ "Константа" дебіторська заборгованість КП "ВРЕЖО №2" списана як безнадійна у листопаді 2007 року у розмірі 33003 грн. 60 коп. та в листопаді 2008 року у розмірі 199360 грн. 80 коп.

Отже, кредиторська заборгованість КП «ВРЕЖО №2», у відповідності з п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та враховуючи сплив строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою, яка відповідно до пп..4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону, має бути включена до складу валового доходу підприємства.

Щодо порушення Закону України «Про податок на додану вартість». КП «ВРЕЖО №2»визначає базу оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) відповідно до п.11.11 Закону України «Про податок на додану вартість»- за касовим методом. Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення пп..7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму податкових зобов’язань, у зв’язку з тим, що надані комунальні послуги населенню (згідно додатка №1 до акта) залишилися неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася поставка платником податку (що вибрав касовий метод), та КП "ВРЕЖО №2" не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійно заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов’язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Щодо порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»актом перевірки встановлено, що з жовтня 2008 року по вересень 2009 року КП "ВРЕЖО №2" перерахування податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати здійснювало не в повному обсязі, та заборгованість з податку з доходів фізичних осіб, яка утворилась за вказаний період, становить 429920 грн. 77 коп..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення від 11.06.2010р. року №0002782302/0, яким донараховано податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 48584,70 грн., №0002792302/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, яке оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5536 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2768,00 грн.; №0000781702/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 429920,77 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 859841,54 грн..

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною и фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суд першої інстанції правильно встановив, що строк позовної давності за Договором №166 від 17.09.2004р. закінчується 02.12.2010р., а за Договором №198 від 09.09.2005р. –02.01.2011р.

Обґрунтованість таких висновків суду першої інстанції підтверджується наступним.

          Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається зі змісту укладених між позивачем та ТОВ "КОНСТАНТА" Договорів на виконання будівельно-монтажних робіт № 166 від 17.09.2004, та № 198 від 09.09.2005, п.3.3.1 кожного з Договорів передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться КП "ВРЕЖО №2" по закінченню гарантійного строку договорів, який, відповідно до п. 7.1 кожного з Договорів, становить 36 місяців з часу підписання та вводу в експлуатацію об’єкта.

Акти прийому виконаних робіт за Договором №166 від 17.09.2004 підписані 30.11.2004, за Договором № 198 від 09.09.2005 підписані 31.12.2005.

Таким чином, перебіг гарантійного строку, який становить за домовленістю сторін 36 місяців, за Договором № 166 від 17.09.2004 починається з 30.11.2004, за Договором № 198 від 09.09.2005 –з 31.12.2005, та, відповідно, по закінченню якого, лише у разі несплати позивачем за виконані роботи, з 01.12.2007 розпочинається перебіг трьохрічного строку позовної давності за Договором № 166 від 17.09.2004, та з 01.01.2008 за договором № 198 від 09.09.2005р.

Отже, встановивши той факт, що на час здійснення перевірки строк позовної давності за вказаними договорами не сплив, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ щодо порушення позивачем п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки кредиторську заборгованість КП «ВРЕЖО №2»не можливо визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка має бути включена до складу валового доходу підприємства.

Також, суд першої інстанції правомірно вказав на необґрунтованість посилання представника відповідача на ту обставину, що ТОВ "КОНТАНТА" списана дебіторська заборгованість КП "ВРЕЖО № 2" як безнадійна у листопаді 2007 року на суму 33003 грн. 60 коп. та в листопаді 2008 року на суму 199360 грн. 80 коп., оскільки обов’язок віднесення до складу валового доходу тих чи інших сум у той чи інший період у позивача виникає у силу Закону та не залежить від списання чи не списання дебіторської заборгованості його контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток.

Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0002792302/ в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5536 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2768,00 грн.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено дві категорії платників податків, які застосовують касовий спосіб. Це, по-перше, платники які можуть (мають право) застосовувати такий спосіб за власним бажанням (п.п.7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону) та, по-друге, платники, які зобов'язані застосовувати вказаний спосіб (п.11.11 ст.11 Закону). Платник податку (комунальне підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) до першої категорії не відноситься, він застосовує вказаний метод на підставі імперативної (обов'язкової для нього) норми п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.11.11 ст. 11 зазначеного Закону, тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Отже, позивач, який є організацією, що надає житлово-комунальні послуги, для визначення бази оподаткування, застосовує касовий метод в силу приписів Закону.

Згідно з абзацом 9 п.п.7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону, якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими в повній сумі (повністю) (з урахуванням цього податку) протягом певного строку (трьох місяців чи одного кварталу - залежно від обраного звітного періоду), наступного за місяцем, в якому відбулася їх поставка платником податку, який обрав касовий метод, і такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу його податкових зобов'язань за підсумками наступного податкового періоду.

В той же час, положення п.п.7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", розповсюджується лише на осіб, які самостійно за власним бажанням обрали касовий спосіб (метод) податкового обліку, і це вбачається з положень п.п.7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону, згідно з яким особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує суму, визначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону (без урахуванням цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обмеження, які визначено пп..7.3.9 п.7.3 ст.7 Закону не застосовуються до позивача, у зв’язку з чим висновки ДПІ про порушення позивачем абз.9 пп.7.3.9 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не ґрунтуються на нормах законодавства та є протиправними.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000781702/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 429920,77 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 859841,54 грн.

Так, суд першої інстанції надав правильну оцінку спірному рішенню, виходячи з правових підстав для його прийняття.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення №0000781702/0, правовими підставами для його прийняття є п.п «б»пп..4.2.2 ст.4, пп..17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, вказаною нормою права визначено обов’язок контролюючого органу визначити суму податкового зобов’язання, у разі виявлених порушень податкового законодавства, результатами яких є завищення або заниження сум податкових зобов’язань.

Згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав на те, що підставою для застосування до платника податку штрафної санкції у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку є здійснення виплати без попереднього утримання відповідної суми податку.

З акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, вбачається, що КП "ВРЕЖО № 2" у період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, податок з доходів фізичних осіб нараховувався та утримувався, але перераховувався не в повному обсязі, заборгованість з неперераховного податку з доходів фізичних осіб до бюджету, яка утворилась за вказаний період, становить 429920 грн. 77 коп.

Факт наявності заборгованості з перерахуванню до бюджету нарахованого та утриманого податку з доходів фізичних осіб, у вказаній сумі, не заперечувався позивачем. У свою чергу, податковим органомне заперечувався той факт, що позивачем своєчасно подавались до ДПІ податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за формою №1 ДФ.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем своєчасно подавались до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за формою № 1ДФ, відповідно до яких КП "ВРЕЖО № 2" самостійно визначило податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, який нараховувався та утримувався, але перераховувався не в повному обсязі, внаслідок чого за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 429920 грн. 77 коп., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначені податкові зобов’язання зі сплати такого податку у розмірі наявної суми заборгованості, у податкового органу відсутні, як відсутні і правові підстави для застосування штрафної санкції у відповідності до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки КП "ВРЕЖО № 2" у період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року при проведені нараховування та виплати заробітної плати здійснювало нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб, але перераховувало цей податок не в повному розмірі.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по справі №2а-8678/10/0870 –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк