Ухвала суду № 22338817, 27.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2012 р. м. КиївК-47724/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Лосєв А.М., Нечитайло О.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 27.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009

у справі № 5/220-НА (22а-17625/08/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Прелюдія” (далі Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Дороніна П.М.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 27.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 29.01.2004 №0000482301/0/606, №000482301/0/540, від 23.02.2004 №0000482301/1/1569 та №0000482301/1/1568, від 23.04.2004 № 0000482301/2/1752 та №0000482301/2/1751, від 05.07.2004 №0000482301/3/4742 та №0000482301/3/4741 з мотивів незаконного зменшення позивачеві податкового кредиту за наслідками здійснення позивачем операції з внесення до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»приміщення магазину на суму неамортизованої частини цього обєкта основного фонду.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник з посиланням на підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначає про обовязок позивача зменшити податковий кредит на відповідну суму, позаяк операція з внесення основних фондів до статутного фонду іншої юридичної особи не є обєктом оподаткування ПДВ.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень (згідно з якими позивачеві донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 821445 грн. (у тому числі 545691 грн. за основним платежем та 275754 грн. за штрафними санкціями) та визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 34398 грн.) податковим органом покладено висновок, викладений в акті перевірки від 26.01.2004 № 158/23-1/23840004, про необхідність зменшення позивачем податкового кредиту на суму недоамортизованої частини балансової вартості магазину, який було передано Товариством як внесок до статутного фонду ТОВ «Прайм», а також про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які не містили усіх необхідних реквізитів (а саме місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, та податковий номер платника податку продавця).

Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

За змістом наведеної норми покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону. Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобовязання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю.

При цьому зі змісту цієї норми не вбачається обовязку платника коригувати податковий кредит.

В даному разі оспорювану суму податкового кредиту було сформовано позивачем за правилом першої події під час придбання матеріалів, робіт та послуг в процесі спорудження спірного приміщення магазину, що передбачало кореспондуюче відображення постачальниками відповідних сум ПДВ у складі податкових зобовязань. А тому відсутні підстави для поширення дії підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 названого Закону на спірні правовідносини.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі за позовом акціонерного товариства “Барвінок” до державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Крім того, наявність незначних недоліків в заповненні податкових накладних за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення та правомірно задовольнили позов, а тому процесуальних підстав для скасування постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанції зі справи не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Хмельницької області від 27.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 у справі № 5/220-НА (22а-17625/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко