Постанова № 22342357, 22.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/291/2012

22 лютого 2012 року 10год. 04хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чумак В.О., Татарчук І.П.,

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс" (далі ТОВ "АЗС-сервіс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000112342 від 11.01.2012 року.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані представниками позивача в судовому засіданні та обґрунтовані нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що діяв в I кварталі 2011 року та п.138.2 ст.138 розділу III Податкового кодексу України, що діє з II кварталу 2011 року. За наслідками податкової перевірки відповідач зробив висновки, які призвели до збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток за рахунок переконання у тому, що господарські операції позивача з таким контрагентом, як ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт", причому лише в лютому та травні 2011 року, є безтоварними. Такі переконання, в свою чергу, лягли в основу висновків про те, що вартість отриманих від цього контрагента паливно-мастильних матеріалів не може бути віднесена до валових витрат позивача. При цьому, вказали, що відповідач жодних доказів такої безтоварності на момент перевірки у своєму розпорядженні не мав. Зазначили, що ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" є зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованим платником податку на додану вартість. Також зазначили, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента, позаяк такий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку. Ствердили, що висновки відповідача, покладені в основу збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставними та неаргументованими, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на інформації про те, що податковий орган за місцем знаходження ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" зробив висновки про неспроможність здійснення таким контрагентом відповідних господарських операцій. В той же час, такі висновки є абсолютно неаргументованими, та не ґрунтуються на нормах чинного податкового права. На таких підставах, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково просили про відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Вказала на те, що підставою для збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт", які, в свою чергу, ґрунтуються на обставинах наявності ознак нікчемності відповідної угоди. Ствердила, що операції з вказаним контрагентом є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері, позаяк у ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" відсутні необхідні для здійснення господарських операцій основні засоби та трудові ресурси. За таких підстав ствердила, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Відтак, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини.

З 13 по 19 грудня 2011 року ДПІ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АЗС-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" (код ЄДРПОУ 36645322) за I-II квартал 2011 року. Її результати оформлені актом №1525/23-100/25319659 від 26.12.2011 року (а.с.4-8).

На вказаний акт позивачем подавались письмові заперечення (а.с.9), які розглянуті відповідачем та відхилені (а.с.10-11).

На підставі акту перевірки відповідачем 11.01.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112342, згідно якого ТОВ "АЗС-сервіс" збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 121865,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с.12).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.44.1, п.44.5 ст.44 розділу II, пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2 ст.138 розділу III Податкового кодексу України.

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт".

Фактично, перевіркою виявлено наявність господарських операцій та взаєморозрахунків позивача з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" в січні-червні 2011 року. Втім, висновки щодо безтоварності зроблені лише по операціям, які здійснені в лютому та травні 2011 року (а.с.6).

По даним операціям, позивачем включено до складу валових витрат I кварталу 2011 року видатки в розмірі 181271,00 грн., і до складу валових витрат II кварталу 2011 року видатки в розмірі 332813,00 грн.

Суть господарських операцій - це поставка ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" для ТОВ "АЗС-сервіс" паливно-мастильних матеріалів.

Операції оформлені: договором поставки №164 від 28.12.2009 року (а.с.20-21), видатковою накладною №РН-0000031 від 02.02.2011 року на суму 181270,83 грн. без ПДВ (а.с.22 на звороті), податковою накладною №5 від 02.02.2011 року на суму ПДВ 36254,17 грн. (а.с.22), товарно-транспортною накладною №166 від 02.02.2011 року (а.с.23), видатковою накладною №РН-0000334 від 11.05.2011 року на суму 80572,92 грн. без ПДВ (а.с.26), податковою накладною №52 від 11.05.2011 року на суму ПДВ 16114,58 грн. (а.с.26 на звороті), товарно-транспортною накладною №1137 від 11.05.2011 року (а.с.27), видатковою накладною №РН-0000442 від 30.05.2011 року на суму 252239,58 грн. без ПДВ (а.с.30), податковою накладною №165 від 30.05.2011 року на суму ПДВ 50447,92 грн. (а.с.30 на звороті), товарно-транспортною накладною №1431 від 02.06.2011 року (а.с.31). Розрахунки за товар проведені в повному обсязі, заборгованість відсутня (а.с.6).

На підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано акти приймання нафтопродуктів за кількістю та передачі на АЗС (склад) та накладні на відпуск зі складу таких паливно-мастильних матеріалів покупцям (а.с.24-25, 28-29,32-33).

ДПІ у м.Рівне в акті перевірки констатувала, що під час проведення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва позапланових документальних невиїзних перевірок ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" встановлено неможливість реального здійснення вказаним товариством фінансово-господарських операцій та ведення законної господарської діяльності, а також визнала такими, що мають ознаки нікчемності всі правочини за його участю. Разом з тим на підтвердження таких висновків відповідачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

Формування платником податків валових доходів, валових витрат та, відповідно, визначення обєкт оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року регулювалося нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, а за підсумками II кварталу 2011 року - нормами розділу III Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.04.2011 року.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. цієї статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічним чином, пункт 138.1. ст.138 розділу III Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.04.2011 року, встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 138.1.1. цієї статті передбачає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

В силу вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягали і підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічним чином, в силу вимог пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.04.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем, факт використання придбаних у ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності підтверджено первинною документацією. Підтверджено також і господарський сенс такої операції. Пред'явлені позивачем та досліджені судом документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, а з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення обєкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господар-ської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ДПІ в м.Рівне не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.

Більше того, висновки податкового органу є алогічними, позаяк з усієї кількості господарських операцій позивача з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт", які мали місце в січні-червні 2011 року, висновки щодо безтоварності зроблені лише по операціям, які здійснені в лютому та травні 2011 року. Також ці висновки прямо протирічать попереднім висновкам ДПІ у м.Рівне, які наводились в акті планової виїзної перевірки ТОВ "АЗС-сервіс" (а.с.50-51).

Не приймаються судом доводи відповідача про неспроможність ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" здійснити господарські операції з поставки, з огляду на відсутність у нього обліковуваних основних засобів та необхідної кількості штатних найманих працівників. Поміж того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання господарських операцій купівлі-продажу, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних і оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не підтверджені жодним належним і допустимим доказом по справі.

Основним видом діяльності ТОВ "АЗС-сервіс" є оптова та роздрібна торгівля паливом, для здійснення якої позивач має стаціонарні автозаправні станції та відповідні торгові патенти (а.с.5), а тому ознак імітації придбання паливно-мастильних матеріалів ним не відмічається. З ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" позивач має довготривалі господарські стосунки, до правомірності яких з боку податкових органів раніше ніколи зауважень не виникало (а.с.52-53). Доказів того, що вказана операція не відображена у даних податкового обліку ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" податковим органом не надано.

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою. Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

На момент видачі позивачу податкових накладних і на даний час ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" є зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.56).

Суд критично оцінює висновки акту перевірки, щодо того, що угода, укладена між ТОВ "АЗС-сервіс" та ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт", спрямована на отримання податкової вигоди, позаяк докази того, що результати операції, відображеної в податковому обліку позивача не відображені у даних податкового обліку іншого учасника такої господарської операції відсутні.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є кримінально карним діянням, відповідальність за яке передбачена ст.205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Таким чином, доказом нікчемності правочинів за участю ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" може бути тільки вирок суду в кримінальній справі. Висновки ж податкового органу, зроблені в рамках невиїзних позапланових перевірок платника податків (тобто без його відома та без перевірки первинних документів обліку, а виключно на підставі аналізу податкової звітності такого платника податків) не можуть розглядатися, як належний і допустимий доказ. Тому суд вважає, що відповідач безпідставно та без усяких на те документів посилається на наявність ознак нікчемності правочинів позивача за участю ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт".

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про фіктивність правочинів та безтоварність операцій ТОВ "АЗС-сервіс" з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" є надуманим та передчасним.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, субєктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000112342 від 11.01.2012 року є протиправним.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Що стосується витрат на надання правової допомоги, то такі позивачу присуджуються в розмірі 340,20 грн. При цьому суд враховує вимоги ч.3 ст.90 КАС України, яка визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом та вимоги ч.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, де зазначено, що до набрання чинності відповідним законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання цих вимог Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" №590 від 27.04.2007 року. Додатком до цієї постанови визначено, що граничний розмір компенсації витрат, повязаних з правовою допомогою, не повинен перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. У 2012 році розмір мінімальної заробітної плати встановлювався з 1 січня 1073,00 грн. на місяць. З врахуванням того часу, який перебували представники позивача у судовому засіданні по справі, згідно журналу судового засідання, до присудження у відшкодування витрат на правову допомогу позивачу, відповідно до його клопотання про компенсацію судових витрат, підлягає: 1073,00 грн. х 40% ч 60 х 47,57 хв. = 340,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000112342 від 11.01.2012 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 121866,00 грн., в тому числі 121865,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн. та витрати на правову допомогу у розмірір 340,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.