Постанова № 22341979, 27.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 року           № 2а-3288/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+»до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

18.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОДО+»(далі –позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконною бездіяльність щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками 2 і 5 (далі –Декларація), зобов’язання визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками 2 і 5.

27.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Фастівську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області на Фастівську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі –відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками 2 і 5 є незаконною, оскільки декларація з додатками 2 та 5 містить всі реквізити та подана вчасно, без порушення строків.

Крім того, позивач зазначає, що Декларація повинна бути визнаною, оскільки відповідно до положень пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі –Закон №2181-ІІІ), скарга Товариства на рішення Податкового органу про невизнання Декларації вважається задоволеною.

В той же час, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що на даний час набрали законної сили судові рішення, в яких встановлено протиправність дій Податкового органу щодо невизнання декларацій з ПДВ Товариства через відсутність додатку №3.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 відповідача зобов’язано у разі заперечення проти адміністративного позову надати суду письмові заперечення проти позову та всі наявні на їх підтвердження докази.

Відповідач жодних заперечень проти адміністративного позову суду не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце здійснення судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «ТОДО+»зареєстроване Фастівською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області 10.12.2007 як платник податку на додану вартість.

19.11.2010 позивач подав до Податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, разом з додатками до цієї декларації 2 та 5.

Вищезазначена податкова декларація одержана відповідачем 19.10.2010 за вх. №17015, додатки 2 та 5, також, одержані того ж дня за вх. № 17017 та № 17016.

21.12.2010 позивачем отримано рішення Податкового органу у формі листа вих. № 6905/10 від 19.11.2010, в якому відповідач повідомив, що Декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність подана не в повному обсязі, що є порушенням п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі –Порядок), не додано додаток 3 до податкової декларації з ПДВ, а тому ця Декларація не визнана відповідачем.

Позивач не погодившись із рішенням відповідача від 19.11.2010, звернувся до Податкового органу із скаргою від 29.12.2010 №71, в якій просив переглянути таке рішення, скасувати його та прийняти Декларацію. Скаргу направлено цінним листом 29.12.2010 за допомогою послуг поштового зв’язку.

Цінний лист і скаргою платника податків відповідачем отримано 19.01.2011 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення.

На скаргу позивача від 29.12.2010 Податковим органом надано відповідь листом від 01.02.2011 №436/10/28-005, якою скаргу Товариства №71 залишено без розгляду, оскільки вона повинна подаватись на підставі норм Податкового кодексу України до ДПА в Київській області.

Оскільки спірні відносини між сторонами виникли до вступу в дію положень ПК України, то позивач вважає, що Податковий орган не мав права залишати його скаргу №71 без розгляду, а повинен був відмовити в її задоволенні або задовольнити.

Крім того, позивач наполягає на застосуванні положень пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ та визнанні його скарги №71 задоволеною, оскільки Головпоштамп м. Києва прийняв скаргу 29.12.2010, а податковий орган надав відповідь на неї лише 01.02.2011, тобто більше ніж через 20 днів, як передбачено Законом №2181-ІІІ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Також, вказаний пункт Закону №2181-ІІІ визначає, що, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як зазначалось вище, скарга Товариства №71 отримана відповідачем 19.01.2011, а відповідь на неї надано листом від 01.02.2011. Таким чином, суд звертає увагу, що встановлений законодавством строк розгляду скарги платника податків відповідачем порушено не було, а, отже, положення пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ щодо задоволення скарги №71 застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №2181-ІІІ, податкова декларація –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено Порядком.

Пунктом 1.3. Порядку визначено, що під декларацією вважається документ, який складається із вступної частини, службових полів чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 Порядку № 166.

Відповідно до пункту 4.4.1. Порядку, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно з положенням пункту 5.12 Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Пунктом 9.2 Порядку визначено, що внесення змін до форм податкової звітності з податку на додану вартість здійснюється у разі законодавчої зміни правил оподаткування, які запроваджують інший, ніж той, що діяв до їх прийняття, порядок відображення у звітності сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та обчислення сум податкових зобов'язань платника перед бюджетом чи порядку обчислення і надання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, якщо після зміни правил оподаткування, обумовленої пунктом 9.2 цього Порядку, центральним податковим органом не внесені зміни до форми податкової звітності і якщо платник вважає, що незмінена форма податкової звітності збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч унесеним змінам до правил оподаткування, то він має право подати податкову декларацію з податку на додану вартість за іншою формою разом із поясненням мотивів її складення.

Судом встановлено, що в Декларації, рядок 24 заповнений, в якому зазначене число «431985», а на останній сторінці міститься позначка про те, що додається додаток до рядка 24 декларації. Додатки 2 та 5 до Декларації подано відповідно до пункту 9.3 Порядку.

Згідно з підпунктом 2 частини першої статті 4 Закону №2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань, тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу п’ятого підпункту 2 пункту 1 статті 4 Закону №2181, перелік підстав невизнання податкової декларації є вичерпним. В даному абзаці зазначається, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З огляду на те, що податкова декларація позивача за жовтень 2010 року та додатки до неї 2 та 5 містять всі обов’язкові реквізити, зокрема, підписані відповідною посадовою особою та скріплені печаткою позивача, вона відповідає вимогам чинного законодавства України.

Отже, за таких підстав, факти невідповідності податкової декларації відсутні, а тому вона підлягає до визнання як така, що була подана в установлені, діючим на момент подання законодавства України, строки.

Викладені обставини та досліджені докази не дають підстав вважати, що відповідачем оскаржувана бездіяльність вчинена з дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд вважає, що Податковий орган протиправно не визнав Декларацію.

Згідно з частина 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначалось вище, ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 відповідачу запропоновано надати заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, проте Податковий орган жодних заперечень проти позову та доказів в обгрунтування власної бездіяльності щодо визнання Декларації суду не надав, її правомірність та обґрунтованість суду не довів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність неприйняття Декларації Товариства з боку відповідача суду не доведено, відповідність Декларації вимогам чинного законодавства позивачем доведено, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» за жовтень 2010 року з додатками 2 і 5.

Зобов’язати Фастівську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» за жовтень 2010 року з додатками 2 і 5.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (код ЄДРПОУ – 35259292) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.

Постанову у повному обсязі складено 02.04.2012.