Постанова № 22339939, 28.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/2041/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі          

12 год. 27 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко Олег Миколайович при секретарі судового засідання Козуб Є.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції

до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 8910 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2– за довір.

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 8910 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 23.01.2012 року за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 8910 грн., що складається з податку з доходів найманих працівників у сумі 3975,75 грн. та податку з доходів фізичних особі – суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 4394,25 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем узгоджених сум нарахованих грошових зобов’язань з основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0001041720 від 21.12.2010 року та №0001051720 від 21.12.2010 року. 05 січня 2011 року позивачем виставлена податкова вимога №1. З урахуванням вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 8910 грн.

Ухвалою від 28 березня 2012 року суд допустив заміну відповідача по справі його правонаступником Маріупольською об’єднаною державною податковою інспекцією.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач, Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому відповідно до пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до статті 15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідач, ОСОБА_1, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 28.10.2004 року за № 2274000 0000 000943 та знаходиться на податковому обліку позивача з 02.11.2004 року.

Позивачем було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єктом господарської діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 рік, за результатами чого було складено акт від 21.12.2010 року за №1444/1720/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення відповідачем п.п.1.15 ст.1, п.п.17.2 ст. 17 та п.п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), що виразилось у занижені податку з доходів фізичних особі у сумі 1325,25 грн. та занижені податку з доходів фізичних особі від підприємницької діяльності в розмірі 4934,25 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001041720/2 від 21 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 3975,75, з яких, за основним платежем у сумі 13255,25 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2650,5 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001051720/0 від 21 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 4934,25 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем особисто 21.12.2010 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку до суду сторонами не надано.

05 січня 2011 року позивачем виставна перша податкова вимога №2, що також була отримана відповідачем особисто.

Отже, станом на час розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом на загальну сум 8910 грн., що після закінчення терміну добровільної сплати бюджетної заборгованості платником податків склалася в недоїмку.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно п.п.17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Відповідно до підпункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначені зобов’язання платників податків, один з яких зобов’язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом

Статтею 14.1.156 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполя про стягнення заборгованості в розмірі 8910 грн. – задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету заборгованість перед бюджетом:

-          в сумі 3975,75 грн. (три тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять гривень сімдесят п’ять копійок) на р/р 33215800700054, одержувач УДК у Донецькій області, код отримувача 34686694, банк одержувача – ГУ ДКУ у Донецькій області, код банку одержувача – МФО 834016, код платежу – 11010101.

-          в сумі 4934,25 грн. (чотири тисячі дев’ятсот тридцять чотири гривні двадцять п’ять копійок) на р/р 33214801700054, одержувач УДК у Донецькій області, код отримувача 34686694, банк одержувача – ГУ ДКУ у Донецькій області, код банку одержувача – МФО 834016, код платежу – 11010200.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 28 березня 2012 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 02 квітня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Кониченко О.М.